У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
13 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Пшонки М.П.,
суддів Гулька Б.І., Дем’яносова В.М.,
Сімоненко В.М., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про визначення розміру середньої заробітної плати для призначення страхової виплати у зв’язку з стійкою втратою працездатності та зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 січня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про визначення розміру середньомісячної заробітної плати для призначення страхової виплати, посилаючись у позові на те, що відповідач ВАТ «Павлоградвугілля» надав невірні розрахунки його середньомісячної заробітної плати для обчислення страхових виплат на підставі ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», що спричинило призначення страхових виплат у меншому розмірі.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 січня
2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля» - «Павлоградським шахтобудівельним управлінням» з січня 1983 року та був звільнений у зв’язку з виходом на пенсію з 7 липня 2003 року. 24 червня 1996 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що складено акт по формі Н-1. Висновком МСЕК від 7 квітня 2003 року ОСОБА_6 встановлено стійку втрату працездатності 10 % безстроково та постановою Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Павлограді від 29 квітня 2003 року призначено одноразову допомогу та страхові виплати (а.с. 10), для розрахунку якої згідно з довідкою ВАТ «Павлоградвугілля» Павлоградського шахтопровідницького управління
№ 185 від 16 квітня 2003 року було взято середній заробіток ОСОБА_6 за період часу з жовтня 2002 року по лютий 2003 року включно в сумі
908 грн. 11 коп.
Згідно з довідкою про перевірку обчислення середньомісячної заробітної плати ОСОБА_6 для розрахунку виплати за загальнодержавним соціальним страхуванням встановлено, що у січні 2003 року у розрахунку допущено помилку, а саме до середньої заробітної плати не включено суму компенсаційних виплат за комунальні послуги в розмірі 277 грн., таким чином середньомісячна заробітна плата повинна становити не
908 грн.11 коп., а 956 грн. 59 коп. (а.с.49, 51). Постановою Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Павлограді від 27 березня 2009 року ОСОБА_6 призначено доплату щомісячної страхової виплати в разі стійкої втрати працездатності за період з березня 2003 по лютий 2009 року (а.с. 53).
Згідно з довідкою про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_6, що видана Філією ВАТ «Павлоградвугілля» Павлоградського шахтопровідницького управління 23 вересня 2009 року, до середньомісячної заробітної плати ОСОБА_6 за період часу з серпня 2002 року по лютий 2003 року включено матеріальну допомогу з жовтень 2002 року, а до заробітної плати за січень 2003 року – компенсацію за комунальні послуги (а.с.12).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідачем правильно визначений як період часу, за який обраховується середня заробітна плата для призначення страхових виплат, так і її розмір. Оскільки в ході судового розгляду справи відповідач самостійно здійснив перерахування розміру страхових виплат з урахуванням уточненої довідки про розмір середньомісячної заробітної плати, суд дійшов висновку, що посилання позивача на безпідставне неврахування при обчисленні розміру середньої заробітної плати матеріальної допомоги за жовтень 2002 року не ґрунтується на вимогах закону.
Погодився з цим і апеляційний суд.
Разом з тим, такі висновки не відповідають нормам матеріального права.
Згідно з п.п. 7-9 постанови Кабінету міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Середній дохід добровільно застрахованої особи обчислюється виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.
До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати. Зокрема, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплати, які входять до структури заробітної плати, належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
З огляду на наведені вимоги закону рішення судів про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 з тих підстав, що матеріальна допомога не входить до структури середньої заробітної плати, з якої проводиться розрахунок виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, є передчасними, а тому підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам слід уточнити, чи входила матеріальна допомога до структури заробітної плати ОСОБА_6 та чи сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з заробітної плати позивача за жовтень 2002 року з урахуванням матеріальної допомоги.
Оскільки порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судами першої та другої інстанції, судові рішення суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 січня 2011 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про визначення розміру середньої заробітної плати для призначення страхової виплати у зв’язку з стійкою втратою працездатності та зобов’язання вчинити дії направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді Б.І. Гулько
М.В. Дем’яносов
В.М. Сімоненко
Г.В. Юровська