ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р.
| № 12/461 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів | Добролюбової Т. В. Гоголь Т. Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло” |
на постанову Київського апеляційного | від 26.06.2006 року господарського суду |
у справі | № 12/461 |
за позовом | закритого акціонерного товариства науково –виробничого комерційного підприємства “Літа” |
до | 1. ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві 2. Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло” |
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 | Мале підприємство “Мінералбанк” |
про | стягнення 6079 грн. 30 коп. та повернення нежитлового приміщення |
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Удод В.А. за дов. від 17.09.2006 № 17;
від відповідача 1: не з’явились –про час і місце судового засідання повідомленні належним чином;
від відповідача 2: Богомаз А.К. за дов. від 27.12.2005 № 18-2956/4;
від 3-ої особи: не з’явились –про час і місце судового засідання повідомленні належним чином
Заявляючи позов про стягнення 6079 грн. 30 коп. та повернення нежитлового приміщення, позивач просив до закінчення розгляду спору по суті заборонити Печерській в м. Києві РДА виносити на розгляд сесії Печерської районної ради народних депутатів м. Києва заяву ТОВ НВФ “Техмашсервіс” про приватизацію нежитлового приміщення по пров. Виноградному, 6 у м. Києві.
Ухвалою від 17.09.2003 з урахуванням уточнень, внесених ухвалою від 08.10.2003, з метою забезпечення позову до закінчення розгляду спору по суті заборонено Печерській в м. Києві районній державній адміністрації виносити на розгляд сесії Печерської районної ради м. Києва заяву ТОВ НВФ “Техмашсервіс” про приватизацію нежитлового приміщення у провулку Виноградному № 6 міста Києва.
За клопотанням позивача господарський суд міста Києва суддя Прокопенко Л.В., ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2006 пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 17.09.2003 викладено наступним чином: з метою забезпечення позову до закінчення розгляду спору по суті, заборонено Печерській в м. Києві районній раді приймати рішення відносно приватизації нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, провулок Виноградний, 6 шляхом викупу ТОВ НВФ “Техмашсервіс” та будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі.
Ухвалу вмотивовано тим, що 17.09.2003 з метою забезпечення позову до закінчення розгляду спору по суті заборонено Печерській в м. Києві районній державній адміністрації виносити на розгляд сесії Печерської районної ради м. Києва заяву ТОВ НВФ “Техмашсервіс” про приватизацію нежитлового приміщення у провулку Виноградному, 6 міста Києва. У лютому 2006 року позивачем було подано клопотання про уточнення резолютивної частини ухвали від 17.09.2003, в зв’язку з тим, що Фонд приватизації комунального майна Печерського району готує приватизацію спірного приміщення, яке було визнано судом обґрунтованим та задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 у складі колегії суддів: –Капацин Н.В. –головуючий, Данилової Т.Б., Зеленіна В.О. перевірена ухвала залишена без змін. В постанові зазначено, що при прийнятті заходів з забезпечення позову, суд першої інстанції діяв в межах повноважень та у спосіб, який встановлений статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
КП УЖГ “Печерськжитло” звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову. В обґрунтування скарги заявник зазначає, що ухвала від 13.02.2006 була винесена з порушенням статей 43, 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийнята без участі сторін і він був позбавлений можливості взяти участь у даному судовому засіданні. Також скаржник наголошує на тому, що не залучивши до участі у справі, суд протиправно обмежив територіальну громаду в особі Печерської районної у м. Києві ради у здійсненні права власності, чим порушив приписи пункту 2 статті 4, статтю 48 Закону України “Про власність” та статей 317, 319, 321 та 327 Цивільного кодексу України. Водночас звертає увагу суду на зловживання правом з боку позивача, який навмисно, не сплачуючи вартості експертизи, унеможливлює вчасний розгляд спору.
Від ЗАТ НВКП “Літа” надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство звертає увагу на те, що відповідач чинить перешкоди у роботі експерта, не допускаючи його у приміщення для проведення експертизи.
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників судового процесу Вищим господарським судом України судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову.
Суди обох інстанцій мотивовано погодилися з доводами позивача про ймовірність припущення, що спірна площа, яка є у відповідача може бути відчужена і визнали заяву про забезпечення позову обґрунтованою.
Довід заявника про порушення його прав через розгляд заяви без його участі не є переконливим, оскільки заява про забезпечення позову розглядається без виклику сторін, а тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено такий захід забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти дії, що стосується предмета спору.
Ухвалами про заборону вчиняти певні дії, господарські суди точно визначили, які саме дії забороняється вчиняти, зокрема, відчужувати приміщення у будь –який спосіб. Таке правило повинно застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 Господарського процесуального кодексу України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.
Довід скаржника про порушення прав територіальної громади спростовується матеріалами справи через відсутність серед них клопотань та заяв цієї громади щодо предмету спору.
Доводи сторін про навмисне порушення строків розгляду спору не впливають на законність судового акта про вжиття заходів до забезпечення позову.
За таких обставин справи, постанова у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2006 року у справі № 12/461 залишити без змін.
Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло” залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич