Копія: Справа № 2-а-169/2009 року
ПОСТАНОВА
іменем України
4 вересня 2009 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Сапона О.В.,
при секретарі Самойленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 - 2008 роки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус «дитини війни» і має право на пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На підставі ст. 6 вищевказаного Закону йому повинна виплачуватись відповідачем щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, в 2006 та 2007 роках така соціальна допомога йому не нараховувалась і не виплачувалась, так як Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В 2008 році доплата виплачувалась лише в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Виходячи із даного рішення Конституційного Суду та зважаючи на положення ст. ст. 19, 22 Конституції України, позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати йому 3245 грн. 80 коп. державної соціальної допомоги за період із 1 січня 2006 року по жовтень 2008 року включно.
Також позивач просить суд поновити йому строк звернення до адміністративного суду, оскільки про належні виплати відповідач його не повідомив, про факт порушення права на отримання допомоги як дитині війни позивачу стало відомо лише наприкінці серпня 2007 року після висвітлення в пресі зазначених подій у зв’язку з ухваленням рішення Конституційного Суду.
Допущена судом у якості правонаступника позивача - ОСОБА_2, представила в суд заяву, в якій вона повністю підтримує позовні вимоги її покійного чоловіка, а справу просить розглядати без її участі.
Відповідач в судові засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Також відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких він не визнає позову, а провадження в справі просить закрити в зв’язку із смертю позивача ОСОБА_1 Свою позицію відповідач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_1 помер, а дані правовідносини не допускають правонаступництва.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а тому є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач по справі помер. Тому ухвалою суду від 13 липня 2009 року в якості правонаступника по даній справі була допущена його дружина - ОСОБА_2
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач був військовим пенсіонером і отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" і перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.
Дане управління є органом Пенсійного фонду, воно має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, як дитина війни, позивач отримав підвищення до пенсії лише в 2008 році, але у меншому розмірі (10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність): в січні-березні по 47 грн., квітні - червні по 48 грн. 10 коп., за липень - вересень по 48 грн.20 коп., за жовтень 49 грн. 80 коп.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, а тому вимоги позивача про нарахування підвищення до пенсії за період 2006 року є необгрунтованими.
На 2007 рік дію ст. 6 Закону „Про соціальний захист дітей війни" було зупинено згідно із п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому за 2007 рік підлягають задоволенню вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач зобов’язаний був виплачувати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року (тобто в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком), а позовні вимоги в частині нарахування такого підвищення до вказаних дат (з 1.01.2006 по 31.12.2006, з 1.01.2007 по 09.07.2007, та з 01.01.2008 по 22.05.2008) є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки на той момент діяли норми законів «Про державний бюджет» на відповідні роки, і дії відповідача на той період відповідали чинному на той час законодавству.
Також зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем фактично оскаржується бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо ненарахування і невиплати зазначеного підвищення до пенсії.
Тому виходячи з вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії.
За таких обставин, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи Пенсійного фонду, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нарахувати йому невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по жовтень 2008 року включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вже отриманих позивачем сум підвищення до пенсії (10 % прожиткового мінімуму) за період з 22 травня 2008 року по жовтень 2008 року, в сумі 1323 грн. 85 коп.
Оскільки позивач по справі ОСОБА_1 помер, то вищевказані суми підлягають виплаті його правонаступнику - ОСОБА_2
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік (зі змінами від 15.03.2007 p.), Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. З, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 8, 11, 94, 122, 160-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, і за 2008 рік, починаючи з 22 травня 2008 року по жовтень 2008 року включно, в сумі 1323 грн. 85 коп.
Виплату вищевказаної суми провести його правонаступнику - ОСОБА_2.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову може бути подана в Харківський апеляційний адміністративний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.