ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5132/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представників позивача Сорокіна В.В.
Вельтищевої Л.В.
представника відповідача Юрченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000198812 від 15.04.2011 р., -
ВСТАНОВИВ:
29 квітня 2011 року відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (далі – позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000198812 від 15.04.2011 р. в частині зменшення розміру від’ємного значення податку на додану вартість на 1 625 849 грн.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000198812 від 15.04.2011 р. в частині зменшення розміру від’ємного значення податку на додану вартість на 1 625 849 грн. є протиправним в зв’язку з тим, що діючим (та діючим на момент виникнення правовідносин) законодавством не передбачено обов’язок платника податків враховувати висновки актів перевірок попередніх податкових періодів при формуванні податкового кредиту наступних податкових періодів. Податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі актів перевірки попередніх податкових періодів, оскаржені позивачем в судовому порядку, рішення за результатами розгляду справ не набрали чинності.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши свою позицію тим, що податкові повідомлення-рішення винесені з дотриманням вимог законодавства, позивач повинен був відобразити результати перевірки в рядку 23.4 декларації наступного звітного періоду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.
30.03.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську була проведена позапланова виїзна перевірка, на підставі якої складено акт від 30.03.2011 р. № 556/08-02/2-05393122.
Перевіркою встановлено порушення абз. б) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено від’ємне значення за грудень 2010 р., яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, на загальну суму 1 625 849 грн.
В акті перевірки зазначено, що згідно акту позапланової виїзної перевірки ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року від 19.11.2010 р. № 2912/08-02/2-05393122 встановлено, що в порушення п.п. 5.12.5 наказу ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання» підприємством не відображений результат планової документальної перевірки (акт № 406/08-02/2-05393122 від 13.03.2010 р.), а потім і актах позапланової виїзної перевірки ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» за березень 2010 року (акт від 11.06.2010 р. № 1319/08-02/2-05393122) та за травень 2010 р. від 20.08.2010 р. № 1889/08-02-05393122 по р. 23.4 декларації з ПДВ за серпень 2010 року у сумі 1 625 849 грн. Зазначене призвело до порушення п. 7.7.2 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» завищення від’ємного значення (р. 26) на 1 625 849 грн.
За рахунок не відображення результатів виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року (акт від 19.11.2010 р. № 2912/08-02/2-05393122) в поточній декларації платником завищено від’ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що призвело до порушення порушення абз. б) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від’ємне значення за грудень 2010 р., яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 1 625 849 грн.
На підставі акту перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було винесено податкове повідомлення-рішення, яким № 0000198812 від 15.04.2011 р. зменшено розмір від’ємного значення податку на додану вартість на 1 625 849 грн.
На підставі актів перевірки № 406/08-02/2-05393122 від 13.03.2010 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську винесені податкові повідомлення-рішення № 0000208812/0 від 29.03.2010 р. та № 0000208812/1 від 26.04.2010 р.
Зазначені повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку, за результатами розгляду справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесена постанова від 11.02.2011 р., яка не набрала чинності.
На підставі акту перевірки від 11.06.2010 р. № 1319/08-02/2-05393122 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську винесені податкові повідомлення-рішення № 0000568812/0 від 18.06.2010 р., № 0000568812/1 від 08.07.2010 р. та № 0000568812/2 від 23.09.2010 р.
Вказані повідомлення рішення оскаржені позивачем в судовому порядку, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р. зупинено провадження по справі.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., чинного на момент виникнення правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 10.2. ст. 10 вказаного Закону України платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Згідно пп. 7.7.4. п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до пп. 7.7.5., пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Згідно абз. б пп. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Відповідно до п. 5.2.1. Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент виникнення правовідносин, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно п. 5.2.4. зазначеного Закону України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов’язок платника податків враховувати висновки актів перевірок попередніх податкових періодів при формуванні податкового кредиту наступних податкових періодів. Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу, а не рішенням суб’єкта владних повноважень, тому виконанню платниками податків підлягають юридичні наслідки, що безпосередньо випливають із результатів перевірки – податкові повідомлення-рішення.
Прийняті за результатами перевірки на підставі актів перевірки податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у судовому порядку і відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не є узгодженими. На підставі зазначених повідомлень-рішень не виникають обов’язки платника податків до набрання чинності рішеннями суду за результатами розгляду справ.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000198812 від 15.04.2011 р. в частині зменшення розміру від’ємного значення податку на додану вартість на 1 625 849 грн. - задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечиним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000198812 від 15.04.2011 р. в частині зменшення розміру від’ємного значення податку на додану вартість на 1 625 849 грн.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод».
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 13.07.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук