донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.07.2011 р. справа №37/69пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:Чернецький О.Я. –за довіреністю б/н від 12.03.2011р.
від відповідача1:не з «явився
від відповідача2:ОСОБА_1 –за довіреністю №31 від 18.04.2011р.
від третьої особи:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області
на рішення господарського суду Донецької області
від26.04.2011 року
у справі№37/69пн (суддя Попков Д.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області
до відповідачів:
1. Приватного акціонерного товариства «Бахмутський аграрний союз», с. Новолуганське Донецької області
2. Закритого акціонерного товариства «Юг-Агро», с. Зоря Донецької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ», м. Харків
провизнання права власності на автомобіль та витребування майна з чужого незаконного володіння автомобіля вартістю 548 056,70грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Бахмутський аграрний союз», с. Новолуганське Донецької області про визнання права власності на автомобіль та витребування майна з чужого незаконного володіння автомобіля вартістю 548 056,70грн.
Позивачем було надано заяву про зміну предмету позову №13/03/8.01/006-11 від 12.03.2011р. та просив визнати недійсним договір поставки №0307 від 05.10.2009р. разом з усіма додатками до нього; визнати право власності ТОВ „Українська Торгово-Промислова Компанія” на автомобіль Ford Cargo 3530D LRSC 6*4, шасі номер NMOD71TEDE8R68849; витребувати у ЗАТ „Бахмутський Аграрний Союз” та зобов’язати передати ТОВ „Українська Торгово-Промислова Компанія” автомобіль Ford Cargo 3530D LRSC 6*4, шасі номер NMOD71TEDE8R68849. Дана заява в частині визнання права власності ТОВ „Українська Торгово-Промислова Компанія” на автомобіль Ford Cargo 3530D LRSC 6*4, шасі номер NMOD71TEDE8R68849 була прийнята до розгляду господарським судом, а в іншій частині залишена без розгляду.
Ухвалою господарського суду від 28.03.2011р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закрите акціонерне товариство «Юг-Агро», процесуальний статус якого був змінений на відповідача2 відповідно до ухвали від 11.04.2011р.
Ухвалою від 28.03.2011р. були вжиті заходи до забезпечення позову у вигляді заборони ЗАТ «Юг-Агро» відчужувати та встановлювати приватні обтяження відносно автомобіля Ford Cargo 3530D LRSC 6*4.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.11р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області було відмовлено. Скасовані заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою від 28.03.2011р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з»ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 26.04.11 р. скасувати та задовольнити позовні вимоги. Зокрема, посилається на відсутність у третьої особи права на розпорядження спірним автомобілем, а також на пов»язаність відповідачів відносинами економічної або організаційної належності відповідно до ст. 126 Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідач1, Приватне акціонерне товариство «Бахмутський аграрний союз», с. Новолуганське Донецької області до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 27.05.2011р., але через канцелярію суду надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду – без змін. Крім того, надав відомості щодо зміни найменування на Приватне акціонерне товариство «Бахмутський аграрний союз», с. Новолуганське Донецької області, в зв»язку з чим судова колегія вважає за необхідне змінити найменування відповідача1, Закритого акціонерного товариства «Бахмутський аграрний союз», с. Новолуганське Донецької області на Приватне акціонерне товариство «Бахмутський аграрний союз», с. Новолуганське Донецької області.
Відповідач2, Закрите акціонерне товариство «Юг-Агро», с. Зоря Донецької області надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ», м. Харків до судового засідання апеляційної інстанції не з»явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 27.05.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надала, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши доводи представників позивача, відповідача2, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області (імпортер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ», м. Харків (дилер) укладений дилерський договір №05Д (т.2, арк. с. 120-127 ), згідно умов п.п. 1.1, 10.1 якого Імпортер надає повноваження дилеру здійснювати демонстрацію, продаж і обслуговування вантажних автомобілів виробництва торгівельної марки Ford на території Харківської області, Дніпропетровської області, Автономної республіки Крим, строком на 1 рік, але в будь-якому випадку - до моменту його повного виконання.
Згідно п. 1.3. цього договору, дилер від свого імені самостійно укладає договори купівлі-продажу з безпосередніми покупцями.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області придбало спірний автомобіль у корпорації Ford otomotiv Sanayi Anonim Sirketi на підставі договору на закупівлю транспортних засобів №63-2008 від 11.02.2008р., а також вантажних митних декларацій.
