ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5708/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дєєва М.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно - Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції до Українсько - Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "Гулібат" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -
ВСТАНОВИВ:
Західно – Донбаська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Українсько – Латвійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулібат» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в сумі 87768 грн. 07 коп. за рахунок майна Українсько – Латвійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулібат», що перебуває у податковій заставі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 87768 грн. 07 коп., який утворився внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань. В добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач неодноразово повідомлявся за адресою місцезнаходження, зазначеної в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, про час та місце розгляду даної справи, проте поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться».
За таких обставин, у відповідності до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Українсько – Латвійське Товариство з обмеженою відповідальністю «Гулібат» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 28.02.1997 року. Відповідачем було подано до Західно – Донбаської ОДПІ декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 1970 від 27.01.2010 року та № 1975 від 28.01.2011 року на загальну суму 526608 грн. 68 коп. У строк, визначений законодавством, відповідач сплатив суму самостійно визначеного податкового зобов’язання лише частково, внаслідок чого, станом на травень 2011 року за ним рахується заборгованість в сумі 87768 грн. 07 коп.
Податковим органом на адресу Українсько – Латвійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулібат» направлялись перша податкова вимога № 1/253 від 02.06.2009 року на суму 16719 грн. 05 коп., та друга податкова вимога № 2/306 від 22.07.2009 року на суму 35064 грн. 71 коп.
Вищевказані вимоги отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджується копіями поштових повідомлень, наявних у матеріалах справи.
Пункт 59.5. ст.. 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Згідно п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Позивачем надана довідка від 15.05.2010 року щодо переліку рахунків Українсько – Латвійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулібат», відкритих у фінансових установах, відповідно до ЦБД юридичних осіб ДПА України. Будь – яких доказів щодо вжиття заходів по погашенню податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків відповідача у обслуговуючих банках позивачем не надано, при цьому, позивач просить суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу в сумі 87768 грн. 07 коп. за рахунок майна Українсько – Латвійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулібат», що перебуває у податковій заставі.
Підпунктом 14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Тобто, здійснення передбачених ст. 95 Податкового кодексу України заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе за умови якщо на це майно поширена податкова застава на підставах та умовах визначених саме Податковим кодексом України.
У відповідності до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України.
Згідно п. 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
При цьому, відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Пунктом 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Із наведеного вбачається, що податковий орган може поширити податкову заставу на будь-яке майно платника податків, крім передбачених випадків, а також на майно, яке платник податків набуде у майбутньому.
При цьому, встановлено обмеження, згідно якого податкова застава поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.
Пунктом п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.
Порядок складання та форма акту опису майна визначені «Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1043 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1438/18733.
Згідно п. 2.1 вказаного Порядку встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.
Пунктом 2.2 вказаного Порядку передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за відповідною формою (додаток 2). Акти опису реєструються у відповідному журналі (додаток 3).
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.
У матеріалах справи наявні копія рішення позивача від 03.09.2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, яке прийняте на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та акти опису активів, на які поширюється право податкової застави: № 19219/10/24-039 від 27.08.2009 року, № 5084/10/24-039 від 26.02.2010 року, які також прийняті на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Із співставлення вказаних актів із формою акту опису майна, що є додатком 2 до «Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби» суд вбачає їх невідповідність встановленій вказаним Порядком формі як щодо законодавчих підстав прийняття вказаних актів так ї щодо обставин, що підтверджують ці акти.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не здійсненні заходи, що передують здійсненню заходів щодо продажу майна платника податків, відповідно до вимог Податкового кодексу України та «Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби».
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд доходить висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Західно – Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
М.В. Дєєв