донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.07.2011 р. справа №10/16/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: Денисенко О.В. - начальник, ОСОБА_2 по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»м. Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. (повний текст від 24.01.2011р.) у справі №10/16/11 (суддя Алейникова Т.Г.)
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»м. Енергодар Запорізької області
до Фінансового управління Енергодарської міської ради м. Енергодар Запорізької області
про стягнення 58 994,71грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» м. Енергодар Запорізької області, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Фінансового управління Енергодарської міської ради м. Енергодар Запорізької області, про стягнення вартості безпідставно збережених коштів в сумі 58 994,71грн.
Заявою від 06.01.2011р. №28-22/238 позивач збільшив позовні вимоги та просив місцевий господарський суд стягнути безпідставно збережені відповідачем кошти в сумі 59 259,78грн. за період з лютого 2006р. по грудень 2009р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача 37 213,75грн., а також витрати зі сплати держмита в сумі 372,14грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 148,21грн.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що позивачем доведена наявність заборгованості відповідача з відшкодування витрат за спожиту електроенергію, проте у зв’язку зі спливом строку позовної давності для стягнення вартості спожитої електроенергії за лютий 2006р. –листопад 2007р., відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог в сумі 22 046,03грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги заяву відповідача про сплив строків позовної давності та відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення вартості безпідставно спожитої електроенергії з лютого 2006р. по листопад 2007р. в сумі 22 046,03грн., оскільки згідно ст. 264 ЦК України, перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. На думку скаржника, підписанням в липні 2009р. акту про фактичне споживання електричної енергії відповідач визнав свій обов’язок з відшкодування вартості безпідставно спожитої електроенергії за лютий 2006р. –травень 2009р. в кількості 143 902 кВт/год на суму 53 098,59грн.
Крім того, ще одним підтвердженням визнання відповідачем заборгованості є, на думку заявника, підписання 27.11.2009р. мирової угоди по справі №21/79/09, відповідно до умов якої відповідач зобов’язався відшкодовувати позивачу витрати, понесені по утриманню приміщень (в тому числі витрати по оплаті спожитої електроенергії в розмірі 57 165,00грн.) протягом 36 місяців рівними щомісячними платежами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що платіжним дорученням №91 від 28.02.2011р. ним було сплачено на користь позивача 37 213,75грн. в якості погашення витрат з електроенергії згідно рішення господарського суду у справі №10/16/11 від 21.01.2011р., а також просить відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення вартості безпідставно збережених коштів в сумі 59 259,78грн.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП «НАЕК «Енергоатом»є власником адміністративної споруди на 200 співробітників, розташованої в м. Енергодарі Запорізької області по вул. Курчатова, 11, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 21.12.2005р., а також свідоцтвом про право власності №813 від 22.05.2006р. на адміністративну будівлю на 200 співробітників загальною площею 4555,2кв.м.
Зазначений об’єкт був приєднаний до електроустановок ВП ЗАЕС (ЗТП-61) згідно з договором між ВП «Запорізька АЕС»та Кам’янсько-Дніпровським РЕМ №42 від 20.03.2001р. «На постачання електроенергії».
В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету від 17.02.2006р. № 48, до зазначеної будівлі відбулось заселення Фінансового управління Енергодарської міської Ради.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення господарського суду Запорізької області у справі №21/79/09 від 15.03.2010р., договір оренди нерухомого майна №2512/д був укладений між Фондом державного майна України в особі регіонального відділення по Запорізькій області та Виконавчим комітетом Енергодарської міської Ради лише 09.12.2009р.
За таких обставин, з 17.02.2006р. до 09.12.2009р. Фінансове управління Енергодарської міської Ради користувалось державним нерухомим майном та електричною енергією без достатніх правових підстав, оскільки договір з енергопостачальником Фінансове управління не укладало.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2010р. між ВП «Запорізька АЕС»ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»та Фінансовим управлінням Енергодарської міської ради було укладено договір №75/23-10 про відшкодування витрат за спожиту електроенергію, за умовами якого відповідач зобов’язався компенсувати позивачу витрати за спожиту електроенергію адміністративної споруди на 200 співробітників по вул. Курчатова,11, яким користується Фінансове управління на підставі договору оренди №2512/д від 09.12.2009р.
Пунктом 2.6 сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення. Керуючись ст. 631 ЦК України, відповідач зобов’язався компенсувати понесені позивачем витрати по фактичним затратам з 09.12.2009р.
29.04.2010р. сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаного договору, пунктом 2 якої визначили наступну редакцію п.2.1 договору: на підставі показів приладу обліку електроенергії, зазначеного в п. 1.1 договору та розрахунку втрат, позивач щомісячно оформлює акт про споживання електроенергії протягом 5 робочих днів місяця, наступного за звітним, та направляє його відповідачу для підписання.
