ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5882/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представника позивача Панишко А.О.
представника відповідача Федоренко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальнстю "Аульська хлоропереливна станція" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
20 травня 2011 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» (далі – відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 177166,26 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 38746,35 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач, згідно до вимог діючого законодавства, за 6 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, до 16.04.2009 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 177166,26 грн. В зв’язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій у передбачений законом строк до стягнення підлягає також пеня, в розмірі 38746,35 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. При покладанні на підприємства обов’язку щодо створення визначеної кількості робочих місць потрібно враховувати специфіку діяльності підприємства. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» має державну реєстрацію як об’єкт підвищеної небезпеки, більшість робочих місць пов’язана зі шкідливими, небезпечними та важкими умовами праці. Таким чином, в 2008 р. кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів потрібно розраховувати виходячи не з загальної кількості працюючих на підприємстві, а з кількості робочих місць з загальними умовами праці, на яких можуть працювати інваліди. При здійсненні розрахунку з урахуванням викладеного, кількість робочих місць становить 4 % від 52 , тобто 2 робочих місця, замість 7, розрахованих органами Фонду соціального захисту інвалідів. Крім того, підприємством не вчинено ніякого порушення законодавства, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставним.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відділом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів здійснено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» щодо стану виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2008 рік.
За результатами перевірки складено акт № 78 від 22 лютого 2011 р.
В ході перевірки встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становить 166 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 1 особа, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 7 осіб. В акті перевірки зроблено висновок про невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
За результатами перевірки в акті № 78 від 22 лютого 2011 р. підприємству запропоновано сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 177166,26 грн. та самостійно розраховану пеню.
В звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становить 166 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 7 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 7 осіб.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Згідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Доводи представника відповідача щодо розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виходячи з кількості робочих місць зі звичайними умовами праці суд вважає безпідставними, тому що це суперечить вимогам ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, згідно якої розрахунок проводиться виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Твердження представника відповідача стосовно того, що адміністративно-господарські санкції застосовані до відповідача безпідставно, оскільки перевірка проведена з порушенням діючого законодавства, в зв’язку з чим акт перевірки є неналежним доказом по справі, не приймаються судом до уваги. Наявність порушення законодавства, на підставі якого до підприємства застосовані адміністративно-господарські санкції, встановлені судом на підставі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р., в якому містяться відомості про кількість працюючих на підприємстві інвалідів, котрі не відповідають дійсності. При цьому представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що такі відомості внесені до звіту в результаті помилки, справді на підприємстві не працювала кількість інвалідів, вказана в звіті. Помилка виникла в результаті віднесення до кількості працюючих на підприємстві інвалідів кількох осіб, які, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не є інвалідами.
Оцінивши усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що внесення відповідачем до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відомостей про те, що всі робочі місця, створені для працевлаштування інвалідів в кількості 7 робочих місць, зайняті інвалідами в кількості 7 осіб, хоча дійсно працювала 1 особа, позбавило органи, які відповідно законодавства здійснюють працевлаштування інвалідів, можливості направити ще 6 осіб для працевлаштування на підприємство.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» міститься порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в зв’язку з цим застосування адміністративно господарських санкцій та пені є правомірним, а позовні вимоги такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186 суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 177166,26 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 38746,35 грн. – задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 177166,26 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 38746,35 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 11.07.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук