У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, про знесення самочинного будівництва, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2010 року Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила зобов’язати відповідача знести самочинне будівництво (багатоповерхову будівлю) зовнішнім розміром 42 х 12 м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначала, що 8 жовтня 2008 року Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району відповідачу оголошено попередження з вимогою припинити будівництво, яке здійснюється ним з грубим порушенням будівельних норм та зобов’язано відповідача отримати офіційний дозвіл на здійснення спірного будівництва, проте, відповідач зазначене попередження проігнорував.
19 листопада 2008 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області здійснено перевірку будівництва у АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_3 будує будівлю зовнішніми розмірами 42 х 12 м самочинно, без розроблення та затвердження проектної документації, що підтверджено листом від 19 листопада 2008 року № 1024 та актом від 26 листопада 2008 року.
За дорученням прокуратури Києво-Святошинського району за вказаним правопорушенням відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 97 КпАП України та надано припис про припинення будівельних робіт від 12 листопада 2008 року за № 68. Проте відповідач продовжує здійснювати будівництво. У зв’язку з вчиненням відповідачем самочинного будівництва між відповідачем та іншими громадянами, які внаслідок незаконних дій останнього позбавлені права в повній мірі розпоряджатися своїми земельними ділянками виникають постійні конфлікти та суперечки, зокрема здійсненням відповідачем такого будівництва порушуються права ОСОБА_4, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2010 року.
Посилаючись на зазначене, просили зобов’язати відповідача знести самочинно збудоване ним будівництво.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 грудня 2010 року позов Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про знесення самочинного будівництва задоволено: зобов’язано ОСОБА_3 знести самочинне будівництво зовнішніми розмірами 42,00 х 12,00 м, що розташована за адресою:АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2011 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 грудня 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 601145 від 20 вересня 2007 року на праві власності належить земельна ділянка площею 0, 1214 га, яка розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку.
Третя особа у справі ОСОБА_4 є суміжним із відповідачем землекористувачем.
Відповідач на належній йому на праві власності земельній ділянці без отримання належного дозволу на належно затвердженого проекту, з порушенням вимог ДБН -360-92 «Планування і забудова міських сільських поселень» споруджено житловий будинок.
10 жовтня 2008 року Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області відповідачу оголошено попередження з вимогою припинити здійснення будівництва, яке проводиться з грубим порушенням будівельних норм та правил і зобов’язано відповідача одержати офіційний дозвіл на здійснення такого будівництва за вказаною адресою.
19 листопада 2008 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області здійснено перевірку будівництва у АДРЕСА_1 і встановлено, що ОСОБА_3 будує будівлю зовнішніми розмірами 42 х 12 м самочинно, без розробки та затвердження проектної документації.
Крім того, 12 листопада 2008 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення самочинного будівництва та надано припис про припинення будівельних робіт.
Задовольняючи позовні вимоги Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач проводить будівництво без отримання відповідних дозволів та проектної документації, за що притягувався до адміністративної відповідальності, а також ним не надано доказів того, що здійсненим ним будівництвом не порушуються права інших осіб, тому відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України здійснене відповідачем будівництво підлягає знесенню.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 367 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Проте суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та зобов’язуючи відповідача знести самочинно збудовану ним будівлю на відведеній йому у встановленому законом порядку для будівництва та обслуговування житлового будинку земельній ділянці, обґрунтував свій висновок лише тим, що будівля зовнішніми розмірами 42 х 12 м є самочинною. При цьому суд не взяв до уваги те, що ст. 376 ЦК України, якою він керувався при ухваленні рішення, передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного орган державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.
Зокрема, судом у порушення ст. ст. 212, 213-215 ЦПК України не з’ясовано питання щодо можливості здійснення відповідачем відповідної перебудови зведеної ним споруди у відповідність до державних норм та будівельних правил, чи згодна особа, яка здійснила самочинне будівництво провести його перебудову, не здобуто й належних доказів відмови відповідача від здійснення такої перебудови, а також не вирішено питання про те, чи порушує здійснене відповідачем будівництво права суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_4 у той спосіб, що тягне за собою саме знесення будівництва та чи можливе здійснення усунення цих перешкод в інший спосіб.
Також судом залишено без належної уваги й пояснення ОСОБА_3 про те, що рішенням Києво-Святошинського районного у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 від 24 червня 2010 року, за яким з нього стягнуто 3 570 грн. у відшкодування моральної шкоди, не підтверджує факт порушення спірним будівництвом прав ОСОБА_4, а лише підтверджує те, що ним незаконно на території земельної ділянки ОСОБА_4 складались будівельні матеріали
Апеляційний суд на порушення судом норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, вимог ст. 303 ЦПК України щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції належним чином не виконав та помилко залишив рішення суду першої інстанції без змін.
З огляду на викладене ухвалені у справі рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими та підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська