ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2011 року м. Київ К/9991/11582/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства транспорту та зв’язку України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року у справі за позовом Міністерства транспорту та зв’язку України до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», 3-я особа: Державне підприємство «Придніпровська залізниця»про зобов’язання здійснити реєстрацію права власності, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року Міністерство транспорту та зв’язку України звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»( далі –БТІ ), 3-я особа: Державне підприємство «Придніпровська залізниця»про зобов’язання здійснити реєстрацію права власності.
В позові зазначає, що рішенням реєстратора БТІ від 21.09.2009 року позивачу відмовлено у реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна –будівлі переїзду, розташованій в м. Дніпропетровську, вул. Мукачівська, 154 к.
Вважаючи відмову незаконною та посилаючись на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2009 року про визнання права власності на самочинне будівництво, просило визнати дії реєстратора неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити реєстрацію права власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на будівлю переїзду літ. А-1 підвал під літ.А-1, вхід у підвал літ а, сходи з майданчиком літ. А, вбиральню літ. Б, сходи № 1, шлагбаум № 2, мостіння № 1, що розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Мукачівська, 154 к.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року позов задоволено частково, дії реєстратора щодо відмови в реєстрації визнані неправомірними, зобов’язане КП «ДМБТІ»здійснити реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, в іншій частині позов залишено без задоволення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року апеляційна скарга КП «ДМБТІ»задоволена частково, постанова суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасована, в інший частині залишена без змін.
Непогоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство транспорту та зв’язку України, подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції вважав, що рішення реєстратора про відмову у реєстрації права власності позивача на нерухоме майно відповідали вимогам діючого законодавства.
Такий висновок суду відповідає встановленими по справі обставинами та зазначеним вимогам закону.
Відповідно до п. 3.5 Тимчасового положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред’явленим правовстановлюваним документам.
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.
Як передбачено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 923 ( у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2009 року за державою в особі Міністерство транспорту та зв’язку України визнано право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю переїзду літ. А-1 площею 10.8 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мукачівська, 154к.
21 вересня 2009 року КП «ДМБТІ»рішенням реєстратора відмовило у реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомого майна на підставі п. 3.3 Тимчасового положення з посиланням на те, що заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації, а саме подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Положенням та іншим актам чинного законодавства України. За матеріалами справи у позивача відсутні документи щодо прийняття об’єкту нерухомості до експлуатації.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судом апеляційної інстанцій винесене законне та обґрунтоване судове рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суду першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. 220, 222,224, 232 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 КАС України.
Судді
Калашнікова О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Чалий С.Я.
Черпіцька Л.Т.