ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 46/09-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу | АКБ “ІнтерконтинентБанк” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року |
у справі за позовом | АКБ “ІнтерконтинентБанк” |
до | АКБ “Європейський” |
про | визнання договору недійсним |
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2005 року АКБ “ІнтерконтинентБанк” звернувся до господарського суду з позовом до АКБ “Європейський” про визнання договору недійсним та відшкодування збитків.
Позивач зазначав, що 09.09.2005 року між ним та відповідачем у справі укладено договір відступлення права вимоги №20734119, за умовами якого відповідач отримав право вимоги по кредитному договору №120504-260 від 12.05.2004 року, сплативши за це 2 300 000 грн.
Проте, цей договір є недійсним, оскільки, представник позивача не мав відповідних повноважень на вчинення дій від імені банку, загальна сума угод з відповідачем перевищує четверту частину капіталу банку, що згідно постанови НБУ від 208.08.2001 року №368 потребувало рішення правління та/або ради банку, а тому позивач просив задовольнити його позов щодо визнання договору недійсним та стягнення на його користь 675 337,32 грн. на відшкодування упущеної вигоди, тобто втрат від неотриманих від боржника за кредитним договором відсотків та пені за період з 01.12.2004 року по 01.11.2005 року.
Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги щодо обсягу збитків (а.с. 60-61) і просив стягнути на його користь відсотки по кредитному договору за період з 12.09.2005 року по 01.02.2006 року у сумі 234 410,96 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2006 року у задоволенні позову відмовлено.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, помилковість висновків щодо дійсності спірного договору і просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, а їх висновки підтверджуються і наявними у справі матеріалами, 09.09.2005 року сторони уклали договір про відступлення права вимоги, за яким відповідачу передано право вимоги до ТОВ “Рось-Ялта” по кредитному договору №120504-260 від 12.05.2004 року, за умови сплати відповідачу 2 300 000 грн.
Умови цього договору виконані, що позивачем не оспорюється.
На вчинення угод щодо платної, у розмірі не менше облікової, реалізації дебіторської заборгованості на загальну суму 25 000 000 грн., шляхом відступлення права вимоги, прийнято рішення правління від 09.09.2005 року, згоду на що дала спостережна рада банку на своєму засіданні, яке відбулося 07.09.2005 року.
09.09.2005 року спостережна рада банку “затвердила” рішення правління банку від 09.09.2005 року щодо реалізації дебіторської заборгованості шляхом платного уступлення права вимоги, у рамках якого і було укладено спірний договір, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку, що підписання представником позивача, на виконання цих рішень, спірного договору №20734119 від 09.09.2005 року не можна визнати порушенням вимог ст.42 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та постанови НБУ від 28.08.2001 року №368 і не дає підстав для визнання спірного договору недійсним, як, зокрема, і те, що позивач був позбавлений у подальшому можливості отримувати відсотки та вимагати сплати пені за прострочку платежів по кредитному договору.
При такому положенні, коли висновки господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду ґрунтуються на матеріалах справи і доводами касаційної скарги не спростовуються, Вищий господарський суд України, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року –без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко