Справа № 2-220/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2007 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

при секретарі                        -        Філімович І.М.

розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 який дій від свого імені а також от імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, треті особи: ВГІРФО Малиновського РО ОМУ ГУМВСУ в Одеській області, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації, про розірвання договору наймання, усунення перешкод у здійснені права власності шляхом виселення, зняття з реєстрації, відшкодування моральної шкоди за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сум витрачених на проведення капітального ремонту квартири та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2. Під час судового засідання позивач із своїми представниками уточнили вимоги позову просили задовольнити його та розірвати договір наймання № 44 від 10.10.2005 року, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., зняти ОСОБА_2 та його доньку ОСОБА_3 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, стягнути із ОСОБА_2 моральний збиток у сумі 50.000 тис грн.00 коп.

Відповідач ОСОБА_2. вимоги позову не визнав та пред'явив зустрічний позов в якому просив стягнути із ОСОБА_1. грошові суми, що були витрачені ним на проведення капітального ремонту зазначеної квартири, а саме 27 215 грн. та відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

ОСОБА_1 із представниками вимоги зустрічного позову визнали частково та згодні із стягненням на користь ОСОБА_2. 27 215 грн., в іншій частині просили у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вважає, що первинний позов підлягає задоволенню частково, а у зустрічному позові необхідно відмовити за наступними підставами.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2001 року. Зазначений договір укладений ним із продавцями квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 07.06.2001 року.

На час розгляду справи цей договір не перебуває у спорі, не скасований та не визнаний недійсним.

2

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 10.10.05 р. ОСОБА_1 із ОСОБА_2 уклали договір наймання житлового приміщення (№ 44 від 10.10.2005г). З 19.10.05р. по теперішній час відповідач зареєстрований у спірній квартирі.

У відповідності зі ст. 150 ЖК України, громадянин, що має в приватній власності будинок, квартиру, користується нею для особистого проживання й проживання членів його родини і має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. У відповідності зі ст. 155 ЖК України житлові будинки, квартири, які перебувають у власності громадян, не можуть бути в них вилучені, власник не може бути позбавлений от права користування житловим будинком, квартирою. У відповідності зі ст. 48 Закону «Про власність» власник може вимагати усунення яких-небудь порушень його права власності.

Суд вважає, що своїми діями відповідач порушує право власності позивача, передбачене ст. 48 Закону України «Про власність», тому що він не може володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю за своїм розсудом.

Судом також встановлено, що будучи наймачем зазначеної квартири, при проведенні неузгодженого з наймодавцем ремонту ОСОБА_2 були придбані будівельні матеріали та проведено ремонтні роботи квартири АДРЕСА_1 на суму 27 215 грн. Сторони по справі визнали цей розмір вартості.

Розглядаючи вимоги про розірвання договору найму суд вважає, що наймач, а саме ОСОБА_2. порушив вимоги ст. 778 ЦК України відповідно до якої наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця, саме про це говорить й ч.2 ст. 815 та ч.3 ст. 819 ЦК України.

Судом також встановлено, що в порушення вимог ст. 817 ЦК України наймач, без згоди наймодавця вселив у житло інших осіб для постійного проживання у ньому, а саме свою дружину.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 778 ЦК України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, передане у найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом, не допускається без згоди наймача. ОСОБА_2. не надав суду доказів згоди власника житла на його переобладнання.

Відповідно до вимог ст. 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає; також договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Суд вважає, що ОСОБА_1 своєчасно попередив ОСОБА_2., про розірвання договору найму у зв'язку з поверненням в Україну та необхідністю власного користування спірною квартирою, окрім цього спір вже розглядається в суді понад півроку.

3

Відповідно до вимог ст. 826. ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Судом встановлено, що у листопаді 2006 р. відповідач ОСОБА_2. у зазначеній квартирі зареєстрував свою дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди позивача. Судом встановлено, що відповідно до відповіді КП «ОМБТІ І РОН» № 4125501.13 від 22.06.2006р. за станом на 20.06.2006р. квартира АДРЕСА_1зареєстрована за ОСОБА_6 - тестем відповідача, у зазначеної квартирі зареєстрована також дружина відповідача ОСОБА_2. Суд вважає, що житлові права малолітньої доньки ОСОБА_2., не будуть порушені, так як вона може мешкати у зазначеної квартирі разом із матір'ю за її місцем реєстрації.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, у відповідність з якими, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням змісту позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Позивач ОСОБА_1 вимагає стягнення з відповідача ОСОБА_2. в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., тому що у зв'язку з неможливістю експлуатувати квартиру йому і його родині доводиться витрачати додатковий час, він переніс моральні страждання, порушений його звичайний режим дня та роботи, життєві зв'язки, що встоялися, він змушений відстоювати свої права в суді, тому що відповідач відмовляється добровільно виконати пред'явлені до нього вимоги. Крім того, погіршився стан здоров'я позивача його матері.

Суд вважає, що позивач переніс моральні страждання але оцінює розмір його позовних вимог у цій частині як не відповідний їхньому характеру, тривалості та вазі. Суд вважає, що з відповідача повинно бути стягнуте 2 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, тому що на дімку суду позивач дійсно переніс моральні страждання, та суд оцінює його моральні страждання саме в цьому розмірі.

Суд відмовляє ОСОБА_2. у позовних вимогах як в частині стягнення коштів за ремонт так як зазначені вимоги суперечать наведеним вище норма цивільного права, так і в частині відшкодування моральної шкоди, так як останній не довів суду ні її розміру, ні факту її завдання йому. На думку суду, на протязі тривалого часу він користувався квартирою та після невиконаних вимог її звільнення сам завдавав моральну шкоду ОСОБА_1

На підставі викладеного, суд частково задовольняє позов ОСОБА_1., розриває договір наймання № 44 від 10.10.2005 року, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., виселяє ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, зобов'язує ВГІРФО Малиновського РВ УМУ УМВСУ в Одеській області зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та стягує із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. моральну шкоду у сумі 2 000 грн.

Суд закриває провадження в частині вимог про визнання дій щодо реєстрації відповідачів Зигарь у квартирі, так як цей спір можливо вирішити лише в рамках КАС України, але не в рамках ЦПК України.

Суд покладає судові витрати по сплаті на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.48 Закону України «Про власність», ст.ст. 150,155 ЖК України, ч.3 ст. 778, ст.ст. 817,825,826,1167 ЦК України, суд,

4

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір наймання № 44 від 10.10.2005 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зняти їх з реєстрації у цій квартирі.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2 000 (дві тисячі) грн.

У позові ОСОБА_2 відмовити.

Закрити провадження у справі в частині вимог визнання неправомірними дії відділення в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС Україні в Одеській області із приводу реєстрації гр. ОСОБА_3 у АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.