ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2011 року Справа № 5005/1531/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Сизько І.А., Орєшкіна Е.В.,
секретар судового засідання –Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1, довіреність від 29 червням2010 року №2834-О;
від відповідача –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу скарги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2011 року у справі №5005/1531/2011
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ
до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення 41494,53 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2011 року у справі № 5005/1531/2011 (суддя Загинайко Т.В.) задоволено частково позов ПАТ КБ “ПриватБанк”; стягнуто з відповідача СПД ФО ОСОБА_2 на користь позивача 12238,63 грн. заборгованості по кредиту, 16065,41 грн. заборгованості по відсоткам, 5811,64 грн. пені по кредиту, 3548,93 грн. пені по відсоткам, 376,65 грн. витрат по сплаті державного мита та 214,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов’язань за договором про надання овердрафтового кредиту від 24 серпня 2008 року №34-08/ОВ з погашення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, у зв’язку з чим з відповідача стягнуто заборгованість та пеню за прострочку платежів; вимоги про стягнення штрафу судом відхилені через їх необґрунтованість.
Відповідачем СПД ФО ОСОБА_2 рішення оскаржено в апеляційному порядку з підстав невідповідності викладених у ньому висновків обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права. Відповідач просить рішення скасувати в частині стягнення пені по кредиту та відсоткам в сумі 7954,97 грн., відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16065,41 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 239,99 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 136,51 грн., прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені по кредиту та відсоткам в сумі 7954,97 грн., відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16065,41 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 239,99 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 136,51 грн. відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправомірне зменшення банком, в порушення умов п.1.3 договору, ліміту кредитування; посилаючись на норми ст.ст.613, 615, 616, 625, ЦК України, вказує про необхідність зменшення зобов’язань відповідача перед позивачем; вважає, що право на нарахування пені у позивача виникло лише з дати, коли договір припинив свою дію, а саме з 24 червня 2009 року і, з урахуванням положень п.6 ст.232 ГК України, по 23 грудня 2009 року.
Позивач –ПАТ КБ “ПриватБанк”, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає про правомірність зменшення ліміту кредитування згідно п.2.3.3 договору у зв’язку з перевищенням відповідачем строку безперервного користування коштами та відповідного прострочення виконання зобов’язань; вказує, що пеня є видом неустойки, а тому до неї також застосовується збільшений сторонами строк нарахування штрафних санкцій; з посиланням на ч.1 ст.259 ЦК України зазначає про право сторін на збільшення за домовленістю строк позовної давності.
Відповідач –СПД ФО ОСОБА_2 про час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.152/, явку представника в судове засідання не забезпечив. Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи /а.с.155/ судовою колегією відхилене як необґрунтоване.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2008 року між ЗАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є позивач –ПАТ КБ “ПриватБанк” (банк) та відповідачем –СПД ФО ОСОБА_2 (клієнт) укладено договір №34-08/ОВ про надання овердрафтового кредиту, згідно з умовами якого банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов’язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта, що виражається в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта № 2600 2 060109 125, відкритому в банку (далі –поточному рахунку) за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3 шляхом дебетування поточного рахунку; при цьому утворюється дебетове сальдо; овердрафт (далі- кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта.
Відповідно до п.1.2 договору кредит надається в обмін на зобов’язання клієнта з повернення кредиту, сплаті процентів та винагороди в обумовлені даним договором строки. Банк припиняє сплату розрахункових документів клієнта за рахунок кредиту: при надходженні розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку клієнта: за умови арешту коштів клієнта, при зупиненні видаткових операцій по рахунку клієнта, при забороні виконання операцій по рахунку клієнта; подальші взаємовідносини сторін регулюються окремо. Відновлення проплат по платіжним документам клієнта за рахунок кредитних коштів здійснюється після зняття арешту або після виконання (повернення) платіжної вимоги або після закінчення дії з зупинення операцій по рахунку.
В п.1.3 договору сторони узгодили, що ліміт, стосовно до даного договору, є сумою грошових коштів, в межах якої банк зобов’язується здійснювати оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвіднесення власних та позичених коштів, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньо банковими нормативними та нормативними актами Національного банку України. В період дії даного договору перерахунок ліміту здійснюється банком не менше одного разу в місяць в строк не пізніше 20-го числа кожного місяця. Зміна ліміту здійснюється за погодженням сторін і вважається прийнятим датою укладення додаткової угоди про розмір знов встановленого ліміту. На момент підписання даного договору ліміт становить суму, зазначену в пункті А.2.
Відповідно до п.1.4 договору здійснення платежів клієнта в порядку, встановленому даним договором здійснюється банком до дати, зазначеної в пункті А.3.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком в межах ліміту та строку, встановленого згідно пунктів 1.3, 1.4 з періодом безперервного користування кредитом згідно пункту А.4. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливає на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.
19 серпня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору від 24 серпня 2008 року №34-08/ОВ, якою суттєві умови договору викладено в новій редакції.
Згідно п.А.2 договору, в редакції додаткової угоди №1, ліміт договору становить 18000 грн.
Відповідно до п.А.3 договору, в редакції додаткової угоди №1, здійснення платежів клієнта в порядку, встановленому даним договором здійснюється банком в строк по 23 червня 2009 року.
Пунктом А.4 договору, в редакції додаткової угоди №1, встановлено період безперервного користування кредитом –не більше 30 днів.
Згідно п.4.1 договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Розмір ставки встановлюється в пункті А.7 Порядок розрахунку процентів.
