У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування витрат в порядку регресу, пов’язаних зі сплатою страхового відшкодування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2009 року Моторне (транспортне) страхове бюро України ( далі – МТСБУ) звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути в порядку регресу з ОСОБА_3 витрати, пов’язані із виплатою страхового відшкодування в загальному розмірі 11 685 грн. 23 коп., а також судові витрати в розмірі 2 366 грн. 85 коп.
В ході розгляду справи, МТСБУ уточнило позовні вимоги, у зв’язку з чим до участі у справі ухвалою суду залучені в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з яких МТСБУ просило стягнути солідарно 10 000 грн. в якості повернення частини оплаченого страхового відшкодування, посилаючись на те, що відповідачами було отримане подвійне відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, зокрема: як з МТСБУ, так і з відповідача ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог, МТСБУ зазначало, що з вини ОСОБА_3, у результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 завдана матеріальна шкода, яка була відшкодована на підставі її заяви та згідно діючого законодавства в розмірі 11 115 грн. 23 коп., а також сплачено витрати, пов’язані із оплатою послуг аварійного комісара в розмірі 570 грн.
Проте, після отримання вищезазначеної суми страхового відшкодування, ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 10 000 грн. Посилаючись на зазначене, МТСБУ просило стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10 000 грн. страхового відшкодування та з ОСОБА_3 в порядку регресу частку витрат по сплаті страхового відшкодування в розмірі 1 115 грн. 23 коп. та 570 грн. понесених витрат по сплаті послуг страхового комісара, а всього 1 685 грн. 23 коп.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 вересня 2010 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування витрат в порядку регресу, пов’язаних зі сплатою страхового відшкодування задоволено: з ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто в рахунок страхових виплат 1 685 грн. 23 коп., витрати по сплаті правової допомоги в розмірі 288 грн. 40 коп., 16 грн. 85 коп. судового збору та 36 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього – 2 026 грн. 53 коп.; зі ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно стягнуто у рахунок повернення частини сплаченого страхового відшкодування 10 000 грн. та 2 025 грн. 55 коп. судових витрат, а всього 12 025 грн. 55 коп.
Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2010 року рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 вересня 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 8 вересня 2007 року на вул. Севастопольській у м. Севастополі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу, що належав ОСОБА_3, та автомобіля ОСОБА_5, у результаті якої автомобілю ОСОБА_5 завдана матеріальна шкода.
Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 квітня 2008 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди .
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 31 -1104 від 19 жовтня 2007 року суму заподіяного автомобілю ОСОБА_5 шкоди склала 16 666 грн. 94 коп., з яких 13 338 грн. 27 коп. – вартість відновлювального ремонту та 3 338 грн. 67 коп. - розмір втрати товарної вартості автомобіля.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 – власник автомобіля «ВАЗ -21063», номерний знак НОМЕР_1 , не мав діючого полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
12 травня 2008 року ОСОБА_5 звернулась до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій зазначила, що розмір завданої шкоди складає 13 338 грн. 27 коп.
Розмір страхового відшкодування МТСБУ розрахований в сумі 11 115 грн. 23 коп. та відповідно до наказу № 1495 від 24 липня 2008 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_5 виплачено страхове відшкодування, що підтверджено платіжним дорученням № 1554 від 28 липня 2008 року з відміткою банку про здійснення перерахунку 29 липня 2008 року .
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 стягнуто 13 550 грн. завданої шкоди та відповідно до досягнутої між сторонами домовленістю, ОСОБА_3 ОСОБА_4 добровільно відшкодовано 10 000 грн., що підтверджено розпискою від 24 квітня 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги МТСБ України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_3 10 000 грн. у рахунок відшкодування завданої шкоди шляхом добровільного виконання рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 березня 2009 року відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України є необґрунтованим збагаченням відповідача шляхом отримання подвійним відшкодуванням завданої шкоди з МТСБ та ОСОБА_3, тому ця сума підлягає поверненню МТСБУ.
Стягуючи з ОСОБА_3 на користь МТСБ 1 685 грн. 23 коп., з яких 1115 грн. 23 коп. – сума частини сплаченого позивачем страхового відшкодування та 570 грн. - витрати на послуги страхового комісару, суди виходили з того, що оскільки ОСОБА_3, винний у дорожньо-транспортній пригоді та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, він відповідно до ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен сплатити МТСБУ сплачену ними потерпілій особі суму страхового відшкодування в порядку регресу.
Проте, погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зокрема, відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з позовної заяви МТСБ України, в обґрунтування позову позивач посилається на ст. 1191 та ст. 1212 ЦК України.
Однак, за змістом ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .
Крім того, ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено випадки, в яких МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема: до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону ( п. 38.2.1 статті 38 цього Закону ).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте , згодом відпала.
Проте, суди, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь МТСБУ 10 000 грн., сплачених ОСОБА_3 на виконання рішення суду, на вищезазначені норми закону уваги не звернули та належним чином не встановили, які саме правовідносини виникли між сторонами, і відповідно яка норма права підлягає застосуванню, враховуючи, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 10 000 грн. після виплати страхового відшкодування.
Зокрема, застосовуючи до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, суди належним чином не мотивували, в чому полягає безпідставність набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10 000 грн. (отримали без достатньої правової підстави чи підстава згодом відпала), а також не встановили, чи є МТСБУ в розумінні ст. 1212 ЦК України потерпілою особою, яка має право звернення до особи з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошей, зокрема подвійного відшкодування.
Також судами належним чином не перевірені доводи ОСОБА_4 щодо підстав набуття ним спірної суми від ОСОБА_3, зокрема, що відшкодування в сумі 10 000 грн. відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України є різницею між фактичним розміром шкоди та отриманою від страховика сумою страхового відшкодування й залежно від цього не визначились із законністю підстав набуття ОСОБА_4 спірної суми й відповідно не вирішили питання, чи дійсно ця сума є подвійним відшкодуванням шкоди, яка підлягає поверненню відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особі, якою вона була сплачена (потерпілій особі).
Крім того, стягуючи з ОСОБА_3 на користь МТСБУ частину сплаченого страхового відшкодування у розмірі 1685 грн. 23 коп. у рахунок страхових виплат та зі ОСОБА_4 солідарно 10 000 грн. у рахунок повернення частини сплаченого страхового відшкодування, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у своєму рішенні не зазначив, як такий висновок суду узгоджуються з положеннями ст. 1191 ЦК України та Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких МТСБУ з вимогою про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу може звертатись лише до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Оскільки судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 25 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська