ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/3079/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретаріМуренко Н.О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємця - ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську та просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення №0000141701/3 від 16.02.11 р., винесене Державною податковою інспекцією в м. Дніпродзержинську.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в м. Дніпродзержинську була проведена перевірка, у зв’язку з чим, винесено податкове повідомлення – рішення №0000141701/3 від 16.02.11р., відповідно до якого завищення суми бюджетного відшкодування складає 28 837,28 грн. Позивач із податковим повідомленням-рішенням № 0002381701/3 від 16.02.11 р. не згоден, вважає його таким, що прийняте із порушенням діючого законодавства, а висновки акту перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування на суму 28 837,28 грн. не ґрунтуються на вимогах закону. У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. У відповідності до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Державна податкова інспекція в м. Дніпродзержинську надала письмові заперечення в яких зазначила що ДПІ у м. Дніпродзержинську правомірно зменшена сума до відшкодування з бюджету ПП ОСОБА_4, по декларації з ПДВ за квітень 2010 року на суму 28 837, 28 грн., у зв’язку з чим, позов не підлягає задоволенню.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що співробітниками Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську з 12.07.10 р. по 16.07.10 р. було проведено виїзну позапланову перевірку Приватного підприємця ОСОБА_4 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р.
Перевірка проводилась у зв'язку із поданням ПП ОСОБА_4 до ДПІ у м. Дніпродзержинську податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (вх. № 9001874418 від 20.05.10 р.), відповідно до якого сума, що підлягає відшкодуванню із бюджету в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів складає 176 474 грн.
Відповідно до поданого ПП ОСОБА_4 розрахунку, суми бюджетного відшкодування: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 190 093 грн., частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачам товарів (послуг) становить 176 474 грн., сума, що підлягає відшкодуванню, становить 176 474 грн.
За результатами перевірки було складено акт № 4732/388/17-327/НОМЕР_2 від 20.07.10 р., яким виявлено порушення п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі вказаного акту ДПІ у м. Дніпродзержинську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002381701/0 від 06.08.10 р., відповідно до якого, сума завищення бюджетного відшкодування, заявленого ПП ОСОБА_4 становить 100531,12 грн.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 39125/10/25-008 від 21.10.10 р., Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську було відмовлено в задоволені скарги ПП ОСОБА_4 на податкове повідомлення-рішення №0002381701/0 від 06.08.10 р.
За результатами розгляду повторної скарги, Державною податковою адміністрацією в Дніпропетровській області, своїм рішенням про результати розгляду повторної скарги № 273/10/25-008 від 06.01.11 р. скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 22.10.10 р. № 0002381701/1 (від 06.08.10 р. № 0002381701/0) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 71 693,84 та задоволена скарга ПП ОСОБА_4 в цій частині, в іншій частині - в сумі 28 837,28 грн. - вказане повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга платника податку без задоволення.
За результатами розгляду повторної скарги, Державною податковою адміністрацією України своїм рішенням про результати розгляду повторної скарги № 1411/0/25-0315 від 11.02.11 р. в задоволенні скарги відмовлено.
За результатами апеляційного (досудового) оскарження ДПІ у м. Дніпродзержинську було винесене податкове повідомлення-рішення № 0002381701/3 від 16.02.11 р., відповідно до якого, завищення суми бюджетного відшкодування складає 28 837,28 грн.
Заниження податкових зобов'язань на вказану суму відсутнє у зв'язку із наступним. Розбіжність у розмірі 16 204,48 грн. виникла внаслідок того, що перевіряючими було порівняно суми оплат відповідно до платіжних доручень, сплачені ТОВ «Укрпрогрес» на користь ПП ОСОБА_4 за період з 01.03.10 р. по 31.03.10 р. та суми податкових накладних, виданих ПП Олейниковим за цей же період.
Між ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Укрпрогрес» був укладений договір № 6 від 15.01.08 р. о торгівельному представництві (договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1. якого Продавець (ПП ОСОБА_4.) зобов'язується передавати у власність Покупця (ТОВ «Укрпрогрес») товар, що належить Продавцеві, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар, оплачувати його, просувати на ринку, збільшувати обсяги реалізації.
З початку дії договору до березня 2010 р. включно (період що перевірявся) ПП ОСОБА_4 на умовах договору постачав, а ТОВ «Укрпрогрес» отримував та сплачував товар - лакофарбову продукцію згідно договору.
Станом на 01.03.10 р. у ПП ОСОБА_4 рахувалась дебіторська заборгованість по ТОВ «Укрпрогрес» у розмірі 177 055,43 грн., що підтверджує відповідний акт звірки та не заперечується в акті перевірки.
Як встановлено в ході перевірки, на протязі березня 2010 р. ТОВ «Укрпрогрес» відповідно до платіжних доручень, відображених в акті перевірки, було сплачено на користь ПП ОСОБА_4 1174576,50 грн., в т.ч. ПДВ - 195726,75 грн.
ПП ОСОБА_4 у березні 2010 р. згідно реєстру виданих податкових накладних виписано податкові накладні, на загальну суму 1077349,62 грн., в т.ч. ПДВ 179558,27 грн., сума якого склала податкові зобов'язання підприємця.
Сума різниці між оплаченими товарами та товарами на які складено податкові накладні становить 97 226,88 грн., в т.ч. ПДВ 16 204,48 грн. (1174576,50-1077349,62). Сума зобов'язань з ПДВ у розмірі 16 204,48 грн. не була задекларована у березні 2010 р., зв'язку з тим, що зобов'язання у цій сумі вже були задекларовані по першій події - факту відвантаження товару у попередні періоди.
Факт відвантаження товару на вказану суму підтверджується відповідними видатковими накладними та іншими первинним документами.
Так, із загальної суми оплат, здійсненої у березні 2010 р. у розмірі 1174576,50 грн. частина оплати у розмірі 177 055,43 грн., в т.ч. ПДВ - була здійснена в рахунок погашення дебіторської заборгованості, що виникла станом на 1 березня 2010 р.
На підставі листа ТОВ «Укрпрогрес» № 14 від 17.03.10 р. у зв'язку з помилковим призначенням платежу в платіжному дорученні № 266 від 16 березня 2010 г. на суму 214448,11 грн., ПП ОСОБА_4 частково (у розмірі 177 031,43 грн.) зараховано суму, сплачену за п/д № 266 від 16.03.10 р. в розрахунки за наступні відвантаження:
сума 5113,62 грн. в оплату за моніколори згідно рахунку № 168 від 15.02.2010 р.;
сума 999,00 грн. в оплату за моніколори згідно рахунку № 196 від 22.02.2010 р.;
сума 170918,81 грн. в оплату за ЛКМ згідно рахунку № 200 від 22.02.2010 p., рахунку № 201 від 22.02.2010 p., № 202 від 22.02.10 р.
На підставі листа ТОВ «Укрпрогрес» № 25 від 31.03.2010 р. у зв'язку із помилковим призначенням платежу в платіжному дорученні № 267 від 16.03.2010 р. (сума 48 грн.) ПП ОСОБА_4 вказаний платіж було зараховано за оренду стендів по договору № 55 від 13.08.08 р. за лютий та березень рівними частинами - по 24 грн., в т.ч. ПДВ - 4 грн.
Таким чином, враховуючи вказані листи, за рахунок оплати відповідно до п/д № 266 від 16.03.10 р. (в частині 177031,43 грн.,) та п/д № 276 від 16.03.10 р. (в частині 24 грн.), що були здійснені ТОВ «Укрпрогрес» у березні 2010 р., ПП ОСОБА_4 було погашено дебіторську заборгованість контрагента, що виникла до 01.03.10 р. у розмірі 177 055, 43 грн.
Відповідно до Листа НБУ від 26.09.2005 р. № 25-113/1506-9580 «Про виправлення у розрахунковому документі» питання щодо внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача, має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.24 глави 1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 p. N 22 визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.
Зазначена Інструкція та Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не забороняє платникам змінювати призначення платежу при погоджені із отримувачем коштів. Разом із тим, діючим законодавством не передбачено обов'язкових даних, що мають зазначатися у таких листах (а саме посилання на податкові накладні та первинні документи, що підтверджують факт поставки), а отже є цілком достатнім посилання на платіжне доручення, згідно якого відбувалась конкретна оплата та в якому було зазначене помилкове призначення платежу, адже метою врегулювання спору між платником та отримувачем коштів є встановлення підстави платежу, що і повинно відображатися в призначенні платежу.
