№ 11-109/2008 р. Головуючий у 1 інстанції Шумський А.А.
ст.128 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Луцьк 19 лютого 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Польового М.І., Силки Г.І.
з участю прокурора Старчука В.М.
потерпілого ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Іваничівського районного суду від 21 грудня 2007 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с. Верхнів Іваничівського району Волинської області, українець, громадянин України, з загальною середньою освітою, одружений, на утриманні неповнолітня дитина та пристаріла матір, тимчасово не працюючий, не судимий, засуджений:
- за ст.128 КК України до 150 годин громадських робіт;
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 одну тисячу гривень моральної шкоди.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах ,-
В С Т А Н О В И Л А :
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 18 жовтня 2007 року близько 11 години, знаходячись на подвір'ї власного господарства в с.Верхнів наніс удар відкритою долонею у потилицю ОСОБА_1. Від отриманого удару та несподіванки потерпілий втратив рівновагу та впав на асфальтовану доріжку, вдарившись при падінні плечем і отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості.
Не погоджуючись з вироком суду потерпілий ОСОБА_1, в своїй апеляції вважає неправильною кваліфікацію дій засудженого, а обране йому покарання надто м'яким. Стверджує, що дії засудженого слід було кваліфікувати як умисне спричинення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Вважає, що при визначенні покарання винному, судом не враховано те, що протягом двох місяців він лікувався і було порушено його спосіб життя. Просив вирок суду скасувати та направити справу для проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, де потерпілий підтримав подану ним апеляцію в повному обсязі, міркування прокурора та засудженого, які апеляцію заперечили і просили залишити її без задоволення, а вирок суду без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вчинення засудженим злочину при вказаних у вироку обставинах стверджено сукупністю зібраних і досліджених в судовому засіданні доказів.
Зокрема, сам потерпілий стверджував, що тілесне ушкодження було заподіяне в результаті того, що ОСОБА_2 було нанесено йому удар рукою в потилицю. Від отриманого удару він впав на бік, а тоді відчув біль і з'ясувалось що була переломана ключиця.
Крім того, допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ствердили, що взнали про отримання ОСОБА_1 тілесного ушкодження внаслідок його падіння після поштовху ОСОБА_2.
Об'єктивно наведені докази узгоджуються також з висновком судово-медичної експертизи /а.с.13/ у відповідності до якого, можливість утворення виявленого тілесного ушкодження не виключається при падінні з висоти власного зросту та у вказаний термін. Не суперечать наведеному і показання дані самим засудженим, де він визнав що дав потерпілому підзатильника в результаті якого той впав.
Зважаючи на характер і послідовність дій засудженого суд дав їм вірну оцінку. Обставини справи судом з'ясовано повно і об'єктивно. Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, які б вплинули на законність і обґрунтованість судового рішення по даній справі допущено не було. Висновки суду про винність ОСОБА_2 у заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження з необережності, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України підтверджено зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Водночас, твердження потерпілого про призначення судом надто м'якого покарання засудженому, оскільки він два місяці лікувався і був порушений його спосіб життя суперечить встановленим фактичним обставинам справи.
При обранні покарання засудженому судом враховано як обставини при яких був скоєний злочин, взаємовідносини які цьому передували, так і дані про особу ОСОБА_2 який вперше притягнутий до кримінальної відповідальності. Остаточне покарання при цьому визначене з врахуванням зазначених обставин, заподіяння тілесних ушкоджень саме середньої тяжкості, так і зважаючи на те, що винний характеризується позитивно, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, а також матір похилого віку.
У відповідності до наведеного, покарання за вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_2 призначене відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, даних про його особу, відсутності обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин. Це покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчиненню ним нових злочинів. З урахуванням наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 застосувавши до нього покарання у виді громадських робіт.
Враховуючи вищенаведене, підстави для скасування вироку щодо ОСОБА_2 у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Іваничівського районного суду від 21 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Головуючий //підпис// Опейда В.О.
Судді //підпис// , //підпис// Польовий М.І., Силка Г.І.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області В.О.Опейда