ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 32/457 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” |
на ухвалу | Господарського суду м. Києва від 15.06.2006 року |
за скаргою на дії у справі за позовом | ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ТОВ “Галичина–Регіон” |
до | ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” |
про | стягнення коштів |
В С Т А Н О В И В:
ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2006 року ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” відмовлено у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби при виконанні рішення господарського суду м. Києва від 11.09.2003 року з мотивів відсутності обставин за наявності яких виконавче провадження може бути закінчене.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, у якій боржник посилається на незаконність відмови у задоволенні його скарги і просить ухвалу суду скасувати та постановити рішення, яким зобов’язати державну виконавчу службу закінчити виконавче провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені боржником доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа –направленню на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи безпідставність посилань ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на припинення зобов’язань перед стягувачем за рішенням суду шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, господарський суд послався на відсутність таких доказів та можливість закінчення виконавчого провадження лише у випадку виконання рішення суду.
Проте, погодитись з наведеними судом мотивами відмови у задоволенні скарги боржника не можна, оскільки, висновки суду зроблені без повного і всебічного з’ясування обставин справи та їх належної правової оцінки.
Предметом спору є дії виконавчої служби при виконанні рішення господарського суду від 11.09.2003 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (згідно преамбули Закону).
Стаття 30 Закону встановлює, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
При цьому, у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження (ч.4 ст. 30 в редакції Закону N 1095-ІV ( 1095-15 ) від 10.07.2003).
І тільки, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, відповідно до ч.6 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець розпочинає його примусове виконання.
При цьому, надаючи боржнику можливість добровільно виконати, зокрема, й судове рішення, ні Закон України "Про виконавче провадження", ні Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99р. № 74/5, не передбачають конкретних способів такого виконання.
Враховуючи, що, згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється "на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів ...", добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Так, статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Стверджуючи про неправомірність здійснення виконавчого провадження боржник посилався на наявність у стягувача заборгованості перед ним по договору №77-10/16-496 від 10.03.2000 року на суму 5 228 721,45 грн., строк виконання зобов’язань по якому настав, однорідність взаємних грошових вимог і повідомлення стягувача листом від 27.12.2004 року за №31/15-13559 про залік зустрічних однорідних вимог на суму 802 860,51 грн.
Визнаючи наявність такої заяви і в підтвердження цього зіславшись на лист стягувача, суд з цього приводу не навів обставин, які в силу ст.602 ЦК України виключали можливість зарахування зустрічних вимог, не врахував наведені норми при прийнятті судового рішення за скаргою боржника, а тому рішення господарського суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене і в залежності від встановленого постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 15.06.2006 року скасувати, а матеріали справи передати до того ж суду на новий судовий розгляд.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко