УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Черкасихліб» до ОСОБА_3, третя особа: Державна інспекція з контролю за цінами у Черкаській області, про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 жовтня 2010 року у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Черкасихліб» (далі – ВАТ «Черкасихліб») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року апеляційну скаргу ВАТ «Черкасихліб» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ «Черкасихліб» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Черкасихліб» заборгованість за користування жилою площею та за комунальні послуги за період з 1 лютого 2008 року по 1 липня 2010 року в сумі 3922,40 грн., судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 30 грн.
ОСОБА_3 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та увалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ВАТ «Черкасихліб» , апеляційний суд послався на акт Державної інспекції з контролю за цінами у Черкаській області (а.с. 20-21), згідно якого проведена перевірка відповідності вимогам законодавства тарифу за проживання в гуртожитку ВАТ «Черкасихліб» та перевіркою встановлено, що при нарахуванні позивачем плати за користування гуртожитком та нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги порушень не виявлено, нарахування проводилися за встановленими тарифами відповідно до рахунків підприємств – надавачів послуг.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлений тариф. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Згідно ч. 1 п. 38 Примірного положення про гуртожитки громадян, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
За приписами п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих міських рад належить погодження в установленому порядку тарифів щодо оплати побутових комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано суду доказів погодження тарифів оплати за проживання в гуртожитку в АДРЕСА_1 з виконавчим комітетом Черкаської міської ради, а посилання апеляційного суду на акт Державної інспекції з контролю за цінами у Черкаській області не може бути доказом погодження органом місцевого самоврядування встановлених відповідачем тарифів.
Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги про порядок нарахування плати за проживання в гуртожитку, яке знаходяться на балансі ВАТ «Черкасихліб», уваги не звернув.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду – залишенню без змін.
Керуючись ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2011 року скасувати, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана
Г.В. Юровська