10.06.2008р. між позивачем (Поклажодавець) та третьою особою (Зберігач) був укладений договір відповідального зберігання №ЮсА-00001/162 (т.1, арк.с. 23-25), згідно п.п.1.1, 3.4 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання транспортні засоби (майно) на 1 місяць з моменту їх фактичної передачі, за плату.
Згідно п.8.1 договір відповідального зберігання №ЮсА-00001/162 від 10.06.2008р. набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 1 (одного) року, але в іншому випадку - до моменту його повного виконання. 09.06.2009р. між Позивачем (Поклажодавець) та Третьою особою булла укладена додаткова угода №1, згідно якої продовжено термін дії договору відповідального зберігання №ЮсА-00001/162 від 10.06.2008р.на 1 рік.
Відповідно до умов п. 2.4.1 договору відповідального зберігання №ЮсА-00001/162 від 10.06.2008р. поклажодавець має право витребувати майно, яке передано зберігачу на зберігання, в будь-який час. В свою чергу, зберігач не має права використовувати передане йому на зберігання майно (п.2.5), а право власності на майно, передане на зберігання, належить поклажодавцю (п.8.2.)
На виконання умов договору відповідального зберігання ЮсА-00001/162 від 10.06.2008р., 23.01.2009р. позивачем був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ» автомобіль марки Ford Cargo 3530D LRSC 6*4, шасі номер NMOD71TEDE8R68849, колір-синій, 2008р. випуску (майно), вартістю 800000,00грн. на зберігання в м. Харкові, про що був складений відповідний акт приймання-передачі автомобіля на зберігання, який підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
01.06.2009р. між Акціонерним товариством „Індустріально-експортний банк” (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області (Заставодавець) був укладений договір застави товарів №12 CL/PL 3 (т.1, арк.с.28-33), згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.2.1, 1.2.1.1 якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №12 CL від 04.03.2008р. (повернення кредиту в розмірі еквівалентному 1263800,00доларів США у строк не пізніше 31.12.2009р.) передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу визначені договором товари.
Зі змісту положень п.п. 2.2., 2.3. цього договору вбачається, що до предмету застави включене і спірне майно із вказівкою про його місцезнаходження в м. Вишневому Київської області на умовах договору, укладеного Позивачем з ТОВ „ВіДі Термінал Калинівка”. При цьому, Застоводавець не має права без згоди Заставодержателя змінювати місцезнаходження предмету застави та передавати його на зберігання третім особам.
Згідно умов п. 4.1.1 договору застави товарів №12 CL/PL 3 від 01.06.2009р. предмет застави належить заставодавцю на праві власності та враховується ним на балансі на рахунку 28 „товари на складі”, що на дату укладення цього договору підтверджується, в тому числі, але не виключно: довідкою заставодавця №13/02/8.04/108-09 від 29.05.2009р.; договором на закупівлю транспортних засобів №63-2008 від 11.02.2008р., укладеним між корпорацією Ford Otomotiv Sanayi Anonim Sirketi та Заставодавцем (а.с.а.с.34-47 т.1), що підтверджується транспортною накладною №38 від 14.04.2008р. та інвойсом №37557 від 29.03.2008р., платіжним дорученням в іноземній валюті №29 від 28.07.2008р. та меморіальним ордером №29 від 28.07.2008р. (а.с.а.с.48-53 т.1); договором на закупівлю транспортних засобів №3056, укладеним між корпорацією Ford Otomotiv Sanayi Anonim Sirketi та Заставодавцем; договором на закупівлю транспортних засобів №3059, укладеним між корпорацією Ford Otomotiv Sanayi Anonim Sirketi та Заставодавцем; вантажно-митними деклараціями на Предмет застави (у кількості 9шт).
В подальшому, 11.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №ЮсА-00001/131 (т.2, арк.с.128-131), згідно умов п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов’язувався передати у власність покупцю ( третій особі) автомобіль вантажний самоскид Ford Cargo 3530D LRSC 6*4, шасі номер NMOD71TEDE8R68849, номер двигуна 8R68849, колір –синій, 2008р. випуску, вартістю 469166,67грн. в т.ч. ПДВ –93833,33грн., всього 563000,00грн.
Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу №ЮсА-00001/131 від 11.05.2010р. передбачено, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту приймання-передачі товару, який є невід»ємною частиною договору та підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі. Водночас, акт приймання-передачі автомобіля за даним договором купівлі-продажу в матеріалах справи відсутній.
Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу №ЮсА-00001/131 від 11.05.2010р. визначено, що відповідальне зберігання припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі з відповідального зберігання.
При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ»(третьою особою) за договором купівлі-продажу №ЮсА-00001/131 від 11.05.2010р. оплачено лише 46 000грн. згідно представлених позивачем копій банківських виписок (т.3, арк.с.17-19 ) та бухгалтерської довідки позивача (т.3, а.с.21 ) в рахунок оплати вартості спірного автомобіля. В той же час, акт приймання-передачі спірного майна саме за даним договором купівлі-продажу №юсА-00001/131 від 11.05.2010р. відсутній.
Отже, на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу спірного автомобіля з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ», він (автомобіль) перебував у заставі Акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” (Заставодержатель) на підставі договору застави товарів №12 CL/PL 3 від 01.06.2009р.
Позивач, 25.12.2009р. скориставшись своїм правом передбаченим п. 2.1.9 та п. 2.4.1 договору відповідального зберігання звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ» з вимогою про повернення автомобіля. В подальшому, дізнавшись про знаходження спірного автомобіля у Закритого акціонерного товариства «Бахмутський аграрний союз», позивач звернувся з вимогою про повернення автомобіля №13/02/8-05/035-10 від 01.11.2010р. В зв»язку з незадоволенням вимог позивача про повернення спірного автомобіля, останній звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на автомобіль Ford Cargo 3530D LRSC 6*4, шасі номер NMOD71TEDE8R68849 та витребування майна з чужого незаконного володіння автомобіля вартістю 548 056,70грн.
За нормою статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним ( ст. 387 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ( ст. 392 Цивільного кодексу України).
Право продажу товару, за статтею 658 Цивільного кодексу України, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, Закритим акціонерним товариством «Бахмутський аграрний союз», с. Новолуганське Донецької області спірний автомобіль був придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВТЛ” (Продавець) на підставі договору купівлі-продажу продукції №07/15 від 15.07.2008р. (т.2, арк.с.34-36 ), згідно умов п. 1.1. якого продавець продає, а покупець отримує напівпричеп –цистерну для транспортування комбікорму 964808 (з під”ємною віссю), у кількості 1шт., вартістю 546000,00грн. в т.ч. ПДВ.
На виконання грошових зобов’язань за цим договором відповідачем1 здійснені платежі у загальному розмірі 450000грн. (т.2 арк.с. 48-50, т.2 а.с.а.с.5-7), що підтверджується угодами сторін від 19.02.2009р., 12.05.2009р., 22.07.2009р. та 05.10.2009р. (т.2 арк.с.38-42), якими також вносилися зміни до порядку виконання зобов’язань щодо поставки і доставки об’єкту продажу із визначенням остаточної дати поставки –до 30.11.2009р.
22.08.2008р. між сторонами укладена додаткова угода №1 (т.2 арк.с. 37), згідно якої сторони домовились, що покупець додатково покупає запасний комплект на товар –обручки ущільнювальні до верхніх люків, у кількості 5шт., комплект пневмобалонів, у кількості 6шт., вартістю 26400,00грн. в т.ч. ПДВ.
26.01.2010р. між сторонами укладена додаткова угода №6 (т.2 арк.с. 52 ) про зміну предмету і окремих умов договору купівлі-продажу №07/15 від 15.07.2008р., згідно якої ТОВ „Компанія „ВТЛ” зобов’язалась передати у власність Відповідача 1 вантажний самоскид Ford Cargo 3530D LRSC 6*4, шасі номер NMOD71TEDE8R68849, номер двигуна 8R68849, колір –синій, 2008р. випуску (спірне майно) вартістю 650000грн.
При цьому, Закритим акціонерним товариством «Бахмутський аграрний союз», с. Новолуганське Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія ВТЛ” цього ж дня був розірваний (т.1, а.с.130 ) договір поставки №0307 від 05.10.2009р. (т.1, арк.с.72-75 ) відносно цього ж самого спірного автомобіля
На виконання умов договору купівлі-продажу №07/15 від 15.07.2008р. та додатковою угодою №6 від 26.01.2010р. до нього, спірний автомобіль був переданий ЗАТ «Бахмутський аграрний союз», що підтверджується актом приймання-передачі від 05.02.2010р., який підписаний обома стороронами без розбіжностей та зауважень, а також видатковою і податковою накладною від 05.02.2010р. (т.2, арк.с.58-60).
У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Вказана норма закріплює також правило, згідно до якого право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або неправомірність набуття права власності встановлена судом.
Отже, Закрите акціонерне товариство «Бахмутський аграрний союз» володіло спірним майном на підставі договору купівлі-продажу №07/15 від 15.07.2008р. з додатковими угодами до нього, укладеного між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТЛ», який не визнаний в установленому порядку недійсним, тобто на підставі прямо передбаченій законом. Право власності зареєстровано в установленому законом порядку.
Крім того, на момент прийняття рішення по справі та на даний час відсутні докази скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а-26967/10/0570 від 22.12.2010р. про здійснення державної реєстрації автомобіля за відповідачем 1 як продавцем, який мав законне право як власник, у розумінні ст. 658 Цивільного кодексу України, відчужувати спірне майно.
Оскільки згадана угода в судовому порядку недійсною не визнавалась, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що Закрите акціонерне товариство «Бахмутський аграрний союз» на час вирішення спору правомірно володіло спірним автомобілем, так як інше не випливає із закону і не встановлювалось судом, в зв»язку з чим відсутні правові підстави для визнання права власності на спірний автомобіль за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області та витребування спірного майна від Закритого акціонерного товариства «Бахмутський аграрний союз».
Вірним є і висновок суду першої інстанції про неможливість витребування майна у Закритого акціонерного товариства «Юг-Агро», с. Зоря Донецької області, оскільки останнє є добросовісним набувачем.
За змістом частини 1 ст. 388 Цивільного кодексу України добросовісним є такий набувач, який не знав і не міг знати того, що придбав майно в особи, яка не мала права відчужувати спірне майно. З цього приводу у пункті 10 Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що тільки тоді, коли судом буде встановлено, що набувач знав або міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі і те, що продавець не мав права відчужувати майно і це могло свідчити про недобросовісність набувача, це може бути підставою для задоволення позову про витребування майна. Між тим матеріали справи свідчать про зворотнє.
Посилання позивача відносно обізнаності відповідача 1 про відсутність у третьої особи права здійснювати відчуження спірного автомобіля не приймаються судовою колегією, оскільки відомості про приналежність спірного автомобіля позивачеві на підставі вантажної митної декларації була доведена до відома набувача лише листом №2025 від 25.09.2010р. начальника відділення РЕР м. Артемівська Донецької області вже після укладання і виконання договору купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ВТЛ” та Закритим акціонерним товариством „Бахмутський аграрний союз”.
Жодних доказів обізнаності відповідача 1 про права позивача на спірне майно станом на момент його придбання до матеріалів справи не надано.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України щодо обізнаності ЗАТ „Бахмутський аграрний союз” на момент укладення договору купівлі-продажу №07/15/0263 від 15.07.2008р. про права ТОВ «Українська Торгово-Промислова компанія»на спірний автомобіль, а також доказів загублення позивачем або особою, якій він передав майно у володіння; викрадення у позивача або у особи, якій він передав майно у володіння; вибуття з володіння позивача або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що відсутні правові підстави для витребування майна відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України у Закритого акціонерного товариства «Юг-Агро»як добросовісного набувача, так і у ЗАТ „Бахмутський аграрний союз”, який не знав і не міг знати на момент укладення договору купівлі-продажу №07/15 від 15.07.2008р. про права позивача на дане майно.
Інших обставин, які згідно до законодавства дають підстави для витребування майна у добросовісного набувача під час судового розгляду не встановлено, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірний автомобіль та витребування майна з чужого незаконного володіння автомобіля вартістю 548 056,70грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Посилання скаржника на те, що відповідачі є підприємствами, які пов»язані між собою відносинами економічної або організаційної належності не приймається судовою колегією, оскільки позивачем не надано обґрунтованих доказів в підтвердження даних доводів.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2011 року у справі №37/69пн ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Керуючись статями 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-промислова компанія», с. Софіївська Борщагівка Київської області на рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2011 року у справі №37/69пн залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2011 року у справі №37/69пн –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.7 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3,4 –відповідачу; 5 – третій особі; 6 –ДАГС; 7–ГС Донец. обл.