Справа № 2-2 2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2009 року Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Васильковського В.М. секретаря Олексюк Г.І.
3 участю позивача ОСОБА_1
прокурора Лейбюка Б.Б.
представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до виконкому Коломийської міської ради про визнання права власності на частину квартири та за позовами прокурора м.Коломия, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про виселення з квартири та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
у червні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_6 звернулися з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди. Позов мотивували тим, що рішенням Коломийського міського суду від 24.06.2003 р. задоволено позов ОСОБА_7, в інтересах якого діяла ОСОБА_4 до них, Коломийських міськвиконкому та бюро по приватизації державного житлового фонду - визнано частково недійсним рішення Коломийського міськвиконкому від 16.02.1999 р. № 40, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 25.02.1999 p., визнано незаконною виписку ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1, визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї квартири від 24.03.1999 p., стягнення з ОСОБА_7 в їх користь 3000 грн., сплачених за договором купівлі-продажу коштів та виселено їх з неповнолітніми дітьми із даної квартири. Оскільки спірна квартира на час придбання потребувала капітального ремонту, на який вони витратили 50 000 грн., то просили стягнути з ОСОБА_7 в їх користь вказану суму грошової компенсації.
У вересні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_6 змінили позовні вимоги, посилаючись на те, що внаслідок винесення рішення Коломийського міського суду від 24.06.2003 р. квартиру АДРЕСА_1 повернуто в комунальну власність, тому належним відповідачем у справі щодо правових наслідків проведення капітального ремонту вказаного житла, істотного збільшення його вартості є виконком Коломийської міської ради. Вважали, що здійснені ними, як добросовісними набувачами майна, витрати є підставою для визнання права спільної часткової власності на це житло. Просили визнати за ними право власності на частину квартири АДРЕСА_1 відповідно до розміру витрат, понесених на її капітальний ремонт.
В листопаді 2004 року прокурор м.Коломия звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про виселення із житлового приміщення, мотивуючи його тим, що на виконання рішення Коломийського міського суду від 24.06.2003 р. державним виконавцем відділу ДВС Коломийського міського управління юстиції 24.09.2004 р. ОСОБА_1, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 було виселено з квартири АДРЕСА_1, однак останні знову вселились у дану квартиру, тому просив повторно виселити ОСОБА_1, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 із даної квартири.
В січні 2005 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про виселення з квартири та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на обставини, викладені в позові прокурора м.Коломия. Крім того, зазначила, що своїми незаконними діями, пов"язаними із самовільним вселенням у спірну квартиру, ОСОБА_1 завдав моральних страждань інваліду 2 групи ОСОБА_7, який не може повернутись на постійне проживання до квартири АДРЕСА_1, а також їй, опікуну ОСОБА_7, погрожуючи фізичною розправою. Тому просила виселити ОСОБА_1, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 із даної квартири та стягнути з ОСОБА_1 на її та ОСОБА_7 користь завдану моральну шкоду в розмірі по 3000 грн. кожному.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свій позов підтримали, позови прокурора м.Коломия та ОСОБА_10 не визнали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того зазначили, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.06.2009 р. № 2169 дійсна (ринкова) вартість на даний час квартири АДРЕСА_1 становить 167 952 грн. Вартість виконаних будівельних робіт з урахуванням вартості будівельних матеріалів на здійснення її покращення може становити 101 470 грн., що у співвідношенні вартості виконаних робіт до вартості квартири складає 60, 42 %, тому є всі підстави для визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_6 права спільної часткової власності на це житло відповідно до розміру витрат, понесених на його капітальний ремонт.
Представники прокурора м.Коломия та виконкому Коломийської міської ради, ОСОБА_4 позов ОСОБА_1, ОСОБА_6 не визнали, позови прокурора м.Коломия і ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовних заявах. Доповнили, що правових підстав для визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_6 права спільної часткової власності на це житло відповідно до розміру витрат, понесених на його капітальний ремонт немає, оскільки такий ремонт ОСОБА_1, ОСОБА_6 проводили самочинно, без відповідного дозволу.
3"ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що в позові ОСОБА_1, ОСОБА_6 слід відмовити, позов прокурора м.Коломия задовольнити повністю, а ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 - частково, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.383, 386 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання і може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушенню його права власності іншою особою, а згідно положень ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
Встановлено, що рішенням Коломийського міського суду від 24 червня 2003 р. задоволено позов ОСОБА_7, в інтересах якого діяла ОСОБА_4, прокурора м.Коломия в інтересах неповнолітніх ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Коломийських міськвиконкому та бюро по приватизації державного житлового фонду. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 16.02.1999 р. № 40 в частині затвердження розпорядження № 9040 від 09.02.1999 р. Коломийського бюро по приватизації державного житлового фонду та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 25 лютого 1999 р. Коломийським бюро по приватизації державного житлового фонду ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1. Визнано незаконною виписку ОСОБА_7 7 травня 1999 року з квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 24 березня 1999 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі № Д-359. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 3000 грн., отримані за вказаним договором купівлі-продажу квартири. Постановлено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_6 з неповнолітніми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили.
На виконання рішення суду згідно акту від 24 вересня 2004 року державного виконавця відділу ДВС Коломийського міського управління юстиції проведено виселення ОСОБА_1, ОСОБА_6 з неповнолітніми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_1. Майно вивезено боржником самостійно, замок поміняно, ключ передано ОСОБА_4 27 вересня 2004 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 33083 по примусовому виконанню рішення суду.
Однак, після проведеного виконання у вересні 2004 року ОСОБА_1 разом із сім"єю самоправно зайняв квартиру АДРЕСА_1.
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання за ними право власності на частину квартири АДРЕСА_1 відповідно до розміру витрат, понесених на її капітальний ремонт, не підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст.376 ч.2 ЦК України особа, яка здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно вимог ст.100 ЖК України переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої ради. Самовільне переобладнання та перепланування жилих приміщень тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.150 КУпАП.
Листами начальника Коломийського УЖКГ від 24.12.1993 р. № С-557, від 23.09.1999 р. № С-444 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на влаштування септика та попереджено про недопустимість проведення будь-яких робіт щодо самовільного проведення водопроводу та каналізації в дворі будинку АДРЕСА_1 без відповідного на це дозволу, а листом начальника Коломийського ЖЕД-3 від 09.09.1999 р. ОСОБА_1 роз"яснино, що переобладнання і перепланування квартири проводиться з дозволу міськвиконкому, а також попереджено про адміністративну відповідальність за самовільне переобладнання та перепланування жилого будинку.
Представник виконкому Коломийської міської ради заперечив надання будь-яких дозволів ОСОБА_1 на переобладнання і перепланування квартири, яку він займає. Доказів про наявність таких дозволів відповідних органів архітектури, газо-, водо-, електропостачання, пожежного нагляду, санітарно-епідеміологічних служб, ОСОБА_1 не надав.
Віджповідно до вимог ст.177 ЖК України наймачі жилих приміщень повинні провадити за свій рахунок поточний ремонт жилих приміщень.
Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 та його представника на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.06.2009 р. № 2169 про те, що дійсна (ринкова) вартість на даний час квартири АДРЕСА_1 становить 167 952 грн. Вартість виконаних будівельних робіт з урахуванням вартості будівельних матеріалів на здійснення її покращення може становити 101 470 грн., що у співвідношенні вартості виконаних робіт до вартості квартири складає 60, 42 %. Тому, на думку ОСОБА_1 є всі підстави для визнання за ним права спільної часткової власності на це житло відповідно до розміру витрат, понесених на його капітальний ремонт.
Таке твердження ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону. Як вбачається з дослідницької частини зазначеного висновку експерта Львівського НДІСЕ Рубцової Г.В., у зв"язку з відсутністю даних про фактичні витрати на придбання матеріалів (накладні, платіжні доручення), кошторисна вартість виконаних будівельних робіт визначається ймовірною. Із локального кошторису додатку до висновку експертизи видно, що експертом враховано такі ймовірні найменування робіт та витрат, як встановлення дверних та віконних блоків, перекриття даху, влаштування водопроводу та каналізації, опоряджувальні роботи в квартирі, тобто такі роботи та витрати, які не могли вплинути на істотну зміну основних елементів будівлі, тому не можуть бути підставою для зміни форми власності спірного жилого приміщення.
Інших доказів для визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_6 права спільної часткової власності на це житло відповідно до розміру витрат, понесених на його капітальний ремонт, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх юридичних осіб та громадян. Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми вселились в квартиру АДРЕСА_1 всупереч рішенню Коломийського міського суду від 24 червня 2003 р. і проживають в ній без законних на те підстав, вони підлягають виселенню із вказаного житлового приміщення.
Позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер і тяжкість завданих ОСОБА_7 та його опікуну ОСОБА_4 збитків, глибину їх душевних страждань у зв"язку з неможливістю користування спірним житлом, його тривалістю, ступінь вини ОСОБА_1 в цьому, виходячи з вимог розумності та справедливості. Тому моральну шкоду суд визначає для ОСОБА_7 в розмірі 3000 грн., для його опікуна ОСОБА_4 - в сумі 1000 грн.
На підставі ст.ст.23, 376, 383, 386, 1167 ЦК України, ст.ст.100, 109 ЖК України, ст.14 ЦПК України та керуючись ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
вирішив:
в позові ОСОБА_1, ОСОБА_6 до виконкому Коломийської міської ради про визнання права власності на частину квартири відмовити.
Позови прокурора м.Коломия, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про виселення з квартири задовольнити повністю.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_6 з неповнолітніми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 3000 грн., на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_6 в солідарному порядку в дохід держави 17 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгяду справи.
Заходи забезпечення позову - арешт, накладений ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 6 жовтня 2004 року на квартиру АДРЕСА_1 та заборону Коломийському міському відділу ДВС на проведення будь-яких дій по відношенню до даної квартири, скасувати.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.