ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року 11:00 Справа № 2а-0870/3908/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання – Сокол О.О. та представників:
позивач: не з’явився
відповідач: не з’явився
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Приватного підприємства “Дружба”
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році,
ВСТАНОВИВ:
24 травня 2011 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства “Дружба” (далі – відповідач), в якій просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році з відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Беручи до уваги зазначену обставину позивачем були нараховані штрафні санкції, які не були сплачені Приватним підприємством “Дружба” у встановлений термін.
Ухвалою суду від 26 травня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі №2а-0870/3908/11, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 14 червня 2011 року.
14 червня 2011 року розгляд справи відкладався на 29 червня 2011 року у зв’язку з неявкою відповідача.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його уповноваженого представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, хоча про дату час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Враховуючи неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись частиною 1 статті 41 КАС України, не здійснював фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, керуючись наступними мотивами.
Приватним підприємством “Дружба” до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою №10-ПІ, відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу – 11 осіб; з них: середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – відсутні; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” – відсутні.
Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідно до статті 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
За вимогами статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 181 цього Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно з частиною п’ятою пункту 1 статті 7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України “Про реалізацію статей 19 і 20 закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 31.01.2007 №70.
Отже, обов’язковою передумовою виконання з боку суб’єктів господарювання усіх умов чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів є: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (в т.ч. спеціальні робочі місця); надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до листа Якимівського районного центру зайнятості від 25 травня 2011 року Приватне підприємство “Дружба” з 2007 року по 2010 рік не інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, звітність форми 3-ПН підприємством не подавалась.
Таким чином, відповідач не надав суду доказів про створення ним робочих місць для інвалідів, не надав доказів про працевлаштування ним інвалідів чи вжиття заходів для такого працевлаштування та не повідомляв відповідний центр зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів за встановленою формою.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2009 році на ПП “Дружба” складала 11 411,82 грн., а отже сума адміністративного господарських санкцій для відповідача складає 5 705,91 грн.
При вирішенні даного спору судом також враховуються норми Господарського кодексу України, які передбачають особливості відповідальності за господарське правопорушення.
Так, відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення.
В силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.
Враховуючи матеріали справи, суд встановив, що ПП “Дружба” не вживало усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів протягом 2009 року, тобто не вживало заходів для недопущення господарського правопорушення, та існування причинного зв’язку з бездіяльністю відповідача та не влаштуванням на роботу інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць, а тому позовні вимоги Запорізького обласного Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік, у розмірі 5 705, 91 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача по справі на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі – 1,71 грн., Запорізький окружний адміністративний суд вважає за необхідне в цій частині позову відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки.
Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня , може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в тому числі за рішенням суду.
Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 690,84 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.
Згідно п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 69-71, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства “Дружба” про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “Дружба” (72541, Запорізька область, Якимівський район, с. Розівка, вул. Краснодарська, 21, код ЄДРПОУ 31146760) на користь Державного бюджету Якимівського району (код ЄДРПОУ 34676885, р/р 31211230700016, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, 50070000 “Надходження до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік”) суму адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 5 705 (п’ять тисяч сімсот п’ять) грн. 91 коп.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.П.Бойченко