Так, для визначення вартості спожитої відповідачем електроенергії, між сторонами у справі були складені та підписані акт про фактичне споживання електроенергії в адміністративній будівлі по вул. Курчатова,11, а також акти приймання-передавання спожитої електроенергії за періоди: лютий 2006 –травень 2009р. в кількості 143902 кВт/год на суму 53 098,59грн.; червень 2009р. в кількості 2852,4 кВт/год, що складає 1 492,03грн.; липень 2009р. в кількості 2116,4 кВт/год, що складає 1 107,05 грн.; серпень 2009р в кількості 1396,4 кВт/год, що складає 730,43грн.; вересень 2009р. в кількості 1477,4 кВт/год, що складає 772,80грн.; жовтень 2009р. в кількості 1805,4 кВт/год, що складає 944,37грн.; листопад 2009р. в кількості 1639,4 кВт/год, що складає 899,44грн.; грудень 2009р. в кількості 460,40 кВт/год, що складає 255,08грн. (всього в кількості 155 649,8 кВт/год на загальну суму 59 259,78грн.).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, 13.10.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією №28-22/22065 про відшкодування вартості безпідставно збережених коштів в розмірі 55 697,67грн., докази виконання якої в матеріалах справи відсутні.
Крім того, неузгодження відповідачем питання свого знаходження в адміністративній споруді позивача та відшкодування витрат, понесених останнім як балансоутримувачем, з вимогами чинного законодавства, зумовили звернення ВП «ЗАЕС»ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»до суду з позовом про спонукання звільнити приміщення та стягнення з Фінансового управління Енергодарської міської ради вартості користування державним рухомим та нерухомим майном на загальну суму 83 805,01грн.
В ході розгляду господарським судом Запорізької області справи №21/79/09 за зазначеним позовом, між сторонами було підписано мирову угоду від 27.11.2009р., відповідно до умов якої відповідач зобов’язався відшкодовувати позивачу витрати, понесені по утриманню приміщень (в тому числі витрати по оплаті спожитої електроенергії в розмірі 57 165,00грн.) протягом 36 місяців рівними щомісячними платежами.
У зв’язку з відмовою відповідача підписати клопотання про затвердження вказаної мирової угоди господарським судом Запорізької області, зазначена мирова угода не набрала чинності, але факт її підписання відповідачем, на думку позивача, свідчить про безперечне визнання свого обов’язку по оплаті вартості спожитої електроенергії.
Перевіривши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо визначення вартості спожитої без укладення договору електроенергії для відповідача в якості безпідставно збережених коштів.
Стаття 1214 ЦК України зобов’язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Між тим, стаття 257 ЦК України встановлює загальний трирічний строк позовної давності, а ст. 267 ЦК України дає можливість суду застосувати наслідки спливу строку позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи те, що відповідачем в порядку зазначених вимог закону до винесення рішення було заявлено про застосування строків позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із твердженням скаржника щодо безпідставного врахування судом першої інстанції вказаної заяви відповідача та відмови у вимогах про стягнення вартості спожитої електроенергії за лютий 2006р. –листопад 2007р. на суму 22 046,03грн.
Так, відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається тоді, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.
Проте, наявна в матеріалах справи претензія позивача №28-22/22065 від 13.10.2009р., заявлена на меншу суму –55 697,67грн., ніж заявлено позивачем до стягнення, а також останнім до матеріалів справи не додано доказів направлення даної претензії на адресу відповідача.
Не можуть бути прийняті до уваги і посилання скаржника на приписи ст. 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
На думку скаржника, підписанням в липні 2009р. акту про фактичне споживання електричної енергії відповідач визнав свій обов’язок з відшкодування вартості безпідставно спожитої електроенергії за лютий 2006р. –травень 2009р. в кількості 143 902 кВт/год на суму 53 098,59грн. Крім того, ще одним підтвердженням визнання відповідачем заборгованості є, на думку заявника апеляційної скарги, підписання 27.11.2009р. мирової угоди по справі №21/79/09, відповідно до умов якої відповідач зобов’язався відшкодовувати позивачу витрати, понесені по утриманню приміщень (в тому числі витрати по оплаті спожитої електроенергії в розмірі 57 165,00грн.) протягом 36 місяців рівними щомісячними платежами.
Між тим, судова колегія не погоджується з вказаними твердженнями, оскільки по-перше, акт про фактичне споживання електричної енергії за період з лютий 2006р. –травень 2009р., не містить дати складання, що спростовує доводи позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі стосовно його підписання саме у липні 2009р.
До того ж, мирова угода від 27.11.2009р. по справі №21/79/09, на яку посилається позивач, хоч і підтверджує визнання відповідачем свого обов’язку по оплаті вартості спожитої електроенергії, проте не містить періоду нарахування виплат зі спожитої електроенергії, тому також не може слугувати доказом переривання строку позовної давності в розумінні ст. 264 ЦК України.
За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача вартості спожитої електроенергії за лютий 2006р. – листопад 2007р. включно на загальну суму 22 046,03грн., тобто відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Стосовно решти позовних вимог, судова колегія вважає їх обґрунтованими. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що заявник не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу апеляційної скарги, рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. у справі №10/16/11 відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати по оплаті держмита за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. (повний текст від 24.01.2011р.) у справі №10/16/11 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»м. Енергодар Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. (повний текст від 24.01.2011р.) у справі №10/16/11 –залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників-6
1-у справу
2-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС