ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
УХВАЛА
28.07.2011Справа №5002-34/2948.2-2011
за позовом Приватного підприємства “Люкс-КХ Крим”
( 95000, м. Сімферополь, бул. Леніна, 7, ВПЗ № 6, а/с № 347;
95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська,68;
95000, м. Сімферополь, вул. Аральська,61 кв.30)
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова
компанія “ІНГО Україна”
(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33)
в особі Кримської філії ПАТ “АСК “ІНГО Україна”
(95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 40)
треті особи 1) ОСОБА_1
АДРЕСА_1
2) ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)
про стягнення 6 303,89 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_3 за дов. від 30.11.2010р., ОСОБА_4 за дов. від 30.05.2011р.;
від відповідача – ОСОБА_5 за дов. від 31.12.2010р.
від третьої особи 1 - не з’явилися;
від третьої особи 2 - не з’явилися.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Люкс-КХ Крим" звернулося до господарського суду Автономої Республіки Крим з позовом до відповідача – Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна" в особі Кримської філії про стягнення 6303,89грн., у т.ч. 3 814,58грн. основної заборгованості, 325,12грн. пені за 6 місяців, 341,29грн. процентів, 1 822,90грн. збитків від інфляції
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на укладення між ним та відповідачем в особі його Кримської філії полісів страхування №К000132АРК від 09.12.2005р., №К000060 АРК від 01.09.2005р., №К000060 АРК від 01.09.2005р., відповідно до яких на підставі актів оцінки шкоди відповідно №85-03/06 від 05.04.2006р., №133-04/06 від 10.05.2006р., №0345/06 від 11.09.2006р. відповідачем виплачені страхові відшкодування у розмірі відповідно 6 911,11грн., 6 268,16грн., 12 429,96грн. При цьому, різниця між розміром заподіяної матеріальної шкоди транспортному засобу страхувальника та сумою страхового відшкодування за цими страховими випадками складає відповідно 434,20грн., 676,49грн. та 2703,89грн., а загалом 3 814,58грн. (т.1 а.с.2-10,56-64).
Уточнюючи заявлені позовні вимоги, позивач звернувся з заявою, відповідно до якої просить виконати на користь вигодонабувача – ОСОБА_1 договір страхування шляхом сплати заборгованості у розмірі 6 306,30грн., у т.ч. 3 486,55грн. основної заборгованості. 297,31грн. пені, 324,90грн. процентів, 2 197,55грн. збитків від інфляції.
Вимоги відповідної заяви мотивовані наявністю у позивача права вимагати виконання зобов’язань на користь третьої особи – ОСОБА_1
При цьому, відповідною заявою, зважаючи на допущені описки та арифметичні помилки, уточнено розмір заявлених вимог (т.1 а.с.102-104).
Відповідач у справі – ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити. Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач стверджує, що здійснює відшкодування за страховими випадками відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско), які передбачають, що страховик не відшкодовує непрямі платежі (податки), які включаються до рахунків на відновлення пошкоджених автомобілів при відсутності документального підтвердження факту оплати таких платежів. При цьому, за жодною з подій, як стверджує відповідач, не надано ні позивачем, ні вигодонабувачем доказів виконання ремонтних робіт та доказів сплати ПДВ. Крім того, відповідач вказує, що ні позивачем, ні третьою особою – ОСОБА_1 .не надано доказів, які свідчать про наявність у них статусу платників податку на додану вартість (т.2 а.с.23).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_1 (т.1 а.с.100).
Третя особа – ОСОБА_1 у письмових поясненнях по суті заявлених вимог просить позов задовольнити. При цьому, у відповідних пояснення третя особа посилається на те, що він набув права отримувати страхові відшкодування за договорами страхування (полісами страхування) (т.1 а.с.110-111).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2 (т.2 а.с.4-5).
Рішенням господарського суду АР Крим від 01.02.2010р. у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.59-64).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. рішення господарського суду АР Крим від 01.02.2010р. залишено без змін (т.2 а.с.139-149).
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. рішення господарського суду АР Крим від 01.02.2010р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.172-176).
Позивачем під час нового розгляду заявлені вимоги підтримані у повному обсязі та надані письмові пояснення, відповідно до яких позивач вважає свої вимоги обґрунтованими, а посилання відповідача на положення Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) такими, що не заслуговують на увагу, оскільки на думку позивача вони не можуть бути застосовані, так як їх п.5.2.13, 4.12.2 не регулюють спірні відносини. Крім того, позивач стверджує що, в порушення п.14.19 відповідних Правил, не отримав від відповідача письмового повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування (т.3 а.с.39).
