ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/7260/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
при секретаріПрокопенко О.А.
за участю:
від заявника:
від відповідача: ОСОБА_3 (дов. у справі);
ОСОБА_4.(дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської до Товариство з обмеженою відповідальністю "РСП-ЛТД" про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
01.07.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло подання ДПІ у м.Дніпродзержинську до ТОВ «РСП-ЛТД», в якому заявник просить стягнути з рахунків у обслуговуючих банках відповідача заборгованість з земельного податку у сумі 8 369,72 грн.
В обґрунтування подання заявник зазначив, що відповідач самостійно не сплачує узгоджені суми податкових зобов’язань, в наслідок чого має податковий борг перед бюджетом з земельного податку у сумі 8 369,72 грн., який підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою суду від 01.07.11р. відкрито провадження у адміністративній справі №2а/0470/7260/11 та призначено її до розгляду на 05.07.11р.
В судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав, просив суд його задоволити.
Присутній представник відповідача визнав наявний у нього податковий борг з земельного податку у сумі 8 369,72 грн., однак не погодився зі способом стягнення заборгованості – з рахунків платника податків в обслуговуючих банках, зазначивши, що на цих рахунках знаходяться кошти, які не належать підприємству, і в разі прийняття судом рішення про задоволення подання податковий борг відповідача буде погашено за рахунок коштів, які належать контрагентам відповідача і перераховані ними на рахунки відповідача для виконання відповідних господарських зобов’язань між сторонами.
Заслухавши представників заявника та відповідача, розглянувши надані документи і матеріали подання, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
ТОВ «РСП-ЛТД» зареєстровано як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 14.06.94р. за №10002418492, керівником підприємства є ОСОБА_4.
Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов’язкових платежів) і перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Дніпродзержинську як платник податків.
Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом.
Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків –фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та боргу в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
У п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно платити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
З матеріалів справи вбачається, що 26.01.11р. відповідачем подано до податкового органу декларацію з земельного податку на 2011р., в якій задекларовано суму з земельного податку за травень 2011 року в розмірі 8 369,72 грн. і яку необхідно було сплатити з 01.06.11р. по 30.06.11р. включно.
У п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п.286.2 ст.286 вказаного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України).
Відповідно п.2 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду за загальними правилами підсудності.
Судом з’ясовано, що на момент звернення податкового органу до суду з поданням сума боргу з земельного податку, яка повинна бути сплачена ним з 01.06.11р. по 30.06.11р. включно, не сплачена, складає 8 369,72 грн.
У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг –сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Податковим органом на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-Ш від 21.12.2000р. (чинний на момент виникнення податкового боргу у відповідача) направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/1154 від 05.12.08р., отримана останнім 12.12.08р., та другу податкову вимогу №2/76 від 16.01.09р., отримання останнім 03.02.09р.
Заявник зазначив, що такі податкові вимоги ним не відкликались.
Згідно п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається, то на суму збільшення податкового боргу, що виникла після вручення вказаних вище податкових вимог, додаткові податкові вимоги податковим органом не формувались.
Статтями 67, 68 Конституції України визначено обов’язок кожного сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Обов’язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, передбачено і у п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 цього Кодексу.
Як вбачається з довідки про час виникнення заборгованості відповідача по орендній платі за землю згідно картки особового рахунку по ТОВ «РСП-ЛТД» за період з 30.06.11 по 01.07.11 року у нього рахується заборгованість (недоїмка) з земельного податку в сумі 8369,72 грн. (дата виникнення заборгованості – 30.06.11р., підстава для нарахування грошового зобов’язання –декларація).
Докази сплати відповідачем наявної у нього заборгованості у справі відсутні, проти існування такої представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.
Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Частиною 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органом державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Довідка про існуючі у платника податків рахунки у банках долучена до матеріалів справи.
Заперечення відповідача проти стягнення заборгованості з його банківських рахунків суд вважає безпідставними, з огляду на наведенні вище норми права, якими визначено послідовність вжиття заходів щодо погашення заборгованості, серед яких в першу чергу податковий орган повинен звернути стягнення на кошти відповідача, а в разі їх недостатності для погашення усієї суми боргу – застосувати інші передбачені законом заходи.
Крім того, усі грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, відкритих у банках, належать товариству.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведенні норми матеріального права та обставини справи, суд вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податкового боргу на користь держави і задовольняє вимоги подання в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 158-163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Подання державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до ТОВ «РСП-ЛТД» про стягнення коштів за податковим боргом - задоволити повністю.
Стягнути кошти у сумі податкового боргу з земельного податку у сумі 8 369, 72 грн. (р/р №33217812700013, код платежу 13050200, одержувач: відділення Державного казначейства в м.Дніпродзержинську, код 24232324, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012) з рахунків платника податків ТОВ «РСП-ЛТД» (код ЄДРПОУ 21903723) в обслуговуючих банках.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11.07.11р.
Суддя
С.В. Ніколайчук