ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
Справа № 6- 2301св11
Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А.Категорія:
Доповідач Сімоненко В.М.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
13 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого:Пшонки М.П.,
суддівГулька Б.І., Дем’яносова В.М.,
Сімоненко В.М., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за про визначення порядку зустрічей з дитиною за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4, 1999 року народження, та позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дитини. Мотивуючи позовні вимоги, вказував, що до грудня 2005 року донька проживала з матір’ю, яка постійно перешкоджала йому спілкуватись з дитиною та брати участь в її вихованні. Наприкінці грудня 2005 року він забрав дитину до себе, та з цього часу ОСОБА_4 проживає з ним.
У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з нею.
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулась із зустрічною позовною заявою про визначення порядку її зустрічей з онукою, ОСОБА_4, посилаючись на те, що її мати, ОСОБА_2, з червня 2005 року почала перешкоджати ї спілкуватись з онукою та згодом взагалі заборонила це робити, вимагаючи в обмін на спілкування з дитиною відчуження їй частини будинку, в якому вони всі проживають.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання дитини з батьком, ОСОБА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено, визначено порядок її зустрічей з онукою, ОСОБА_4.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав відмовлено. Провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення його позову і залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. З 2004 року батьки дитини проживають окремо, наприкінці грудня 2004 року ОСОБА_1 створив нову родину, а у 2005 році ОСОБА_2 також створила нову сім»ю. З грудня 2004 по грудень 2005 року ОСОБА_4 проживала з матір»ю, ОСОБА_2, як не перешкоджала дитині спілкуватися з батьком, ОСОБА_1, та бабусею, ОСОБА_3 з грудня 2005 року ОСОБА_4 проживає в родині батька, ОСОБА_1
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції послався на те, що згідно з висновком органу опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_4 доцільно проживати з батьком, крім того, під час розгляду справи суд на підставі ч.2 ст. 171 СК України заслухав думку самої дитини, яка висловила бажання проживати з батьком.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд послався на те, що під час розірвання шлюбу ОСОБА_1 погоджувався на проживання дитини з матір»ю та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 3 березня 2005 року питання проживання неповнолітньої ОСОБА_4 вже вирішено.
Разом з тим з висновком суду апеляційної інстанції погодитись на можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом цієї статті у випадку зміни обставин, які були підставою для вирішення позову про визначення місця проживання дитини, батько чи мати не позбавлені можливості звернутись до суду з повторним позовом про визначення місця проживання дитини, при цьому суд, розглядаючи позов, перевіряє як фактичні обставини справи, так і у випадку, передбаченому ст. 171 СК України, заслуховує думку дитини.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 з тих підстав що під час розлучення він дав згоду на проживання дитини з матір’ю, суд не врахував що судом першої інстанції була встановлена зміна обставин після визначення місця проживання дитини, встановленій факт того, що донька переїхала до батька з власної ініціативи, мала на той час декілька хвороб, які не притаманні дитині та не спростував докази, на яких такий висновок зроблено.
.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, переглядаючи справу, ухвалив рішення без урахування ст.ст. 161, 171 СК України та фактичних обставин справи.
З огляду на наведене рішення суду апеляційної інстанції є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим.
В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
Керуючись ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини скасувати.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2010 року у цій частині залишити в силі.
В решті рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді Б.І. Гулько
М.В. Дем’яносов
В.М. Сімоненко
Г.В. Юровська