Відповідно до пункту А.7 договору, в редакції додаткової угоди №1, для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється диференційована процентна ставка; процентна ставка до розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту та визначається наступним чином: строк користування кредитом протягом 1-3 днів –18,0%, протягом 4-7 днів - 19,0%, протягом 8-15 днів –23,0%, протягом 16-30 днів –25,0%; зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в період безперервного користування кредитом, визначеного в пункті А.4, не впливає на зміну початку періоду безперервного користування кредитом; датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.
Згідно п.п.4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 договору за 1-й день користування кредитом розрахунок процентів здійснюється по процентній ставці інтервалу “1-3 дня”; у випадку непогашення кредиту протягом закінчення 3-х днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу “4-7 днів”; у випадку непогашення кредиту після закінчення 7-ми днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу “8-15 днів”; у випадку непогашення кредиту після закінчення 15-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 16-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу “16-30 днів”; у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється підвищена процентна ставка, визначена в пункті 4.2.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідно до ст.212 ЦК України, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов’язань з погашення кредиту, передбаченому пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі, зазначеному в пункті А.8; при встановленні банком в порядку, передбаченому пунктом 2.3.14, зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Відповідно до пункту А.8 договору, в редакції додаткової угоди №1, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов’язань з погашення кредиту клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 54 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Пунктом 2.3.14 договору передбачено право банку на власний розсуд зменшити розмір процентної ставки до рівня, встановленого діючим законодавством; при цьому банк направляє письмове повідомлення клієнту із зазначенням зменшеного розміру процентної ставки та дати, з якої вона встановлюється, що є зміною умов даного договору.
Відповідно до п.4.3 договору сплата процентів за користування кредитом, розрахованих згідно пунктів 4.1, 4.2, здійснюється в порядку, вказаному в пунктах 1.1, 2.1.4, 2.2.8; проценти, несплачені по закінченню періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно пункту 2.3.4); сплата процентів може бути здійснена клієнтом також з інших, належних йому рахунків у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором
На виконання умов кредитного договору, позивач ПАТ КБ “ПриватБанк” здійснив овердрафтове обслуговування відповідача, що виражається в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта №2600 2 060109 125, внаслідок чого відповідачем використано кредитні кошти позивача
Проте, відповідач своїх зобов’язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав.
Заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 12238,63 грн. заборгованості за кредитом, 16065,41 грн. відсотків за користування кредитом. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.
Враховуючи, що відповідачем порушені зобов’язання за кредитним договором в частині своєчасної та у повному обсязі повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми заборгованості.
Також судова колегія вважає вірним рішення господарського суду в частині стягнення пені.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Відповідно до п.5.1 договору при порушенні клієнтом будь-якого з зобов’язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбаченими пунктами 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3; строків повернення кредиту передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 2.2.7, 4.4, 4.5 клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня; сплата пені здійснюється в гривні; у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування
Пунктом 5.4 договору встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов’язань, передбачений пунктами 5.1, 5.2, 5.3 здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов’язання повинно було бути виконане клієнтом.
Відповідно до п.5.7 договору строки позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, нагороди, неустойки –пені, штрафів по цьому договору встановлюється сторонами протягом 5-ти років.
Враховуючи прострочення сплати відповідачем платежів з погашення кредиту, сплати відсотків, судом правомірно стягнуто пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 31 жовтня 2008 року по 19 січня 2011 року в розмірі 6111 грн.; пеню за порушення строків сплати відсотків за період з 31 жовтня 2008 року по 19 січня 2011 року у розмірі 3548,93 грн.
Також судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу.
В п.5.2 договору сторонами встановлено, що за порушення клієнтом будь-якого із зобов’язань, передбачених пунктами 2.2.9, 2.2.10, 2.2.13, 4.10., 8.1 клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту.
Позивачем пред’явлено до стягнення штраф у сумі 760 грн. за неінформування відповідачем позивача у період з 24 червня 2008 року по 30 вересня 2008 року про цільове використання кредиту. Як вірно зазначено господарським судом, умовами договору форма такого інформування не встановлена, а позивачу було відомо щодо спрямування відповідачем поточних платежів, у зав’язку з чим вказані вимоги позивача не ґрунтуються на законі та не відповідають умовам договору.
В п.5.8 договору встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30-ть днів, що потягло за собою звернення банка у судові органи, позичальник виплачує банку штраф, що розраховується по такій формулі 1000 грн. + 5% від суми позову.
Позивачем на підставі цього пункту нараховано штраф у загальній сумі 2928,31 грн.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Нормами чинного законодавства передбачено застосування штрафних санкцій до учасника господарських відносин порушення ним саме правил здійснення господарської діяльності, який розраховується у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Вимоги ж позивача про стягнення штрафу у твердій сумі та у відсотках від суми поданого позову не відповідають вимогам закону.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують покладених судом в обґрунтування рішення висновків і судовою колегією відхиляються як безпідставні.
Посилання відповідача на обставини зменшення позивачем ліміту кредитування судова колегія визнає необґрунтованими, оскільки повернення кредиту та сплата відсотків є обов’язковими відповідно до договору та закону, а зменшення ліміту кредитування не можу бути підставою для звільнення позичальника від виконання договірних зобов’язань. Крім цього, матеріалами справи підтверджується правомірність зменшення позивачем ліміту кредитування та відмови у видачі кредиту у зв’язку з прострочення відповідачем виконання зобов’язань за договором (п.2.3.3 договору).
Що стосується тверджень відповідача про застосування обмежень, встановлених ч.6 ст.232 ЦК України, при стягненні пені, то сторонами в п.5.4 договору встановлений трирічний строк нарахування неустойки. Вказане правило стосується також і пені, яка є, згідно ст.549 ЦК України, різновидом неустойки.
З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2011 року у справі №5005/1531/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 –без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.А.Сизько
О.В.Орєшкіна