Справа № 2а/2570/3662/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним ОСОБА_1 до відділу міграційної служби в Чернігівській області про визнання неправомірним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
11.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу міграційної служби в Чернігівській області про визнання неправомірним і скасування наказу відділу міграційної служби в Чернігівській області від 06.06.2011 року № 37 про відмову в оформленні документів та зобов'язання відділу міграційної служби в Чернігівській області прийняти рішення стосовно позивача про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця в Україні. Свої вимоги мотивує тим, що відмова відповідача у прийнятті його заяви про надання статусу біженця в Україні, викладена в наказі від 06.06.2011 року № 37, є незаконною, оскільки, висновки відповідача не відповідають нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Крім того, позивач вказує на необ’єктивність та однобічність розгляду його справи.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в адміністративному позові просить позовну заяву розглядати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити.
Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому ст. 41 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, громадянин Сомалі, перебуваючи у пункті тимчасового тримання іноземців в с. Розсудів звернувся до відповідача із заявою про набуття статусу біженця в Україні (а.с.23).
16.05.2011 року з позивачем було проведено бесіду, що підтверджується копією протоколу співбесіди, наявною в матеріалах справи (а.с.21,22).
Наказом Відділу міграційної служби у Чернігівській області від 06.06.2011 року № 37 позивачу відмовлено в прийнятті заяви про надання статусу біженця на підставі ч.6 ст. 12 Закону № 2557-III, як особі, в якої відсутні умови, передбачені абз. 2 ст. 1 Закону № 2557-III (а.с.20).
Підставою для прийняття цього рішення було те, що необхідних аргументів на підтвердження обставин, що загрожували на батьківщині позивач не надав, не навів жодного конкретного факту, або інших доказів того, що його побоювання в разі повернення на батьківщину є обґрунтованими та відповідають вимогам, визначеним абз. 2 ст. 1 Закону № 2557-III.
Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України від 21.06.2001 року № 2557-III “Про біженців” (далі – Закон № 2557-III) біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Порядок набуття статусу біженця врегульовано статтями 9-14 Закону № 2557-III, згідно яких особи, які мають намір набути статусу біженця і перетнули державний кордон України у порядку, встановленому законодавством України, повинні протягом п'яти робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця.
Згідно із ч. 1 та 7 ст. 11 Закону № 2557-III оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника. До заяви про надання статусу біженця додаються документи, які посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу біженця.
У відповідності з п.п. 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатись біженцем, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
Обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Цей критерій складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи зазначеного побоювання. Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем, а тому з'ясування суб'єктивних обставин є першочерговим завданням судів під час вирішення таких спорів.
Суб'єктивна оцінка залежить від особистості, і те, що для однієї особи є нормою, для іншої може бути нестерпним. Побоювання ґрунтується не тільки на тому, що особа постраждала особисто від дій, які змусили її покинути країну, тобто ці побоювання можуть випливати не з власного досвіду біженця, а з досвіду інших людей (рідних, друзів та інших членів тієї ж расової або соціальної групи тощо). Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2557-III орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Як вбачається з позовної заяви позивач посилається на те, що підстави через, які він залишив Сомалі є реальні побоювання стати жертвою переслідування, оскільки на Батьківщині йому загрожує небезпека. В Сомалі він працював на гуманітарну організацію, яка являється партнером УВКБ ООН і інших міжнародних організацій і має назву Варді. В обов'язки позивача входило обслуговування ІТ-технологій, зокрема підтримка сайту wardiini.org. Завданнями організації являється допомога населенню Сомалі у сферах здоров'я, харчування, освіти. Дана робота передбачає тісну співпрацю з міжнародними органами та урядом країни. Такий стан речей, як відомо, не до вподоби місцевим радикальним угрупуванням, таким як Аль-Шабаб. Саме через напад цієї терористичної організації позивач залишив країну. Як вбачається з протоколу співбесіди, наявному в матеріалах справи (а.с. 21-22) акти насильства до позивача не застосовувались, державні органи та політичні, релігійні, військові, етнічні, громадські організації не загрожували життю позивача. Інших фактів переслідування позивача не наведено. Крім того, під час проведення бесіди було встановлено, що ні він, ні члени його родини ніколи не перебували в жодних політичних, релігійних, військових, етнічних, громадських організаціях, їх доручення не виконували, в їх акціях участі не брали. Також, позивач письмово засвідчив, що він є корінним сомалійцем, а тому підстави для переслідування позивача за ознаками своєї раси, релігії, національності, громадянства, належності до певних політичних партій –відсутні.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону № 2557-III рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 Закону № 2557-III, якщо зазначені умови не змінилися.
Позивачем не надано до суду документів, які б свідчили про наявність підстав для надання статусу біженця, а ті, які характеризують загальне положення в країні не містять конкретних відомостей про утиски позивача. Також, позивачем не надано до суду жодних аргументованих доказів, які б підтверджували факт переслідування позивача на території Сомалі.
Суд не погоджується з твердженнями позивача щодо необґрунтованого та однобічного розгляду його справи відповідачем, оскільки відділом виконані усі заходи та дії, передбачені чинним законодавством при розгляді заяви іноземця про надання йому статусу біженця, а винесене за результатами такого розгляду рішення від 06.06.2011 року № 37 прийнято відповідачем з дотриманням вимог національного законодавства та актів міжнародного права у справах захисту прав і свобод людини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення, а тому суд не вбачає підстав для визнання неправомірним та скасування наказу від 06.06.2011 року № 37.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача прийняти рішення стосовно нього про прийняття заяви про надання статусу біженця в Україні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу міграційної служби в Чернігівській області про визнання неправомірним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу міграційної служби в Чернігівській області - відмовити повністю.
Порядок оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Суддя Падій В.В.