При новому розгляді справи, змінено назву відповідача з Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія «ІНГО» в особі Кримської філії ЗАТ "АСК ІНГО Україна" на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в особі Кримської філії ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (т.3 а.с.37-38).
Під час нового розгляду справи, відповідачем підтримані доводи відзиву та надані додаткові пояснення суду (т.3 а.с.3-5).
Третя особа – ОСОБА_2 у письмових поясненнях просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на недоведеність сплати податку на додану вартість документально та посилаючись на положення Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско), які передбачають, що у випадку виплати страхового відшкодування на підставі акта автотоварознавчого дослідження /експертизи чи рахунків СТО, ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо страхувальнику – фізичній особі готівкою або на її банківській рахунок (т.3 а.с.28-30).
Рішенням господарського суду АР Крим від 09.12.2010р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в особі Кримської філії ПАТ "АСК ІНГО Україна" на користь ПП "Люкс-КХ Крим" стягнуто 6 306.30грн., у т.ч. 3486,55грн. основної заборгованості, 297,31грн. пені, 324,90грн. процентів, 2 197,55грн. збитків від інфляції (т.3 а.с. 44-50).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. рішення господарського суду АР Крим від 09.12.2010р. залишено без змін (т.3 а.с.113-129).
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. рішення господарського суду АР Крим від 09.12.2010р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с.161-164).
Під час нового розгляду даної справи, представник позивача надав письмові пояснення, відповідно до яких підтримує заявлені вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та просить зобов’язати відповідача – ЗАТ «АСК ІНГО Україна» в особі Кримської філії ЗАТ «АСК ІНГО Україна» виконати на користь вигодонабувача - ОСОБА_1 договори страхування шляхом сплати заборгованості у розмірі 6 306,30грн., у т.ч. 3 486,55грн. основної заборгованості, 297,31грн. пені, 324,90грн. процентів, 2 197,55грн. збитків від інфляції.
Відповідач у справі – ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» під час нового розгляду справи подало новий відзив, доводи якого аналогічні раніше поданим відзивам та поясненням.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню з наступних підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. у даній справі, надано вказівки, які, в силу ч.1 ст.11112 ГПК України, є обов’язковими для суду першої інстанції.
Зокрема, касаційною інстанцією наголошено на необхідність розгляду позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.
Відповідно до такої заяви, яка підтримана позивачем, що вбачається з його письмових пояснень, під час нового розгляду спору у справі, позивач просить зобов’язати відповідача виконати на користь третьої особи – ОСОБА_1 договори страхування шляхом сплати заборгованості у загальній сумі 6 306,30грн.
Отже, відповідний позов, з урахуванням уточнення, направлений на захист суб’єктивного матеріального права третьої особи – ОСОБА_1, а саме права отримати страхове відшкодування та вимагати оплати штрафних санкцій за порушення відповідного зобов’язання. Однак, ОСОБА_1 не є позивачем у даній справі, самостійних вимог на предмет спору у даній справі така особа (шляхом подання відповідної заяви про вступ у справу з доданням позову в порядку, визначеному ст.26 ГПК України) не заявляла і не могла заявити, оскільки відповідний позов такої особи не міг бути, зважаючи на суб’єктний склад сторін такого позову, прийнятий до розгляду господарським судом у межах даної справи (підвідомчий місцевому загальному суду).
При цьому, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Також, в силу ч.2 ст.1 ГПК України, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами:
- підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
- державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
- прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
- Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з положень вищевказаних норм, правом ініціювання порушення провадження у справі у господарському суді наділені, зокрема, юридичні особи (підприємства та організації) за умови, що вони звертаються за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Крім того, правом на пред’явлення позову наділені певні органи, у випадках, визначених законом.
При цьому, наявність права на пред’явлення позову у процесуальному розумінні, що є процесуальною передумовою порушення провадження у справі, не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, який пов’язується з наявністю суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу та фактом їх порушення, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права на ініціювання судового процесу.
Між тим, у позивача відсутнє право у процесуальному розумінні на звернення до суду в інтересах особи, на користь якої він просить постановити рішення – ОСОБА_1, хоча наявність відповідного матеріального права – вимагати виконання відповідного зобов’язання визначена ч.2 ст.632 ЦК України. Однак, правом на звернення до суду за захистом права на отримання відшкодування та нарахованих штрафних санкцій щодо якого поданий позов належить ОСОБА_1.
За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
При цьому, суд не може повернути позивачу сплачені ним судові витрати по оплаті позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зважаючи на ч.7 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито», яка визначає, що повернення державного мита проводиться у разі подання відповідної заяви протягом року з дня його зарахування до бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. 47, п.1 ч.1 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд
у х в а л и в:
1. Провадження у справі припинити
2. Копію ухвали направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.