Правовідносини між ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Укрпрогрес» мали триваючий характер, поставки товару здійснювались не одноразово, а партіями, оплата за поставлену продукцію також здійснювалась частинами, сума оплати не завжди відповідала сумі поставки, отже зарахування платежу цілком залежало від призначення платежу зазначеного в платіжному доручені. Оскільки діюче законодавство не обмежує сторони у зміні призначення платежу, а надає їм можливість врегульовувати спірні питання на власний розсуд, зміна призначення платежу листом, не суперечить вимогам діючого законодавства.
Відповідачем не враховано те, що законодавець пов'язує право платника податку на бюджетне відшкодування лише з фактом сплати суми ПДВ в ціні товару (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах і не обмежує це право тим, коли товар (роботи, послуги) були отримані.
Таким чином, відповідач безпідставно ототожнює порядок розрахунку податкових зобов'язань (п. 7.7.1 ст. 7 Закону) з урахуванням приписів п. 7.5.1 ст. 7 Закону, який визначає дату виникнення права на податковий кредит, з порядком визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ.
Враховуючи зазначене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність зменшеного ним бюджетного відшкодування, оскільки розмір бюджетного відшкодування даного звітного періоду являє собою частину від’ємного значення, яка склалася за попередні податкові періоди, і залежить від фактичної сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах, факт сплати якого не заперечується та підтверджено всіма необхідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. З ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином, основною ознакою відношення придбаних товарів до господарської діяльності підприємця є те, що витрати на придбання таких товарів можуть бути віднесені до складу валових відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно до пп. 5.2.1. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
В тому числі до складу валових витрат відповідно до пп. 5.2.10. цього Закону відносяться суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.
У відповідності до пп. 8.2.2 п. 8.2 цієї статті будівлі, споруди, їх структурні компоненти віднесено до 1-ї категорії основних фондів.
Будь-яких обмежень щодо віднесення до складу валових витрат будматеріалів, придбаних для поліпшення основних фондів п. 5.3 - 5.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять, таким чином такі витрати, відповідно до ч. З ст. 13 Декрету «Про прибутковий податок з громадян» відносяться до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, тобто такими, що відповідно до п. 1.8. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» є ознакою господарської діяльності.
Протягом березня 2010 р. ПП ОСОБА_4 придбавались ліцензійне програмне забезпечення на суму 45 159 грн., в т.ч. ПДВ 7 526,50 грн., кондиціонер на суму 4 365 грн., в т.ч. ПДВ 727,50 грн., мийка (2 шт.), змішувач для мийки на суму 6 630 грн., в т.ч. ПДВ 727,50 грн., бензин марки А-95 на суму 7 926,93 грн. в т.ч. ПДВ 1 321,15 грн., що підтверджується первинними документами.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Всі первинні документи, перелічені по кожній господарській операції при придбані товарів та послуг (рекламні послуги, будівельні матеріали, бензин тощо) повністю відповідають вимогам вказаної норми та містять обов'язкові реквізити.
Відповідно до п 2.3.2 ст. 2.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», перевіряючи повинні кожний факт порушення податкового законодавства відображати в акті належним чином а саме: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
В акті перевірки не зазначено, які саме первинні документи по господарським операціям з придбання бензину, будматеріалів, кондиціонеру, мийки та змішувачу були оформлені із порушенням ст. 9 «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та в чому полягало це порушення.
У відповідності з п.1.2, п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку на додану вартість є фізична особа (громадянин), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, згідно із законодавством, та яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку.
Разом з тим п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. Порядок формування податкового кредиту регламентується пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Пунктом 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.7.1 ЗУ «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту, такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.2. цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Всі господарські операції, за якими ПП ОСОБА_4 у березні 2010 р. отримав податковий кредит, підтверджені не тільки належними податковими накладними. Отримані товари та послуги мають відношення до господарської діяльності підприємця, «товарність» здійснених господарських операцій підтверджують первинні документи, суми податку фактично сплачені постачальникам товарів та послуг, що підтверджують платіжні доручення, податкові накладні виписані належними особами, зареєстрованими платниками ПДВ у відповідних податкових органах.
В ході розгляду справи, позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Таким чином, позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення є обґрунтованими. Представником відповідача не доведено правомірність його дій, в свою чергу судом визнано позицію приватного підприємця ОСОБА_4 такою, яка ґрунтується на нормах Конституції та законах України, з огляду на викладене позовні вимоги є такими, які підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення – задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення – рішення №0000141701/3 від 16.02.11р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську.
Стягнути з державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 грн., на користь позивача.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Повний текст постанови складений 06.07.2011 року.
Суддя
І.О. Лозицька