УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 липня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах                                             Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого М.П. Пшонка,

суддів:   Л.М. Мазур,

Т.О. Писана, М.А. Макарчук,

Г.В. Юровська,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Новопсковського професійного аграрного ліцею, третя особа – директор Новопсковського професійного аграрного ліцею ОСОБА_7, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданою представником ОСОБА_8, на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 03 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнила та доповнила, посилаючись на те, що її звільнено з порушенням норм законодавства про працю.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 03 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 січня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 03 листопада 2010 року та ухвали апеляційного суду Луганської області від 25 січня 2011 року і ухвалення в справі нового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.  

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що процедура звільнення ОСОБА_6 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідає вимогам встановленим трудовим законодавством.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.  

У п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

За змістом ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом №15 від 01 квітня 2010 року ОСОБА_6 було звільнено із займаної посади майстра виробничого навчання на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 притягалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, згідно з наказом №222 від 27 жовтня 2009 року.

На підтвердження вчинення позивачем, після застосування до нього дисциплінарного стягнення, проступку відповідачем у наказі про звільнення ОСОБА_6 зазначено наступне:

- не усунення ОСОБА_6 недоліків, які вказані в наказі №222 від 27 жовтня 2009 року, відсутність рапортів та неналежне їх ведення, не виконання навчальної програми з виробничого навчання, що встановлено комісією ліцею, створеною наказом директора №246 від 27 листопада 2009 року;

- відсутність на робочому місці 01 грудня 2009 року, що відповідно до наказу №67 від 02 грудня 2009 року визнано днем прогулу.

Суди першої та апеляційної інстанції при вирішення даного спору повинні були перевірити чи дотриманні відповідачем передбачені ст. 148 КЗпП України строки для застосування дисциплінарного стягнення – один місяць з моменту виявлення або шість місяців з моменту вчинення.

Враховуючи вказане, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обставини, які мають значення для вирішення спору в частині перевірки строків для застосування дисциплінарного стягнення у вигляд звільнення з моменту вчинення або виявлення порушення трудової дисципліни судами не з’ясовані.

Такі порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 03 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 січня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді Л.М. Мазур

М.А. Макарчук

Т.О. Писана

Г.В. Юровська