ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2011 року Справа № 2а/2370/3759/2011
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Чалої А.С.,
при секретарі судового засідання –Журавлі В.В.,
за участю: позивача - особисто, представника відповідача ОСОБА_1 за довіреністю, представників третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі Черкаської області Миненка Володимира Борисовича, третя особа - міськрайонне управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_4, в якій просить визнати дії начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області Миненка В.Б. щодо видання наказу № 16-К від 10.05.2011 року про звільнення позивача незаконним, зазначений наказ визнати нечинним, стягнути з начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області Миненка В.Б. відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн., зобов’язати відповідача поновити позивача на займаній посаді з 12 рангом державного службовця; зобов’язати міськрайонне управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області № 16-К від 10.05.2011 року його звільнено з посади провідного спеціаліста відділу державного земельного кадастру міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області. В наказі № 16-К від 10.05.2011 року відповідачем підставою звільнення зазначено вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2011 року про визнання позивача винним у скоєнні злочину, передбаченому статтею 368 КК України відповідно до п. 7 статті 36 КЗпП України та п. 5 статті 30 Закону України «Про державну службу»у зв’язку з виявленням обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі. Зазначений наказ на думку позивача порушує його конституційне право на працю, оскільки при застосуванні п. 7 статті 36 КЗпП України припинення трудового договору має місце у випадку набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Згідно вироку суду позивача засуджено до позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в органах державної влади з позбавленням 11 рангу державного службовця. Проте, позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням, що виключає можливість звільнення його зі служби на підставі п. 7 статті 36 КЗпП України. Крім того, оскільки на підставі вироку суду наказом № 14-К від 06.05.2011 року позивачу знижено ранг державного службовця з 11 на 12, обставини, що перешкоджають перебуванню на державній службі згідно п. 5 статті 30 Закону України «Про державну службу», відсутні. Позивач вважає, що такими неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в 3000 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив суд в його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що порушень вимог закону при звільненні позивача не допущено, оскільки вирок суду відносно позивача набрав законної сили і є тією обставиною у відповідності до вимог п. 5 статті 30 Закону України «Про державну службу», що перешкоджає перебуванню позивача на державній службі. Позивач, вчинивши злочин, що полягає в одержанні хабара, підірвав довіру до міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області.
Представники третьої особи в судовому засіданні підтримали позицію відповідача та просили відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, оцінивши докази, суд не знаходить підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у 2003 році позивачем прийнято присягу державного службовця.
Згідно вироку суду від 06.04.2011 року позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 статті 368 КК України та призначено покарання –5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в органах державної влади строком на 2 роки без конфіскації майна з позбавленням 11 рангу державного службовця.
На підставі статті 75 КК України позивача звільнено від відбування покарання в основній частині з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном 1 рік.
На час вчинення злочину позивач працював на посаді провідного спеціаліста відділу державного земельного кадастру міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області.
Згідно наказу від 28 грудня 2010 року №42-К, в зв’язку із зміною структури і штатного розкладу та повторним утворенням сектору з контролю за використанням та охороною земель позивача призначено на посаду провідного спеціаліста сектору з контролю за використанням та охороною земель міськрайонного управління Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі Черкаської області.
Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року наказ від 28 грудня 2010 року №42-К визнано нечинним та скасовано.
На підставі зазначеної постанови суду відповідачем прийнято наказ № 13-К від 04.05.2011 року про поновлення позивача на посаді провідного спеціаліста відділу державного земельного кадастру міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області з присвоєним 11 рангом державного службовця.
06 травня 2011 року відповідач приймає наказ № 14-К про поновлення позивача на посаді провідного спеціаліста відділу державного земельного кадастру з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 роки з позбавленням 11рангу державного службовця на 12 ранг державного службовця з 21.04.2011 року по 21.04.2013 року. Підставою прийняття даного наказу став вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2011 року
В цей же день відповідач приймає інший наказ № 15-К, згідно якого визнано нечинним та скасовано наказ № 14-К від 06.05.2011 року та у пункті 2 наказ № 13-К від 04.05.2011 року зазначено вважати чинним.
10 травня 2011 року відповідачем прийнято спірний наказ № 16-К про звільнення позивача на підставі вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2011 року про визнання позивача винним у скоєнні злочину, передбаченому статтею 368 КК України відповідно до п. 7 статті 36 КЗпП України та п. 5 статті 30 Закону України «Про державну службу»у зв’язку з виявленням обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі.
Згідно даного наказу позивача звільнено 10 травня 2011 року з посади провідного спеціаліста відділу державного земельного кадастру міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області, позбавлено позивача 11 рангу державного службовця та надано позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку в кількості 13 календарних днів за період роботи з 02.02.2010 року по 07.02.2011 року.
З наказом № 16-К від 10.05.2011 року позивач був ознайомлений у день його прийняття.
Суд погоджується з твердженням позивача щодо неправильного застосування відповідачем п. 7 ст. 36 КЗпП України, оскільки згідно з цією нормою трудовий договір припиняється у випадку набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Як вже зазначалося судом, позивача згідно вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2011 року звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк терміном 1 рік та позбавлено права обіймати керівні посади в органах державної влади.
Проте, у випадку звільнення позивача, мають пріоритет та повинні застосовуватись норми спеціального закону, яким врегульовані спірні правовідносини.
Так, Закон України «Про державну службу»від 16.12.1993 року, № 3723-XII, регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Стаття 12 цього Закону встановлює обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу та зазначає, що не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
в інших випадках, встановлених законами України.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про державну службу»дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Згідно положень КЗпП України, видом дисциплінарного стягнення є звільнення працівника.
Пункт 5 статті 30 Закону України «Про державну службу»зазначає, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).
Враховуючи те, що позивач має непогашену судимість, звільнення його за пунктом 5 статті 30 Закону України «Про державну службу»є правомірним, оскільки наявність непогашеної судимості є тією обставиною, що перешкоджає перебуванню державного службовця на державній службі.
Отже, суд приходить до висновку, що підстав для визнання незаконними дій начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Канів та Канівському районі Черкаської області Миненка В.Б. щодо видання наказу № 16-К від 10.05.2011 року про звільнення позивача немає.
Оскільки суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача та відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування наказу про звільнення № 16-К від 10.05.2011 року, вимоги позивача щодо зобов’язання поновити його на займаній посаді з 12 рангом державного службовця, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн. задоволенню також не підлягають.
Керуючись ст.ст. 17, 86, 162, 163, 254 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.С. Чала