УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., Макарчука М.А.,
Юровської Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про визнання правочину нікчемним, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування моральної шкоди, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов’язання вчинити певні дії, визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що спірна квартира була відчужена незаконним шляхом, без урахування їх інтересів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2010 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2011 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2010 року в частині визнання нікчемним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_15 та ОСОБА_9, посвідченого 20 жовтня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_12 та про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 1 грн. на відшкодування моральної шкоди залишене без змін. В решті рішення суду скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_16, ОСОБА_7 про витребування вказаної квартири у ОСОБА_11 з чужого незаконного володіння, про зобов’язання КП «Харківське міське БТІ» анулювати реєстрацію права власності ОСОБА_11 на квартиру та про визнання права власності ОСОБА_6, ОСОБА_17 кожного на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за законом відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 порушують питання про скасування рішення апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2011 року і залишення без змін рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2010 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_11 придбала квартиру за відплатним договором у ОСОБА_10, якого судом не визначено недобросовісним набувачем за договором з ОСОБА_9, а тому він мав право на відчуження спірної квартири станом на 05 травня 2006 року до порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_8
Проте такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов із порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.
Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Вироком апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 29 грудня 2009 року, встановлено, що спірна квартира вибула з володіння позивачів не з їхньої волі. Дані обставини, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.
Оскільки під час судового розгляду даної справи не встановлено недобросовісність набувача то, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України, презюмується його добросовісність. (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» дане роз’яснення, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачі, як спадкоємці ОСОБА_15, мають право витребувати спірну квартиру придбану в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) не залежно від кількості правочинів вчинених щодо відчуження цього майна після недійсного правочину.
Згідно ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, як таке, що відповідає вимогам закону – залишенню без змін.
Керуючись ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2011 року скасувати, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська