ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5994/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника Віталія Валерійовича
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача Лукашевич Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмежною відповідальністю "Укрхімтрейдинггруп" до Південної митниці про визнання нечинним та скасування рішення №500000006/2011/610906/1 від 29.04.11р., -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп»24 травня 2011 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південної митниці з позовними вимогами про:
- визнання нечинним та скасування Рішення про визначення митної вартості товарів від 29 квітня 2011 року №500000006/2011/610906/1;
- визнання нечинною та скасування Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №50000000/1/60418.
В обґрунтування позову зазначено, що з метою митного оформлення полівінілхлориду суспензійного марки «Formolon 622»у кількості 303 875 кг, позивачем була подана до Південної митниці вантажна митна декларація від 29 квітня 2011 року №500060701/2011/008179 разом із декларацією митної вартості, та документи, що підтверджували митну вартість товару. За результатами розгляду зазначеної декларації, відповідачем прийнято Рішення про визначення вартості товарів від 29 квітня 2011 року №500000006/2011/610906/1, згідно з яким визначено митну вартість товару за ціною вищою, ніж задекларовано ТОВ «УкрХімТрейдингГруп», що мало наслідком складання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №50000000/1/60418. На думку Позивача, порушення прав останнього виявилося у винесенні Відповідачем рішення про застосування третього методу визначення митної вартості товару, прийнятого без обґрунтування неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, як це встановлено частинами 1, 2 статті 266 Митного кодексу України та без дослідження декларації митної вартості та доданих до неї первинних господарських документів, а також здійснення консультацій з декларантом, як це визначено частиною 3 статті 266 Митного кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що підставою для винесення Рішення про визначення вартості товарів від 29 квітня 2011 року №500000006/2011/610906/1 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №50000000/1/60418 був обґрунтований сумнів стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю та невідповідність задекларованої митної вартості товару даним, що містяться в базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також неподання Відповідачем витребуваних документів. Крім того, зазначено, що з урахуванням наявної інформації щодо митних оформлень ідентичних та подібних товарів, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України, митна вартість зазначених товарів складає - 1,2 доларів США/кг.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до зовнішньоекономічного договору від 24 листопада 2010 року №2411VC між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп»та компанією «Oxyde Chemicals Inc»на умовах поставки згідно з Incoterms «CRF Одеса»ввезено на митну територію України на умовах поставки згідно з Incoterms «CRF Одеса»товар «Полівінілхлорид суспензійний (S-PVC), марки «Formolon F622»у первинній формі, у вигляді порошку», країна виробництва –США.
29 квітня 2011 року ТОВ «УкрХімТрейдингГруп»при митному оформленні товару –полівінілхлориду суспензійного марки «Formolon 622»у кількості 303 875 кг (вага нетто) подано до Південної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) №500060701/2011/008179. Разом з ВМД позивачем до митного органу було подано декларацію митної вартості (ДМВ), відповідно до якої митна вартість товару склала 2 517 305,36 грн. (316 030,00 дол. США), що відповідає рівню 1 040 дол. США за тону.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом були надані митному органу документи, передбачені пунктом 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (далі –Порядок №1766), а саме: прайс-лист «Oxyde Chemicals Inc», інвойс від 04 березня 2011 року №511316, пакувальний лист від 04 березня 2011 року, зовнішньоекономічний контракт від 24 листопада 2010 року №2411PVC, специфікація №1 до контракту від 24 листопада 2010 року №2411PVC, коносамент MSCUHT639930, висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 21 квітня 2011 року №ГО-1595, сертифікат про походження товару №307738.
За результатами розгляду зазначеної декларації, відповідачем прийнято Рішення про визначення вартості товарів від 29 квітня 2011 року №500000006/2011/610906/1, згідно з яким на підставі методу №3 було визначено митну вартість товару на рівні 1 200 дол. США за тону на загальну суму 364 650,00 дол. США. На підставі зазначеного рішення, Південною митницею складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №50000000/1/60418.
Проте, з висновком Південної митниці щодо порядку та обґрунтованості застосування методу №3 при визначенні вартості товару погодитися не можна з огляду на нижченаведене.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України, статтею 15 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05 лютого 1992 року №2097-ХІІ. Крім того, вказані правовідносини регулюються Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів»від 09 квітня 2008 року №339, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»від 20 грудня 2006 року №1766.
Відповідно до частини 1 статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю.
При цьому у відповідності з вимогами частини 4 статті 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, Південною митницею не послідовно було застосовано методи визначення митної вартості, та не надано суду доказів щодо неможливості або недоцільності застосування перших двох або інших методів, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Дана правова позиція також відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2010 року у справі №К-20882/10.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, які б виключали можливість використання першого методу при визначенні митної вартості товару.
Так, в обґрунтування правомірності своїх рішень щодо не можливості визначення митної вартості товару за першим методом, тобто за ціною контракту та додатків до нього, відповідачем було зазначено, що митна вартість товару, яка була задекларована Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрХімТрейдингГруп»не відповідала даним, що містяться в базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Проте з таким висновком погодитися не можна в силу наступного.
Згідно з частиною 2 статті 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до підпункту 18 пункту 3 Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»від 20 квітня 2005 року №314 (далі - Наказ №314), одним з видів здійснення митної процедури є митний контроль, при якому здійснюється перевірка правильності визначення митної вартості товарів.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року №339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41, статей 60 і 69 Митного кодексу України у разі: виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю.
Проте, дані рівнів цінової бази ЄАІС ДМСУ та спрацювання профілю ризику АСАУР не можуть викликати обґрунтований сумнів стосовно достовірності зазначення митної вартості товару, якщо були поданні всі обов’язкові та додаткові документи. Крім того, цінову базу ЄАІС ДМСУ та АСАУР було створено без можливості моніторингу товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, отже данні цінової бази ЄАІС ДМСУ не можуть бути об’єктивними.
Таким чином, відмова відповідача у прийнятті ВМД не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.
Зокрема, відповідно до висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 21 квітня 2011 року №ГО-1595, вартість товару полівінілхлориду суспензійного марки «Formolon 622»складає 1 040 дол. США за тону.
Отже, дії відповідача щодо не визначення митної вартості товару за першим методом, а саме: за ціною контракту та додатків до нього та подальше винесення Рішення про визначення митної вартості товарів від 29 квітня 2011 року №500000006/2011/610906/1 на підставі третього методу є такими, що здійснені з порушенням вимог чинного законодавства, що регулюють такі правовідносини.
Таким чином, дії відповідача щодо визначення митної вартості товару від 29 квітня 2011 року за третім методом, порушення послідовності обрання зазначених методів та подальша видача Картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковими і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним Рішення про визначення митної вартості товарів від 29 квітня 2011 року №500000006/2011/610906/1.
Визнати нечинною Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №50000000/1/60418.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 26 липня 2011 року.
Суддя
В.В. Кальник