КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-179/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Криворучко І.В.       

Суддя-доповідач:  Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" липня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                        Твердохліб В.А.,

суддів                                                              Троян Н.М., Бужак Н.П.,   

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м.Бориспіль Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у м.Бориспіль Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,

                                                            В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася в Бориспільський міськрайонний суд Київської області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у м.Бориспіль Київської області (далі - Відповідач) про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.02.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, зобов»язано Відповідача провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з  14.07.2010 року по 14.01.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, та те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули,  а також керуючись правилами ч. 6 ст. 12 КАС України колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

                     Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Позивачка  є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», Відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

 На момент звернення Позивачки до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону Відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Позивачці щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Отже, Відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

                 Колегія суддів  погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у Позивачки права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України  «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-   

                                                                 У Х В А Л И Л А :

           Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м.Бориспіль Київської області залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та  може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                               

            Судді: