ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/6632/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
при секретаріПрокопенко О.А.
за участю:
представника позивача:
представника від відповідача: ОСОБА_3.(дов. у справ);
ОСОБА_1, ОСОБА_2.(дов. у спр.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватне підприємство "Антарес" до Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032344 від 19.05.2011 р., -
ВСТАНОВИВ:
07 червня 2011 року ПП «Антарес» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської МДПІ, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032344 від 19.05.2011 року по збільшенню суми грошового зобов’язання ПП «Антарес» за платежем податку на додану вартість у розмірі 59 488,75 грн., з яких 47591,00 грн. - основний платіж, 11897,75 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податковий орган, перевищуючи свої службові повноваження, вчинив дії: склав акт перевірки і виніс податкове повідомлення-рішення, що не відповідають вимогам діючого законодавства, так як ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.20 Податкового кодексу України не передбачено проведення виїзних документальних позапланових перевірок платників податків з питань дотримання вимог положень ст.ст.203, 215, 216, 626, 629, 837, 838 ЦК України з їх контрагентами; посилання відповідача в акті перевірки на те, що між ПП «Антарес» та ПП «Агропрайд» не встановлено розумних економічних та інших причин (ділової мети), як основна причина неможливості дійти по ланцюгу до виробника та підтвердити, в яких розмірах та якої кількості було придбано товару, є безпідставним, тому що усі господарські взаємовідносини з ПП «Агропрайд» було проведено законним шляхом, факт поставки товару та його сплату податковий орган не заперечує, податкові накладні, виданні останнім позивачу, були і є дійсними, нечинними в судовому порядку не визнавались, тобто є підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, в результаті чого, на думку позивача, йому неправомірно донараховано податок на додану вартість за листопад 2010р.
Ухвалою суду від 08.06.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/6632/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.06.2011р.
У зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів та необхідністю відповідача ознайомитись з матеріалами справи в судовому засіданні 21.06.2011р. оголошено перерву до 01.07.2011р.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали, надали суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких стверджують, що в ході перевірки контрагента позивача ПП «Агропрайд» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від останнього підприємствам покупцям, в тому числі і позивачу, що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочини ПП «Агропрайд» між та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, відповідно до ст.203, п.п.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 цього ж Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю; в результаті чого ПП «Антарес» по господарських операціях з цим контрагентом занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму 47 590, 67 грн.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
за результатами проведеної працівниками відповідача документальної позапланової виїзної перевірки позивача складено акт №258/234/24987896 від 27.04.2011 року “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Антарес» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Альтес Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Стилет Юг» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року», в якому встановлено що ПП «Антарес» порушило ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), внаслідок чого встановлено заниження сум податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму 47 590,67 грн.
В акті перевірки зафіксовано, що укладений між позивачем та його контрагентом ПП «Агропрайд» договір купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010 року, предметом якого було поставка трансмісійного мастила та іншої продукції, вчинений без мети настання реальних наслідків і відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 ЦК України є нікчемним, згідно ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, оскільки посадові особи ПП «Агропрайд» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності основних фондів, виробничих активів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такого виду діяльності; в ході проведення перевірки ДПІ у м. Херсоні ПП «Агропрайд» не встановлено факту передачі товарів, робіт (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та зроблено висновок, що товариством велась діяльність спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
За таких обставин, податковий орган вважає, що операції ПП «Агропрайд» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, отже сума валових витрат, що сформована позивачем за рахунок придбаних послуг у ПП «Агропрайд», є недійсною, віднесення до податкового кредиту відповідних сум з податку на додану вартість, сплачених за ці послуги, є також неправомірним.
На підставі акту перевірки податковим органом 19.05.2011р. винесено податкове повідомлення рішення №0000032344, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України встановлено порушення п.п.7.4.5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та ч. 5 ст.203, ст.215, ст.216, 228, 662, 655, 656 ЦК України у зв’язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 59 488, 75 грн., з яких 47 591 грн. - основний платіж 11 897, 75 грн. – штрафні (фінансові) санкції;
За результатами адміністративного оскарження позивачем такого податкового повідомлення-рішення останнє залишене вищестоящим податковим органом без змін, а скарги позивача без задоволення.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач просить визнати протиправними та скасувати в судовому порядку дане податкове повідомлення-рішення.
Як вбачається зі справи, між позивачем (покупець) та ПП «Агропрайд» (продавець) договір купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010 року, згідно умов якого продавець зобов’язується поставить, а покупець прийняти та оплатить моторні трансмісійні мастила та іншу продукцію, згідно накладної на поставку.
Згідно п.1.2 договору кількість товару узгоджується в накладних на поставку і передається окремими поставками згідно з цінами, діючими на момент відвантаження і вказаними в накладних на кожну поставку товару. Загальна вартість договору визначається загальною сумою поставленого товару згідно накладних, які є не від’ємною частиною даного договору.
У відповідності до п. 3.1 договору покупець отримує товар по слідкуючій адресі: Дніпропетровська область. Доставка товару виконується транспортом продавця за рахунок покупця.
Розрахунок між сторонами виконується шляхом перерахунку безготівкових коштів и рахуються виконаними в момент зачислення коштів на розрахунковий рахунок продавця або готівковий розрахунок в межах сум, дозволених законодавством (п.4.2 договору).
Судом встановлено, про що також вказано в акті перевірки, що на виконання умов договору ПП «Антарес» отримало від продавця товар, про що свідчить податкова накладна №3080 від 01.11.2010 року та видаткова накладна №РН-3080 від 01.11.2010 року на суму 285 544,00 грн., у тому числі 47 590,67 грн. – ПДВ.
Оплата за товар здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця на загальну суму 285 544, 00 грн., що підтверджується наявними у справі квитанціями до прибуткового касового ордеру №178-207.
Позивачем надано в судовому засіданні і товарно-транспортну накладну (завірену копію) від 01.11.10р. №672976, якою підтверджується факт транспортування товару від продавця до покупця.
Усі витрати, понесенні позивачем за договором купівлі-продажу, віднесені ним до валових витрат, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій по податку на додану вартість.
Відповідно п.7.4.5 Закону №168-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №16-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168-ВР).
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).
ПП «Агропрайд» на момент виписання ним позивачу податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Цей факт представниками податкового органу не заперечувався. Доказів анулювання реєстрації платника податку ПП «Агропрайд» суду не надано.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по наданню послуг.
Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такий договір укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів (акт списання №СпТ-000005 від 29.11.10р.) видно, що надані йому контрагентом послуги були пов’язані та використовувались ним безпосередньо в його господарській діяльності.
Та обставина, що позивач є кінцевим споживачем отриманих від продавця товарів у листопаді 2010р. та використав ці товари у власній господарській діяльності, встановлена , зокрема, самими перевіряючи ми в акті перевірки.
Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (виконавцем) (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця(замовника).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкових зобов’язань позивачу, а останній, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов’язання та сплатив у безготівковому порядку грошові суми, в тому числі із податку на додану вартість, тому у суду є підстави задоволили позовні вимоги.
На підставі статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ПП «Анатрес» задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032344 від 19.05.2011 року про нарахуванню податку на додану вартість в сумі 47591 грн. і штрафних санкцій 11 897,75 грн., всього на суму 59 488,75 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Анатарес» 3,40 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 15.07.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук