ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2011 року Справа № 2а/0370/1741/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Вербич М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державного казначейства у Камінь-Каширському районі про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулася з позовом до Управління державного казначейства у Камінь-Каширському районі Головного управління державного казначейства у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії,
Вказаний позов мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки Управлінням Держкомзему у Камінь-Каширському районі винесена постанова №37 від 27.07.2010 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за порушення вимог земельного законодавства передбаченого ст. 531 КУпАП (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням) та нараховано до відшкодування кошти в сумі 495,30 грн. за шкоду заподіяну порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Зазначені кошти позивачем були сплачені 03.08.2010 року.
Зазначає, що постанова від 27.07.2010 року №37 про притягнення до адміністративної відповідальності скасована рішенням заступника начальника управління Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держкомзему у Волинській області Копетюком В.С. від 06.08.2010 року №6 через допущені порушення вимог ст. ст. 254, 283 та 256 КУпАП державним інспектором Лавренюком В.В.
Позивач 24.03.2011 року подала до Управління Державного казначейства у Камінь-Каширському районі подання про повернення коштів, помилково зарахованих до державного та місцевих бюджетів з письмовою заявою та оригіналами платіжних документів про повернення коштів в сумі 495,30 грн. Однак, позивачу було відмовлено в поверненні коштів в сумі 495, 30 грн. в зв’язку з відсутністю необхідного подання. Просить визнати відмову Управління державного казначейства у Камінь-Каширському районі протиправною та зобов’язати вчинити дії.
Відповідно до ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.
Тому, вважає, що стягнені кошти, зараховані до державного та місцевого бюджетів по коду класифікації доходів в сумі 495, 30 грн. підлягають поверненню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала із підстав, викладених у позові. Просить його задовольнити.
Представник відповідача Вербич М.Ю. в судовому засіданні та в письмових запереченнях проти заявленого позову заперечила повністю. Суду пояснила, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011 року «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету», перелік податків і зборів та інших доходів бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету визначається згідно з додатком до зазначеної постанови. Відповідно до вказаного додатку, контроль за справлянням коштів, що надійшли на рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 24062100, здійснюється Міністерством екології та природних ресурсів України. Відповідно і подання щодо повернення надмірно сплачених коштів мало надаватися місцевими органами зазначеного Міністерства. Оскільки, подання на повернення коштів, помилково зарахованих до державного та місцевих бюджетів було надане Управлінням державного комітету земельних ресурсів у Камінь - Каширському районі, тому повернення помилково сплачених коштів не відбулося. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із п. 1, ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Відповідно до п.39 ст. 2 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету.
Частиною 2 ст.45 Бюджетного Кодексу України визначено, що державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджених наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за N 1000/7288 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
В судовому засіданні встановлено, що постановою державного інспектора управління Держкомзему у Камінь –Каширському районі № 37 від 27.07.2010 року позивач притягнута до відповідальності за ст..53-1 КУпАП в розмірі 170 гривень та нараховано відшкодування шкоди в сумі 495 гривень.
Зазначені кошти згідно квитанцій від 03.08.2010 року ОСОБА_3 сплачені.
Постанова № 37 рішенням № 6 від 06.08.2010 року заступника начальника управління державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держкомзему у Волинській області скасована
В березні 2011 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до управління державного казначейства у Камінь-Каширському районі про повернення сплачених коштів.
До вказаної заяви долучено подання управління Держкомзему у Камінь-Каширському районі Волинської області. № 488 від 23.03.2011 року.
13.04.2011 року за № 02/02-12/23-543 УДК в Камінь–Каширському районі відмовило позивачу в поверненні коштів із відсутністю подання органу, що здійснює контроль за поверненням коштів.
Проаналізувавши зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази суд вважає, що відмова відповідача від 13.04.2011 року у поверненні коштів позивачу із підстав невнесення подання відповідним органом, що здійснює контроль за їх поверненням ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Так дійсно ст.296 КУпАП України передбачено право особи на повернення коштів, у разі скасування постанови про адміністративне правопорушення згідно якої воно накладено.
Вказане право повинно бути реалізовано особою в порядку визначеним чинним законодавством.
На виконання норм Бюджетного кодексу України, розроблено Порядок п.5 якого визначено спосіб повернення коштів сплачених до державного бюджету.
Зокрема зазначено, повернення зазначених коштів, здійснюється на підставі заяви платника та подання органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Згідно постанови КМ України від 16.02.2011 року № 106 «Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету» (далі Постанови) органом, що контролює справляння надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації 24062100 визначено Міністерство екології та природних ресурсів.
Із матеріалів справи вбачається, що заява позивача про повернення коштів до УДК в Камінь - Каширському районі подано в березні 2011 року, а подання внесено управлінням Держкомзему у Камінь-Каширському районі Волинської області.
Як вбачається із змісту Постанови таке подання про повернення коштів по коду платежу 24062100 в 2011 році повинні вносити органи Міністерства екології та природних ресурсів на місцях.
Наявність такого подання для повернення коштів для УДК є обов’язковим.
Відповідного подання від даного органу до УДК в Камінь–Каширському районі про повернення коштів ОСОБА_3 не поступило.
Тому враховуючи вищенаведене на думку суду УДК в Камінь–Каширському районі правомірно відмовило у поверненні коштів позивачу із цих підстав.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Вказані принципи при винесені відповідачем спірної відмови були дотримані.
Відмова відповідача від 13.04.2011 року у поверненні коштів ґрунтується на вимогах Бюджетного кодексу України, Постанови та Порядку та є правомірною.
Отже, позовні вимоги в частині визнання вимоги протиправною до задоволення не підлягають.
Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника про те, що даною відмовою відповідачем порушено вимоги ст.296 КУпАП, оскільки зазначена норма гарантує право позивача на повернення коштів, яке реалізується у встановленому чинним законодавством порядку.
Встановленого порядку повернення коштів відповідачем було дотримано.
Що стосується позовним вимог в частині зобов’язання відповідача повернути зазначені кошти то вона не підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Для того, щоб зобов’язати відповідача вчинити певні дії необхідно визнати протиправними його рішення дію чи бездіяльність.
У даному випадку суд прийшов до висновку про правомірність відмови відповідача у поверненні коштів позивачу, тому підстав зобов’язувати його вчиняти дії відсутні.
Інші твердження позивача та його представника не спростовують висновків суду зроблених в судовому засіданні..
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Бюджетного кодексу України, Порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України №226 від 10.12.2002 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України №1000/7288 від 25.12.2002 року, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління державного казначейства у Камінь-Каширському районі про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена в повному обсязі 25 липня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк