У Х В А Л А

І м е н е м  У к р а ї н и

13 липня 2011 року                         м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Пшонки М.П.,

суддів Гулька Б.І., Дем’яносова В.М.,

Сімоненко В.М., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа Гірська сільська рада Бориспільського району Київської області про поділ жилого будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки за касаційною каргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та виділення його частки в натурі. Посилався на те, що з 29 січня 2005 року по 4 жовтня 2007 року перебував у шлюбі з ОСОБА_7 Протягом спільного життя ними придбано жилий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Крім того, 3 вересня 2009 року ОСОБА_7 отримала державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок. Оскільки вказане майно є таким, що набуто у шлюбі, просив провести його поділ.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 посилалась на те, що будинок придбаний нею за рахунок кредитних коштів, отриманих згідно з кредитним договором від 16 березня 2007 року, який вона виплачує самостійно. Проте в разі вирішення позову про поділ майна вважає, що необхідно також провести поділ боргу за кредитним договором між нею та ОСОБА_6.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням  Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину житлового будинку та Ѕ частку земельної ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від  15 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 січня 2005 року по 4 жовтня 2007 року. Згідно з договором купівлі-продажу від 16 березня 2007 року, під час шлюбу, на ім’я ОСОБА_8 придбано спірний будинок з надвірними спорудами (а.с.13). Будинок придбано  за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_7 за кредитним договором № 41-07-Ид/23 від 16 березня 2007 року в сумі 137 680 доларів США (а.с. 25). Також ОСОБА_7 в порядку приватизації отримала земельну ділянку площею 0, 12 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, про що нею 3 вересня 2007 року отримано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД № 981259.

 Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно - будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1, та земельна ділянка є об»єктами спільної сумісної власності подружжя у розумінні ст. 60 СК України, отже підлягає поділу з огляду на ч.1 ст. 70 СК України в рівних частинах. Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи ОСОБА_7 про те, що земельна ділянка отримана нею у власність на підставі приватизації після припинення шлюбу, та, пославшись на ст. 81, 116 ЗК України, вказав, що земельна ділянка, отримана одним з подружжя у період шлюбу у приватну власність шляхом приватизації, є особистою власністю цього подружжя, разом з тим при поділі будинку, зведеного на ці земельній ділянці та визнаного спільною сумісною власністю подружжя, підлягає поділу і земельна ділянка, на якій розташований будинок у відповідних частках.

Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що оскільки спірний будинок перебуває в іпотеці, згідно з довідкою ПАТ «Фінанси та кредит» станом на 7 грудня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить 126 885, 83 долара США, власник будинку не має права до закінчення виплати кредиту без дозволу банку вирішувати питання про зміну власника будинку.

Проте, ухвалюючи рішення, апеляційний суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст.. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із ч. 3 ст 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Так, встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя.

На підставі ч. 4 ст. 65 СК України договір,укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно,одержане за договором використане в інтересах сім’ї.  

Ухвалюючи рішення про поділ будинку, який придбано за кошти кредитної установи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що  придбане майно є спільною сумісною власністю подружжя як придбане за рахунок кредитних коштів, одержаних в інтересах сім»ї.

Положення Закону України « Про іпотеку» по те, що іпотекодавець не має права розпоряджатись будинком без згоди іпотеко держателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити майно подружжя шляхом визначення права власності на нього, оскільки право  власності подружжя  у рівних частках встановлюється законом, право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням майном.

Що стосується боргових зобов’язань перед банківською установою, то  у результаті придбання подружжям будинку в кредит боргові зобов’язання перед банком несуть чоловік та дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Таким чином, апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, що згідно з ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду підлягає скасуванню  із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2010 року скасувати.

Рішення  Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                     М.П. Пшонка

Судді                             Б.І. Гулько

М.В. Дем’яносов

В.М. Сімоненко

Г.В. Юровська