_________________________________________
Справа № 21-154а11
Суддя-доповідач: Маринченко В.Л.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоМаринченка В.Л.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного закладу "Новокаховська міська санітарно-епідеміологічна станція" (далі – Новокаховська СЕС) до Державної інспекції з контролю за цінами в Херсонській області (далі – Інспекція) про визнання протиправним і скасування рішення,
в с т а н о в и в:
У вересні 2007 року Новокаховська СЕС звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просила визнати протиправним і скасувати рішення Інспекції від 11 грудня 2006 року № 152 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення у Новокаховської міської санітарно-епідеміологічної станції, правонаступником якої є заявник, в дохід держави 18 843 грн 62 коп. необґрунтовано отриманого доходу та стягнення штрафу в сумі 37 687 грн 24 коп.
Таке рішення прийняте відповідачем на підставі акта про результати перевірки дотримання Новокаховською міською санітарно-епідеміологічною станцією у період з 1 січня 2005 року по 17 жовтня 2006 року державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату.
Перевіркою встановлено, що названа санітарно-епідеміологічна станція при наданні у період з 1 листопада 2005 року по 10 травня 2006 року послуг за державними регульованими цінами на порушення положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" (далі – Постанова № 1351) до встановлених цією постановою тарифів здійснювала додаткове нарахування податку на додану вартість (далі – ПДВ) за ставкою 20 відсотків, внаслідок чого безпідставно отримала виручку в сумі 16 549 грн 3 коп.
Крім того, в період з 11 по 31 травня та з 1 по 13 червня 2006 року розрахунки зі споживачами здійснювались без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 662 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351", внаслідок чого нею безпідставно отримано 2 294 грн 59 коп. та 1 030 грн 39 коп. відповідно.
Господарський суд Херсонської області постановою від 9 листопада 2007 року позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи таке рішення апеляційний суд, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що до встановлених Постановою № 1351 тарифів ПДВ уже було включено, а отже його додаткове нарахування понад зазначені тарифи є протиправним.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Новокаховська СЕС просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2011 року.
На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2009 року (К-18706/07) та 4 листопада 2009 року (2/1409-18/121А). У названих судових рішеннях касаційний дійшов висновку, що при справлянні плати за виконання робіт та надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму ПДВ, тому, нараховуючи такий податок у розмірі 20 відсотків бази оподаткування і додаючи його до ціни робіт (послуг), санітарно-епідеміологічні станції, які є платниками ПДВ, діяли правомірно.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включаються до ціни товарів (послуг).
Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач у період з 1 листопада 2005 року по 10 травня 2006 року нараховував ПДВ у розмірі 20 відсотків на фіксовані тарифи, затверджені Постановою № 1351, за надані послуги і виконані роботи.
Такі дії позивача не узгоджувалися з вимогами чинного на той час законодавства, оскільки відповідно до статті 35 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" Кабінет Міністрів України своєю постановою № 1351 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) затвердив тарифи (прейскуранти) на роботи та послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, які вже включали ПДВ.
Ураховуючи наведене, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, про правомірність рішення Інспекції, яким до позивача застосовані економічні санкції за порушення державної дисципліни цін, ґрунтується на правильному застосуванні положень Постанови № 1351 та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у спорах цієї категорії, висловленій у постановах від 27 грудня 2010 року (№ 21-31а10) та 23 травня 2011 року (№ 21-34а11).
Керуючись статтями 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви державного закладу "Новокаховська міська санітарно-епідеміологічна станція" відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.Л. Маринченко
Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара
І.С. Берднік Л.Ф. Глос
Т.В. Гошовська Л.І. Григор’єва
М.І. Гриців В.С. Гуль
В.І. Гуменюк М.Б. Гусак
А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок
Г.В. Канигіна М.Р. Кліменко
М.Є. Короткевич О.А. Коротких
В.І. Косарєв В.В. Кривенко
О.Т. Кузьменко Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко
В.Ф. Пивовар О.І. Потильчак
Б.М. Пошва А.І. Редька
Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький
В.Ф. Школяров А.Г. Ярема