ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
іменем україни
27 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.
суддів: Журавель В.І., Коротуна В.М.,
Кафідової О.В., Мостової Г.І.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 про визнання права власності на подружнє майно , за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило передати в заклад банку автомобіль ВАЗ-21101, який перебуває під заставою, та звернути стягнення на заставлене майно.
Справа № 6- 7355 св 11 Категорія:
Головуючий у першій інстанції: Чумак Т.А.
Доповідач: Журавель В.І.
Вимоги мотивовані тим, що 06.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в сумі 66 071,44 грн. зі сплатою відсотків за користування ним з кінцевим строком погашення до 05.09.2014 року. В забезпечення виконання зобов’язання за даним договором, між сторонами було укладено договір застави зазначеного транспортного засобу, належного відповідачу.
Оскільки ОСОБА_3 не виконує умов кредитного договору, станом на 05.05.2009 року заборгованість по ньому склала 42 205,51 грн. Позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Під час розгляду справи, у грудні 2009 року ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати спірний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на Ѕ його частину.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що автомобіль, на який просить звернути стягнення ЗАТ КБ «ПриватБанк», було придбано за рахунок кредитних коштів з її згоди. Оплата по кредиту та відсотки за його користування погашаються за рахунок спільних коштів її та відповідача ОСОБА_3, тому вважає вказаний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя. Зазначала, що про перебування спірного майна у заставі їй не було відомо, згоди на укладання договору застави вона не надавала, а тому вважає, що банк, звернувшись з позовом про звернення стягнення, порушує її права як співвласника автомобіля.
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2010 року у задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено. Визнано автомобіль ВАЗ-21101, д.р.н. НОМЕР_1, зареєстрований на ім»я ОСОБА_3, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Визнано право власності на Ѕ частку зазначеного вище автомобіля за ОСОБА_4 та на Ѕ частку - за ОСОБА_3
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позовних вимог ЗАТ КБ «ПриватБанк» і про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4
Передано в заклад ЗАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме автомобіль ВАЗ-21101, 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1.
В рахунок погашення заборгованості за договором № DN 81AR03110071 від 06.09.2007 року у розмірі 43 205,51 грн., звернуто стягнення на предмет застави – вказаний вище легковий автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу його банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям цього автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також наданням ЗАТ КБ «Приватбанк» повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2010 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_3 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_4 і що остання, як співвласник, не надавала своєї згоди на передання його в заставу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення первісного позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» і відмову у задоволенні зустрічних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що згаданий автомобіль передано у заклад зі згоди співвласників і що така згода була витребувана у ОСОБА_4 у письмовому вигляді та долучена, як додаток до даного договору застави.
Проте погодитися з висновками апеляційного суду не можна з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 06.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з яким останньому було надано кошти в розмірі 66 071,44 грн. для придбання автомобіля на умовах повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди та комісії за користування ним.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2008 року відповідачем ОСОБА_3 придбано автомобіль марки ВАЗ-21101, 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 30.12.1995 року перебувають у шлюбі.
Тобто, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю у розумінні ст.60 СК України.
З врахуванням положення ст.578 ЦК України, згідно з якою майно, що є у спільній власності, може бути передано у заставу лише за згодою усіх співвласників, та відсутністю доказів надання такої згоди ОСОБА_4, суд вірно зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову щодо звернення стягнення на спірний автомобіль.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України, не навів достатніх мотивів, за якими він вважав невірними висновки суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення місцевого суду і відмовляючи у позові про визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частку заставленого майна, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно п.10.5 договору застави предмет застави не перебуває у спільній власності.
Такий висновок прямо суперечить нормам ст.60 СК України, які апеляційним судом не були застосовані.
Крім того, у порушення ст. 309 ЦПК України, помилково зробив висновок, що між сторонами був укладений договір застави, оскільки копія такого договору в матеріалах справи відсутня. Копія, надана банком суду першої інстанції, не підписана заставодержателем.
Слід зазначити, що зі змісту цього договору, зокрема п.10.5, вбачається, що він викладений у двох варіантах, неоднозначно, що дає підстави вважати цей примірник лише наміром на укладення.
Частиною 2 статті 575 ЦК України визначено, що закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особ.
Разом з тим, зі змісту договору вбачається, що сторони не домовлялись про передачу автомобіля у заклад, він знаходився у користуванні ОСОБА_3, який зобов»язувався забезпечити його належне зберігання, застрахувати, надавати можливість для перевірки його стану.
Також, не можна погодитись і з висновками апеляційного суду щодо задоволення вимог про передачу заставленого рухомого майна в заклад, що ґрунтуються на положеннях ст. 44 Закону України «Про заставу», оскільки заклад як самостійний вид застави виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідних положень законодавства, що надають право вимагати передачі в заклад майна, що на підставі договору застави знаходиться в розпорядженні заставодавця, апеляційним судом не наведено, а за вказаних обставин висновок про обґрунтованість вимог позивача є передчасним.
За таких обставин, враховуючи те, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2011 року скасувати.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Журавель
О.В. Кафідова
В.М. Коротун
Г.І. Мостова