ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2011 року м. Київ К/9991/6454/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В. (головуюча)
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцької Л.Т.
Цуркана М.І.
секретар судового засідання –Носадча О.Е.
за участю представників: позивача –ОСОБА_1., що діє за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за позовом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району»до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області про часткове визнання не чинною та скасування вимоги, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району»( далі –БТІ) звернулося до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області ( далі - КРУ) про часткове визнання не чинною та скасування вимоги.
В позові зазначало, що на підставі акту ревізії № 06-21-51 від 10.02.2010 року за результатами перевірки БТІ, КРУ направлено вимогу № 16-06-3-14/1573 від 22.03.2010 року про повне усунення виявлених порушень з вимогою про вжиття заходів на виконання вимог в термін до 01.05.2010 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що норми виплат палива в БТІ визначені у відповідності до норм витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 і наказів по комунальному підприємству від 29 грудня 2006 року №90, №91 і, відповідно, зайве витрачання паливно-мастильних матеріалів вважає відсутнім.
Вказав, що нарахування виплат на користь директора поводилося за умовами, визначеними колективним договором підприємства, умовами контракту із директором, протоколами загальних зборів трудового колективу БТІ та відповідними наказами по підприємству, крім того, вказував про неправомірність визначення контрольно-ревізійним управлінням порушень ведення бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості по замовленнях щодо виконання робіт БТІ і неправомірність вимог відповідача про звернення позивача до судових органів та органів державної виконавчої служби з вимогами про стягнення заборгованостей по сплаті грошових коштів за фактично виконані роботи.
Посилаючись на безпідставність заявлених КРУ вимог, позивач, уточнюючи свої вимоги під час судового розгляду справи, просив визнати нечинною та скасувати окремі пункти вимоги КРУ від 22 березня 2010 року №16-06-3-14/1573, а саме пункти 1, З, 5, 6, 10, 11, окрім: пункту 1 в частині відшкодування позивачем 102,67 грн.; пункту 3 в частині відшкодування 7320,00 грн.; пункту 6 в частині вимоги проведення донарахування та виплати посадових окладів працівникам за фактично відпрацьований час в сумі 533,52 грн. та проведення донарахування та виплати працівникам грошових коштів в сумі 146,00 грн.; пункту 10 в частині стягнення дебіторської заборгованості в сумі 16270,21 грн. та зобов'язання КРУ внести відповідні зміни до вимоги.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, в задоволені позову відмовлено.
Непогоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, БТІ подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просило скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Відмовляючи у задоволені позову , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано правомірність вимог КРУ за наслідками проведеної ревізії. З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції, перевіряючи їх у відповідності до доводів апеляційної скарги щодо обгрунтованості пунктів 3, 5, та 6 вимоги КРУ. В касаційній скарзі позивач просить перевірити судові рішення в зазначеній частині.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Судом встановлено, що за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності БТІ за 2007-2009 роки та завершений період 2010 року відповідачем складено акт від 10.02.2010 року № 06-21/51, на підставі якого позивачу пред’явлено вимогу від 22.03.2010 року № 16-06-3-14/1573 «Про усунення виявлених порушень».
В ході ревізії шляхом суцільного перерахунку фонду оплати праці у відповідності до вимог Постанови Кабінету міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об,єднань державних підприємств № 859 від 19.05.1999 року, п.3.1 розділу 3 «Оплата праці та соціально-побутове забезпечення керівника» контрактів від 18.07.2005 року та 23.07.2007 року і внесених змін до контрактів ( 03.01.2007, 02.04.2007, 01.01.2008, 01.07.2008, 01.10.2008,01.04.2009 років) встановлено, що за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року директору підприємства проведено нарахування та виплату з фонду оплати праці коштів в загальній сумі 91 200, 41 грн. всупереч вимог законодавства, що призвело до зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів в загальній сумі 6 877,08 грн.
Пунктами 3,5 та 6 вимоги КРУ вимагало: - повернути зайво нараховану та виплачену заробітну плату, премії, надбавки, відпускні, матеріальну допомогу, що виплачені внаслідок порушення умов контрактів та вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній комунальній власності, та об, єднань державних підприємств»від 19.05.1999 року № 859 в дохід КП «БТІ Полтавського району»на загальну суму 91 200, 41 грн., - провести перерахунок, коригування та відповідні взаємо звірки щодо внесків до державних цільових фондів та повернути на користь КП «БТІ Полтавського району»( зарахувати в рахунок майбутніх платежів) на суму зайво сплачених коштів в розмірі 6877, 08 грн., - забезпечити проведення донарахування та виплату надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в сумі 23 838,77 грн. на користь директора КП «БТІ Полтавського району», провести донарахування та виплату посадових окладів працівникам за фактично відпрацьований час в сумі 533,52 грн. та провести донарахування та виплату премій працівникам в сумі 146,0 грн., перелік яких наведено у додатку до акту ревізії. Відповідач погоджується частково з зазначеними вимогам в пункті 3 в частині відшкодування 7320,00 грн.; в пункті 6 в частині вимоги проведення донарахування та виплати посадових окладів працівникам за фактично відпрацьований час в сумі 533,52 грн. та проведення донарахування та виплати працівникам грошових коштів в сумі 146,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року директору підприємства проведено нарахування та виплату з фонду оплати праці кошти в сумі 91 200 грн. з порушенням ст.20 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 (зі змінами), яким передбачено, що оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов’язана з виконанням умов контракту; п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств" від 19.05.1999 № 859 (зі змінами) ( далі –Постанова № 859); п. 2 р.ІІ "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами), умов Контрактів від 18.07.2005 та від 23.07.2007 та внесених Змін до них, обчислення фонду оплати праці з порушенням вимог діючого законодавства призвело до зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів в загальній сумі 6 877, 08 грн. та потребує проведення донарахування та виплату надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в сумі 23 838,77 грн. на користь директора КП «БТІ Полтавського району».
Такі висновки судів підтверджується встановленими по справі обставинами з урахуванням ненадання відповідачем належних доказів, які б впливали на зміст акту ревізії КРУ як під час перевірки, так і під час прийняття рішення про відхилення заперечень позивача до акту ревізії. Колегія суддів вважає обґрунтованими сумніви судів про наявність таких доказів на момент проведення ревізії
Вищевикладене свідчить, що в судових засіданнях судів встановлено та підтверджено матеріалами справи правомірність вимог КРУ в Полтавській обласні, що були надані КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району»за наслідками проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за 2007-2009 роки та завершений звітний період 2010 року.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. 220, 223, 226, 232 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району»залишити без задоволення .
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді
Калашнікова О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцька Л.Т.
Цуркан М.І.