ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5335/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Грушко Н.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Новомосковської районної державної адміністрації про скасування розпорядження № 575-р-10 від 07.06.2010 р., -
ВСТАНОВИВ:
06 травня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі – позивачі) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 575-р. від 07.06.2010 р.
Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 575-р від 07.06.2010 р. винесене в супереч вимог Земельного Кодексу України, який містить вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.11.2009 року головою Новомосковської районної державної адміністрації винесено розпорядження № 1452-р-09 «Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності на земельну ділянку», яким надано дозвіл на розробку технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право спільної часткової власності на земельну ділянку ОСОБА_2 (право власності на 33/100 частин) та ОСОБА_3 (право власності на 67/100) загальною площею 0,4330 га, під господарськими будівлями і дворами за рахунок земель запасу на території Миколаївської сільської ради.
Відповідно до розпорядження 1452-р-09 від 19.11.2009 року було виготовлено проект відведення щодо права спільної часткової власності на земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно, що знаходиться в спільній власності. Проект було подано на затвердження голові Новомосковської районної державної адміністрації.
08.04.2010 року виконуючим обов’язки голови Новомосковської районної державної адміністрації винесено розпорядження № 445-р-10 «Про передачу земельної ділянки у спільну часткову власність для ведення особистого селянського господарства та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 на території Миколаївської сільської ради», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну часткову власність та передано у спільну часткову власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,4868 га. Відповідно розпорядження № 445-р-10 Відділом Держкомзему у Новомосковському районі внесено зміни до земельно-кадастрової документації.
На підставі розпорядження № 445-р-10 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельну ділянку.
07.06.2011 року головою Новомосковської районної державної адміністрації винесено розпорядження №575-р-10 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації» яким скасовано розпорядження від 08.04.2010 року № 445-р-10 «Про передачу земельної ділянки у спільну часткову власність для ведення особистого селянського господарства та видачу державного акту на право власності на земель ну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на території Миколаївської сільської ради».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV - виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» одним з основних завдань місцевих державних адміністрації є законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Згідно до ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
Відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно до ст. 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно до ст. 86 Земельного Кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи.
Відповідно до статті 122 Земельного Кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.
Згідно з ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.
Відповідно до ст. 143 Земельного Кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року Конституційний суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону) . Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Відповідно до ч. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140–149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Земельним Кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, який не підлягає розширеному тлумаченню. Вказаний перелік не містить в якості підстави протест прокурора. Відповідно до статті 143 Земельного Кодексу України припинення права власності на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Новомосковської районної державної адміністрації про скасування розпорядження № 575-р від 07.06.2010 р. обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Новомосковської районної державної адміністрації про скасування розпорядження № 575-р від 07.06.2010 р. – задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинним та скасувати Розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 07.06.2011 року № 575-р-10 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації».
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 18.07.2011 року.
Суддя
О.С. Рябчук