ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

04 жовтня 2006 р.

№ 35/406

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Кота О.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,                             м. Дніпропетровськ

 

на постанову

від 30.05.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

 

у справі господарського суду

№ 35/406 Дніпропетровської області

 

за  позовом

Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс”, м. Дніпропетровськ

 

до	Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,                          м. Дніпропетровськ

 

про	усунення перешкод в користуванні майном

 

за участю представників сторін:

 

від позивача -               Даєва М.Ш.

від відповідача -          не з'явилися

 

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2005 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. задоволено частково позов Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс” до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про повернення майна та стягнення 6 762,98 грн. Зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні майном та звільнити орендоване нежитлове приміщення площею 75,34 кв.м., що знаходиться в “Будинку Побуту”, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3, передати його позивачу шляхом складання та підписання акту приймання-передачі нерухомого майна. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у сумі 4 790,16 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 157,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 83,54 грн. В решті позову відмовлено.

 

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.ст. 762, 763,785 Цивільного кодексу України договір найму (оренди) укладається на строк, встановлений договором, а у разі припинення  договору найму (оренди) наймач (орендар) зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

 

Після закінчення строку оренди, зазначає суд, відповідач відмовився звільнити орендоване приміщення та передати його позивачу.

 

Стягнення неустойки за користування річчю без належних правових підстав підлягає за період з 01.08.2005 по 11.10.2005 р.

 

В решті вимоги про стягнення  неустойки не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.2.6 договору орендарю надається 30 днів для звільнення приміщення, та  тільки з цього часу він являється таким, що прострочив виконання зобов'язання.

 

Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове рішення посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано судом  усі обставини справи, що мають значення для справи, а також не доведено судом обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

 

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Відкритим акціонерним товариством “ Мода-Сервіс” (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності  - фізичною особою ОСОБА_1 (орендатор) 01.11.2004 р. укладено договір оренди нежитлового приміщення № 16 відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 75,34 кв.м., що знаходиться в “Будинку Побуту”, який розташований за адресою:                          м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3.

 

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за орендоване приміщення орендатор зобов'язується  на протязі строку дії договору сплачувати орендарю щомісячну плату.

 

Строк дії договору до 30.06.2005 р.

 

В п. 10.3 договору зазначено, що дія цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, знищення нежитлового приміщення та дострокового за згодою сторін чи за рішенням суду.

 

Відповідно до умов договору орендар зобов'язаний на протязі 30 днів з часу закінчення строку дії спірного договору звільнити орендоване приміщення та передати його орендодавцю за актом-приймання передачі.

 

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач -ВАТ “Мода-Сервіс” 18.05.2005 р., до закінчення дії договору оренди, направив відповідачу повідомлення про закінчення договору оренди, просив звільнити орендоване приміщення та передати його орендодавцю за актом приймання-передачі.

 

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

 

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку оренди відповідач -Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа                 ОСОБА_1   відмовився звільнити орендоване приміщення та передати його позивачу.

 

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обв'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

 

Відповідно до п. 2.6 договору оренди, орендар зобов'язаний на протязі 30 днів з часу закінчення строку дії договору звільнити орендоване приміщення та передати його орендодавцю за актом приймання-передачі а тому  суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, підставно задовольнили частково позовні вимоги щодо стягнення неустойки, а саме за період з 01.08.2005 р. по  11.10.2005 р.

 

Посилання скаржника на те, що попередження про закінчення договору оренди та вимогу про звільнення орендованого приміщення підписано нелегітимною особою та на те, що позивачем не надано суду доказів права власності на об'єкт оренди перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставини не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.

 

Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

 

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 111⁵ та ч.1,2 ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

 

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 у справі № 35/406 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

 

Головуючий, суддя                                                              Л.Невдашенко

 

Судді:                                                                                     М.Михайлюк

 

                                                                                  О.Кот