_________________________________________
Справа № 21-136а11
Суддя-доповідач: Маринченко В.Л.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоМаринченка В.Л.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г., –
при секретарі судового засідання Бурнишевій О.Е.,
за участю представників: відповідача – Розмоша В.І., позивача – Булгакової В.Ю., –
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Агропромислова компанія "Рис-холдинг" (далі – Товариство) до державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі – ДПІ), третя особа – Південна регіональна митниця Державної митної служби України, про визнання недійсним рішення,
в с т а н о в и в:
У серпні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12 березня 2008 року просило визнати частково недійсним рішення ДПІ від 27 липня 2007 року № 000028220/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 32 906 грн 5 коп.
Зазначене рішення прийняте відповідачем на підставі акта від 18 липня 2007 року про результати позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства в період з 10 січня по 13 липня 2007 року, в якому вказано на порушення Товариством статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 185/94-ВР).
Перевіркою встановлено, що Товариство на виконання контракту від 10 січня 2007 року № 07WXLZ001, укладеного з компанією Wuxi Longzhu Machineri & Equipment Co., Ltd, платежі за яким проводились у доларах США, 14 березня 2007 року здійснило авансовий платіж у сумі 70 065 доларів США. Таким чином, останнім днем строку поставки товару на митну територію України відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР було 12 червня 2007 року. Однак вантажну митну декларацію на імпортований товар Товариство подало митному органу лише 13 липня 2007 року, тому, на думку ДПІ, позивачем прострочено 90-денний строк, встановлений для поставки товару за імпортною операцією на 31 день.
Господарський суд м. Севастополя постановою від 12 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року, позов задовольнив.
Ухвалюючи такі рішення, суди всіх інстанцій виходили з того, що придбаний Товариством за вищезгаданим контрактом товар вважається імпортованим не з дня оформлення вантажної митної декларації на нього, а з дня перетину таким товаром митного кордону України та прийняття його під митний контроль, тобто з 29 червня 2007 року, коли Одеською митницею Державної митної служби України зроблено відповідний запис у товаросупроводжуючому документі – коносаменті MSCUAN 880784. Отже, строк, передбачений статтю 2 Закону № 185/94-ВР, прострочено на 17 днів, а не на 31 день, як вважає відповідач, тому оскаржуване рішення ДПІ в частині нарахування пені за період з 30 червня по 13 липня 2007 року в сумі 14 860 грн 78 коп. є протиправним.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року, справу направити на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування статей 1, 2 Закону № 185/94-ВР, пунктів 2, 14, 23 статті 1, статті 43 Митного кодексу України та статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України".
Обґрунтовуючи заяву, відповідач додав до неї ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2008 року (К-34651/06) у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський м’ясокомбінат" до Новоград-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, у якій, на його думку, наведені норми права застосовані по-іншому та правильно.
Заслухавши пояснення представників Державної податкової служби України та Національного банку України, перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Позивач відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі – Закон № 959-XII) є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.
За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-XII та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, імпорт – це купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб’єктом господарювання імпорту.
При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Отже, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, дійшов правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України
Ураховуючи наведене, висновок касаційного суду про протиправність оскаржуваного рішення ДПІ ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у спорах цієї категорії, висловленій у постановах від 1 липня 2009 року № 21-890во09 та 22 грудня 2009 року № 21-1411во09.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.Л. Маринченко
Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара
І.С. Берднік С.М. Вус
Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська
Л.І. Григор’єва В.С. Гуль
В.І. Гуменюк М.Б. Гусак
А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок
В.В. Заголдний Г.В. Канигіна
Є.І. Ковтюк П.І. Колесник
М.Є. Короткевич В.І. Косарєв
В.В. Кривенко Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко
В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук
О.І. Потильчак Б.М. Пошва
О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь
Т.С. Таран О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький
А.Г. Ярема
Стаття 4. Види зовнішньоекономічної діяльності
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в
Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:
- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України
послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі:
виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,
маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських,
агентських, консигнаційних, управлінських, облікових,
аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно
не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг
іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності України;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
ЗАКОН УКРАЇНИ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (ст.1) м. Київ, 16 липня 1999 року N 996-XIV
Імпортна операція – комерційна діяльність, пов’язана з купівлею та ввезенням іноземних товарів у країну-покупець для наступної їх реалізації на внутрішньому ринку.
Бухгалтерський облік імпортних операцій
Основними завданнями бухгалтерського обліку імпортних операцій є:
· перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових операцій;
· дотримання вимог валютного та митного законодавства;
· формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля, зберігання, реалізація);
· формування достовірної інформації про курсові різниці.
Облік імпортних товарно-матеріальних цінностей ідентичний загальним вимогам обліку, за виключенням деяких особливостей, зокрема:
· приймання імпортних товарів з обов`язковою участю експерту торгово-промислової палати України зі складанням приймального акту й акту експертизи. При виявленні нестачі або дефекту товарів складається рекламаційний акт;
· обов`язкове декларування експортно-імпортних товарів при перетині митного кордону України;
· відображення в обліку приймання товарів, що імпортуються, за датою вантажної митної декларації;
· необхідність відокремленого обліку імпортних товарів і розрахунків по їх придбанню, що випливає з особливостей оподаткування цих товарів;
· організація аналітичного обліку за найменуваннями, кількістю товарів, обліковими партіями, контрактами, країнами та консигнаторами.
Відповідно до чинного законодавства українські підприємства можуть ввозити з-за кордону необоротні засоби, матеріали, сировину, товари та інші товарно-матеріальні цінності, щодо яких немає обмежень.
Найбільш поширеними імпортними операціями є ввезення товарів, у зв`язку з чим умовні приклади розглядаються саме із ввезенням цього виду товарно-матеріальних цінностей.
Синтетичний облік імпортних товарів ведеться на рахунку 28 «Товари». Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання за купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання, тобто за обліковими цінами.
Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від умов поставок і місцезнаходження товару. Так, на умовах поставки «франко-завод» початковою обліковою ціною буде контрактна ціна постачальника за акцептованими рахунками-фактурами. При перетині митного кордону України або при прийманні товару на складі покупця облікова ціна на цей товар буде збільшена на суму накладних витрат, понесених за кордоном, і на суму сплачених зборів, мита й податків., Товари, у тому числі імпортовані з-за меж митної території України, є запасами, оскільки вони відповідають усім критеріям цієї категорії активів. З огляду на це, їх оцінка та облік здійснюються відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси», тобто оцінюються та зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає:
· вартість товару, що зазначена в документах на відвантаження в постачальника;
· витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;
· суми ввізного мита та митних зборів;
· суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;
· інші витрати, безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку та підвищення якісних і технічних характеристик запасів.
Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його контрактної вартості, накладних витрат, сплачених у іноземній валюті, сплаченого мита, зборів і податків при розмитненні вантажу.
При формуванні первісної вартості імпортних товарів на рахунок 281 «Товари на складі» буде відноситися їх митна вартість, тобто контрактна вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення. З набуттям чинності П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» такий порядок формування облікової вартості імпортних товарів зберігається за умови, що надходження товарів передуватиме їх оплаті. Однак коли за імпортні товари буде перерахований аванс у іноземній валюті, то їх облікова вартість буде іншою, ніж митна вартість, зазначена у вантажній митній декларації, й визначається шляхом перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату сплати авансу.
Реалізація організаціями-імпортерами імпортних товарів покупцям проводиться за вільними продажними цінами, що сформовані виходячи з купівельних цін, торгових надбавок та ПДВ. При цьому сума ПДВ, що підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, отриманою від покупця, сумою податку, сплаченою на митниці при ввезенні товарів та сумами податків, що відносяться до оплачених матеріальних цінностей (робіт, послуг), вартість яких включається до витрат на збут.
У організації обліку імпортних операцій важливе місце займає облік комерційних (накладних) витрат, питома вага яких в ціні товару більше 50%. Розміри їх визначаються базисними умовами поставки товару.
Деякі комерційні витрати безпосередньо відносяться до конкретних партій закуплених товарів, наприклад, витрати по транспортуванню, недостача товарів у дорозі, при зберіганні в межах норм природного убутку та деякі інші. Їх прийнято називати прямими витратами. Інші витрати, такі як відсотки по комерційному кредиту, портові й вантажні збори тощо, у більшості випадків не мають прямого відношення до конкретних поставок товарів. Такого роду комерційні витрати вважаються непрямими.
Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари використовується пасивний рахунок 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в національній та іноземній валюті. За умови наступної оплати імпортної поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, у зв`язку з чим слід пам`ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції. За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображається на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці», а за умови зменшення курсу іноземної валюти, у якій обліковується заборгованість — на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці». З подальшим відображенням у складі фінансових результатів на рахунку 791 «Результат основної діяльності».
Для розрахунків з іноземними контрагентами за придбані необоротні активи доцільно використовувати рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку.
Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунках 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» та 744 «Дохід від поопераційної курсової різниці» відповідно.
Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах, пов`язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця призначення, (транспортних, експедиторських, страхових) ведеться на рахунку 68 «Розрахунки по інших операціях». Ці послуги в залежності від місця розташування їх виконавця можуть бути оплачені як у національній, так і в іноземній валюті. У останньому випадку облік по рахунку слід вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних операцій.
Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується здійснювати в розрізі країн, а всередині їх — у розрізі постачальників, номерів контрактів та документів (рахунків) до сплати. У будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків за кожною поставкою товарів. Аналітичний облік імпортних поставок ведеться за місцями зберігання й обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу. Якщо з іноземним постачальником є домовленість про пред`явлення рахунку на кожну транспортну партію, то за облікову партію приймається партія, оформлена одним рахунком постачальника.
. Основные виды внешнеторговых сделок: экспортные, импортные, реэкспортные и реимпортные операции.
Экспортная операция – коммерческая операция, связанная с продажей и вывозом за границу товаров, услуг, капиталов (отечественного происхождения) для передачи их в собственность иностранному покупателю. Экспортной операции, как правило, сопутствует такой признак как пересечение таможенной границы, ведение расчетов между контрагентами в иностранной валюте (м. и не быть).
При экспортной операции для экспортера не имеет важного значения как будет использоваться товар импортером, за исключением товаров двойного назначения. При пересечении границы таможенной зоны РФ к экспортному товару должны быть применены нормы и правила по режиму экспорта в соответствии с которым товар должен сопровождаться или иметь следующие документы: ГТД, документ, удостоверяющий уплату таможенных платежей и сборов, включая пошлины, лицензия, блок товаро-сопроводительных документов (товаро-транспортная накладная, счета-фактуры, упаковочный лист, сертификат происхождения и качества).
Экспортная операция НДС не облагается по законодательству РФ, но при осуществлении экспортной операции участник ВЭД должен осуществлять начисление НДС, но данный налог возмещается впоследствии государством участнику ВЭД.
Техника осуществления экспортной операции:
поиск и выбор рынков сбыта, включая изучение конъюнктуры рынка, определение существующего и перспективного спроса, установление уровня цен, по которым товар м.б. продан, изучение кредитной и маркетинговой стратегии конкурентов, применяемых форм расчетов.
выбор наиболее целесообразных методов торговли (прямой или косвенный метод), изучение тарифных барьеров, нетарифных, требований к сертификату продукции, стандартизации, упаковке и маркировке.
Проведение рекламной компании с целью продвижения товара на рынок.
Подготовка и инициация писем (оферт) потенциальным покупателям.
Подготовка контракта, проведение переговоров, обсуждение условий контракта, базисных условий поставки, цен, условий транспортировки и т.д.
Подписание контракта.
Контроль за исполнением контракта.
Импортная операция – коммерческая деятельность, связанная с покупкой и ввозом иностранных товаров в страну-покупателя для последующей их реализации на внутреннем рынке. Признаки: предмет – иностранный товар, пересечение таможенной границы, оплата в иностранной валюте.
Документы, сопровождающие импортные операции: документ об оплате импортной таможенной пошлины, НДС и акцизов, документ об оплате таможенных сборов за таможенное оформление, лицензия, товаро-транспортные документы (CMR, счет-фактура, сертификат качества и происхождения, упаковочный лист).
Минимальные пошлины на сырьевые товары, выше на полуфабрикаты , самые высокие на готовые товары. Те товары, в которых нуждается РФ, могут не облагаться.
Техника осуществления импортной операции:
изучение конъюнктуры рынка
выбор поставщиков по средствам рассылки запросов
выбор наиболее целесообразного метода закупки товара
подписание контракта
исполнение контракта и контроль за его исполнением.
Реэкспортные операции – в-т операции, представляющие собой экспорт импортных товаров, ранее ввезенных на таможенную территорию страны и не подвергшихся достаточной переработке. Реэкспортные операции применяются в целях обхода высоких таможенных барьеров и налогов, а также при достаточно плохих торгово-экономических отношениях между странами, когда существует система запрета или возможны политические гонения на фирмы, которые имеют т-эк отношения с компаниями из данной страны. Реэкспортные страны чаще всего оффшорные.
Реимпортные операции – в-т операции, связанные с ввозом отечественных товаров, ранее вывезенных с таможенной территории данной страны. Товар на зарубежной территории не должен находится более 10 лет.
Случаи реимпортных операций:
1.Товар вывозится на выставку (ярмарку0, там не реализуется и ввозится обратно на таможенную территорию РФ. ТПП РФ выдает документ корнет АТА – международный паспорт для временного вывоза товара. Данный документ действителен во всех странах, он заменяет таможенные декларации и позволяет осуществлять беспошлинное упрощенное оформление временно вывезенного товара. Действителен в течении 1 года. Кроме того, товар может перемещаться по ряду стран.
товар вывезли по договору консигнации, не реализован и возвращен на территорию страны-экспортера.
поставили товар, но покупатель выявил недостатки и возврат бракованной продукции.