ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2011 року м. Київ К/9991/11699/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Цуркана М.І.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, за участю третьої особи - Міністерства праці та соціальної політики України про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
В травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Генеральної прокуратури України, за участю третьої особи - Міністерства праці та соціальної політики України про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії.
Посилаючись на те, що бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо здійснення нагляду за виконанням Міністерством праці та соціальної політики України іншими центральними органами виконавчої влади постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги»(далі по тексту - постанова №117) є протиправною, просив суд зобов'язати Генеральну прокуратуру України вжити заходів прокурорського реагування та зобов'язати Міністерство праці та соціальної політики України, інші центральні органи виконавчої влади, забезпечити виконання постанови № 117 у повному обсязі.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що 2 лютого 2010 р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо вжиття заходів відповідного реагування щодо невключення до Реєстру осіб, які мають право на пільги.
Також встановлено, що Листом відповідача від 5 лютого 2010 р. № 07/1/1 - 15392 - 08 звернення позивача було направлено третій особі для розгляду за належністю.
Відповідь на звернення від 2 лютого 2010 р. позивач отримав листом Департамента державного соціального захисту населення третьої особи від 15 лютого 2010 р. № 78/5/131 –10.
Позивач повторно звернувся до відповідача 24 лютого 2010 р. із заявою щодо вжиття заходів відповідного реагування стосовно невключення до Реєстру осіб, які мають право на пільги, та зобов’язання третьої особи забезпечити виконання постанови № 117 у повному обсязі.
Листом відповідача від 4 березня 2010 р. № 07/1/1 - 15392 - 08 зазначене звернення направлено третій особі для розгляду за належністю, з проханням організувати перевірку викладених позивачем доводів щодо незгоди з відповіддю Департаменту державного соціального захисту населення третьої особи від 15 лютого 2010 р. № 78/5/131 - 10. У свою чергу, третя особа надала позивачу повторну відповідь з порушених у зверненні питань листом від 18 березня 2010 р. № 1634/0/5/10-36.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що діями відповідача, а саме направленням звернень позивача від 2 та 24 лютого 2010 р. на розгляд третьої особи жодних прав, свобод чи інтересів позивача порушено не було, оскільки у даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР (далі по тексту - закон № 393/96-ВР) та п.п. 1.4. Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 р. № 9 гн (далі по тексту - Інструкція), а, отже, правомірно.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з питання, яке особистих його прав та інтересів не зачіпає, що підтверджується поясненнями позивача у судовому засіданні. Формою звернень позивача були саме пропозиції, що випливає зі змісту ст. 3 Закону № 393/96-ВР та п.п. 1.4. Інструкції.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею. 14 Закону № 393/96-ВР вказано, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Вимогами ч. 4 ст. 7 Закону № 393/96-ВР забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
З вимог п.п. 1.4. Інструкції вбачається, що під пропозицією (зауваженнями) слід розуміти звернення, спрямоване на поліпшення діяльності органів прокуратури або інших правоохоронних, державних органів. Заява –звернення громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб. Клопотання –письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод, встановлених чинним законодавством. Скарга –звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, інших осіб порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб.
Виходячи з наведених норм законодавства, суди дійшли правильного висновку про правомірність дій відповідача.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді