У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів Гулька Б.І., Дем’яносова М.В.,
Сімоненко В.М., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 6 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ВАТ «СК»ПЗУ Україна»» 12 493 грн. 96 коп. невиплаченого страхового відшкодування, 1 606 грн. 92 коп. пені, 937 грн. 02 коп. інфляційних витрат, 229 грн. 32 коп. – 3 % річних та 3 000 грн. у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а з ОСОБА_4: 6 745 грн. 70 коп. матеріальної шкоди, 1897 грн. 94 коп. втрати товарної вартості , 648 грн. 25 коп. інфляційних витрат, 158 грн.03 коп. – 3 % річних та 5 000 грн. завданої моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11 серпня 2009 року, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому на праві власності автомобіль отримав механічні пошкодження. Причиною ДПТ стало зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_4 Постановою Перемишельського районного суду Львівської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даного ДТП. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ВАТ «СК «ПЗУ Україна» та страховою компанією йому здійснено виплату страхового відшкодування на загальну суму 13 006 грн. 04 коп. Така сума страховою компанією визначена на підставі звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, здійсненого фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 Проте, фактична вартість відновлювального ремонту значно перевищує відшкодовану йому суму і становить 32 245, 7 коп., а вартість матеріального збитку – 34 143 грн. 64 коп., крім того втрата товарної вартості автомобіля становить 1 897 грн. 64 коп. Оскільки ліміт відповідальності страховика складає 25 500 грн., просив стягнути з страхової компанії на свою користь суму недоплаченого відшкодування у розмірі 12 493 грн. 96 коп., а також пеню та інфляційні витрати і 3 % річних за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання.
Крім того, ОСОБА_3 зазначав, що оскільки сума завданих збитків перевищує ліміт відповідальності страховика, різницю цієї виплати у розмірі 6745, 7 грн. слід стягнути з ОСОБА_4 як винної особи, а також просив стягнути з нього величину втрати товарної вартості автомобіля.
Також зазначав, що протиправними діями відповідачів, які виразилися у тому, що він не мав можливості вчасно і якісно зробити ремонт свого автомобіля, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв’язків, знизило його престиж та ділову репутацію і призвело до нервового розладу здоров’я, йому завдано моральну шкоду, яку просив стягнути на свою користь з відповідачів.
Одночасно до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_5, яка зазначала, що є власником автомобіля «Дачія Логан», яким керував її чоловік ОСОБА_4 Вважає, що ОСОБА_3 свідомо було порушено правила дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та його протиправними діями їй спричинені збитки у розмірі 3 428 грн., які просить стягнути на свою користь.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 6 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 8 643 грн. 64 коп. завданої матеріальної шкоди та 3 000 грн. завданої моральної шкоди, а також судові витрати в розмірі 557 грн. 07 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 6 серпня 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 11 серпня 2009 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Дачія Логан», державний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху України та завдав механічні пошкодження автомобілю «Ауді», державний номер НОМЕР_2, який на праві власності належав ОСОБА_3 Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 8 серпня 2009 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Між ОСОБА_4 та ВАТ «СК «ПЗУ Україна» укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується страховим полісом № вс/31636934, відповідно до п. 2 якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 25 500 грн.
Згідно звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту від 15 серпня 2009 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ауді» з урахуванням зносу становить 13 006 грн. 04 коп., яка була виплачена страховиком позивачу.
Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 23 квітня 2010 року встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Ауді» становить 34 143 грн. 64 коп.
Різниця у сумах виникла у результаті врахування при проведенні оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.
Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до страхової компанії в частині стягнення на його користь розміру завданої шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що страховою компанією правильно виплачено страхове відшкодування в межах строків, визначених ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля «Ауді» з урахуванням зносу, визначеного звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту в сумі 13 006 грн. 04 коп.
Стягуючи на користь позивача з ОСОБА_4 8 643 грн. 64 коп. завданої матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ця сума є різницею між фактичним розміром завданої шкоди та розміром страхової виплати, здійсненої позивачу страховою компанією та відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України цю різницю має відшкодовувати саме ОСОБА_4 – особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Проте, повністю погодитися з такими висновками судів неможна.
Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон) від 1 липня 2004 року цивільна відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП застрахована відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки «Дачія Логан», державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є ЗАТ ВАТ «СК «ПЗУ Україна», забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Статтею 3 Закону передбачено, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника – заподіювача шкоди.
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).
У частині 22.1 статті 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
За змістом положень цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.
За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте суди у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернули та належним чином не перевірили доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що страховою компанією проведено відшкодування в розмірі, що значно менше встановленого договором страхування ліміту відповідальності, а також не мотивували, чому саме при встановленні відповідальності відповідачів та визначенні розміру шкоди, заподіяної внаслідок однієї дорожньо-транспортної пригоди виходили з різних висновків, проведених за різними Методиками товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, зокрема: при вирішенні питання щодо стягнення шкоди зі страхової компанії - із звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу колісного транспортного засобу № Ф-00020 (а.с. 11-16), складеного на підставі Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, у редакції, яка діяла на час дорожньо-транспортної пригоди та відповідно до якого визначено розмір шкоди в сумі 13 006 грн. 04 коп., з урахуванням зносу на час заподіяння шкоди (а.с. 11), а при вирішенні питання про стягнення шкоди з ОСОБА_4 – з висновку судової автотоварознавчої експертизи № 212 від 23 квітня 2010 року складеного на підставі Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року, яка набрала чинності з 21 серпня 2009 року, яким визначено розмір шкоди в сум 34 143 грн. 64 коп. без урахування зносу автотранспортного засобу (а.с. 47-58).
Оскільки судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 6 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Б.І. Гулько
М.В. Дем’яносов
В.М. Сімоненко
Г.В. Юровська