ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/3182/11
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
Суддів: Воробйової Інни Анатоліївни,
Мультян Марини Бондівни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні,
за участю представників сторін:
позивача: Зимбицька М.М.,
відповідача: Обєщенка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Житомирського окружного адміністративного суду
до: контрольно-ревізійного управління у Житомирській області
про: визнання протиправним та скасування розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, -
ВСТАНОВИВ :
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Житомирського окружного адміністративного суду до контрольно-ревізійного управління в Житомирській області (далі - КРУ в Житомирській області) про визнання дій неправомірними.
Позовні вимоги мотивовано тим, що КРУ у Житомирській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Житомирського окружного адміністративного суду за 2009-2010 роки та завершений період 2011 року, за результатами якої складено акт ревізії №06-08-09/029 від 06.05.2011 року. У ході проведення вказаної ревізії посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем бюджетного законодавства, а саме: нецільове використання коштів державного бюджету по загальному фонду по КПКВК 0501170 "Здійснення правосуддя місцевими адміністративними судами" на суму 1455,0 грн., у зв'язку з проведенням в лютому 2010 року видатків на закупівлю поштових марок по КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)". Згідно з Інструкцією про застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25.11.2008 року, вказані видатки потрібно здійснювати по КЕКВ 1131 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, у тому числі м'який інвентар та обмундирування". На підставі матеріалів перевірки відповідачем 08.06.2011 року прийнято розпорядження №156 про зупинення операцій з бюджетними коштами позивача.
Позивач вважає, що зазначене розпорядження №156 від 08.06.2011 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, поштові марки, за визначенням ст. 1 Закону України "Про поштовий зв'язок", - є засобом оплати послуг поштового зв'язку, що надаються національним оператором. Тому дії позивача щодо придбання поштових марок по КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)" не є порушенням вимог чинних нормативних актів, що регулюють питання використання бюджетних коштів.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з проханням визнати протиправним та скасувати в повному обсязі розпорядження КРУ в Житомирській області про зупинення операцій з бюджетними коштами від 08.06.2011 року №156; заборонити КРУ в Житомирській області на подальше повторно видавати за зазначеними спірними правовідносинами розпорядження про зупинення операцій Житомирського окружного адміністративного суду з бюджетними коштами.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, Житомирським окружним адміністративним судом дійсно порушено вимоги бюджетного законодавства при здійсненні закупівлі в лютому 2010 року поштових марок по КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)" на суму 1455,0 гривень.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволені з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Житомирського окружного адміністративного суду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 2.17 плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на І квартал 2011 року та на підставі направлень від 12.03.2011 року №320 і від 10.03.2011 року №309, посадовими особами КРУ в Житомирській області проведено ревізію стану фінансово-господарської діяльності Житомирського окружного адміністративного суду за 2009-2010 роки та завершений звітний період 2011 року, за результатами якої складено акт ревізії №06-08-09/029 від 06.05.2011 року ( а.с. 5-21).
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті ревізії №06-08-09/029 від 06.05.2011 року, позивач подав до КРУ в Житомирській області заперечення від 16.05.2011 року №15184/11 на акт ревізії (а.с. 22-24).
КРУ в Житомирській області листом від 03.06.2011 року №06-08-17/4781 направлено висновки на заперечення, згідно яких заперечення Житомирського окружного адміністративного суду відхилено (а.с. 25-32).
Листами від 08.06.2011 року №06-08-17/4930 "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Житомирського окружного адміністративного суду з 2009-2010 рр. та завершений звітний період 2011 р." (а.с. 34-35) та від 08.06.2011 року №06-08-17/4931 "Попередження щодо усунення порушення бюджетного законодавства" (а.с. 32-33) КРУ в Житомирській області доведено вимоги позивачу щодо усунення, зазначених в акті ревізії №06-08-09/029 від 06.05.2011 року, порушень.
Крім того, на підставі акта ревізії №06-08-09/029 від 06.05.2011 року, у зв'язку з порушенням бюджетного законодавства, а саме: нецільовим використанням коштів державного бюджету по загальному фонду на суму 1455,0 грн., відповідачем 08.06.2011 року прийнято розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами №156 на рахунку позивача, відкритому в органах державного казначейства, по КПКВК 0501170 "Здійснення правосуддя місцевими адміністративними судами".
Позивач, не погоджуючись з розпорядженням відповідача від 08.06.2011 року №156, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 4 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд є бюджетною установою, проте не є підконтрольним об'єктом органів державної контрольно-ревізійної служби України.
Так, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
Крім того, визначення підконтрольних установ органів державної контрольно-ревізійної служби наведено у ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", зокрема, - це міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи і суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства і організації, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.
З аналізу вищезазначених норм судом встановлено, що Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" не передбачено повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби України на проведення перевірки (ревізії, аудиту) фінансово-господарської діяльності органів судової влади.
Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача, що ревізія фінансово-господарської діяльності Житомирського окружного адміністративного суду передбачена в плані контрольно-ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України, складеного на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 року №198-р затверджено основні напрямки контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на 2011 рік, яким передбачено проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДСА, підприємств та установ, що належать до сфери її управління, за 2010 рік та завершений звітний період 2011 року (а.с. 17-18).
Суди не є підприємствами і установами, що входять до сфери управління державної судової адміністрації України.
Органи судової влади діють на підставі Конституції України та спеціального закону, який регламентує їхній правовий статус як окремої гілки державної влади.
Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Пунктом 23 ст. 106 Конституції України встановлено, що Президент України утворює суди у визначеному законом порядку.
Правові засади організації судової влади та загальний порядок забезпечення діяльності судів, інші питання судоустрою і статусу суддів визначає та регулює Закон України "Про судоустрій і статус суддів".
Зокрема, відповідно до ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Житомирський окружний адміністративний суд належить до судів загальної юрисдикції, які спеціалізуються на розгляді адміністративних справ.
Частиною 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
- Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;
- Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.
Тобто, головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Житомирського окружного адміністративного суду є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до п. 24 ч. 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 року №12, внутрішній контроль за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, територіальних управліннях, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління ДСА України, аналіз ефективності використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами на основі поданих ними звітів здійснює ДСА України відповідно до покладених на неї завдань.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади, зокрема, Житомирського окружного адміністративного суду, органами державної контрольно-ревізійної служби України не передбачена, ні Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", ні іншим нормативно-правовим актом. Згідно з діючим законодавством перевірки фінансово-господарської діяльності в адміністративних судах першої та апеляційної інстанції здійснюється Державною судовою адміністрацією України, через яку фінансуються органи судової влади.
Крім того, до підсудності Житомирського окружного адміністративного суду належить розгляд спорів, стороною у яких є органи контрольно-ревізійної служби, а тому, суд вважає, що вказана обставина може мати негативний вплив, як на об'єктивність перевірки, так і на неупередженість суду під час розгляду справ за участю органів державної контрольно-ревізійної служби.
Відповідно до ст. ст. 126 і 129 Конституції України незалежність та недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, поряд з тим судді при здійсненні правосуддя незалежні та підкоряються лише закону.
Закріплені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів, як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім та справедливим судом мають бути реально забезпечені.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що органи державної контрольно-ревізійної служби України не в праві здійснювати ревізії фінансово-господарської діяльності суддів, а тому і не мають право на прийняття розпоряджень про зупинення руху коштів на їх рахунках.
Крім того, відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України, нецільове використання бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
- бюджетним призначенням, встановленим з законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
- напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Частиною 5 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що державне казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
Позивачем надано до суду договір №1 від 15.02.2010 року, укладений між Житомирським окружним адміністративним судом та українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта", предметом якого є знаки поштової оплати (марковані конверти, марки художні, марки літерні), та платіжне доручення №49 від 16.02.2010 року про перерахування Поштамт-Центру поштового зв'язку №1 коштів у сумі 1455,0 грн. з призначенням платежу "КПКВК 0501170. КЕКВ 1134. Оплата за отримані марки згідно накладної №9 від 16.02.2010 року та договору №1 від 15.02.2010 року. Без ПДВ".
Судом з'ясовано та представниками сторін підтверджено, що вказаний договір №1 від 15.02.2010 року зареєстровано та взято на облік в органах державного казначейства України; оплату платіжного доручення Житомирського окружного адміністративного суду №49 від 16.02.2010 року за марки по КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)" за загальним фондом КПКВК 0501170 "Здійснення правосуддя місцевими адміністративними судами" на суму 1455,0 грн. також здійснено органами державного казначейства України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що перш ніж вказана сума перерахована по КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)" в рахунок оплати поштових марок, органи державного казначейства України відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України перевірили наявність відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; відповідність напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; наявність у розпорядника бюджетних коштів - Житомирського окружного адміністративного суду, невикористаних бюджетних асигнувань.
Також слід вказати, що основним завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
При цьому, для забезпечення процесу правосуддя необхідні певні умови, в тому рахунку матеріальне забезпечення судового процесу. Одним з таких елементів є поштова кореспонденція та поштові марки.
У судовому засіданні встановлено, що кошти у сумі 1455,0 грн. витрачено на підставі дійсних потреб позивача у поштових марках для відправлення кореспонденції, тобто для забезпечення процесу правосуддя. За таких обставин, кошти витрачені для виконання основного завдання суду на цілі, які поставлені державою перед судовою системою, а відтак висновки щодо нецільового використання коштів зроблені без з'ясування всіх важливих обставин.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що розпорядження контрольно-ревізійного управління в Житомирській області про зупинення операцій з бюджетними коштами від 08.06.2011 року № 156 є протиправним та підлягає скасуванню.
Позовна вимога про заборону КРУ в Житомирській області на подальше повторно видавати за зазначеними спірними правовідносинами розпорядження про зупинення операцій Житомирського окружного адміністративного суду з бюджетними коштами спрямована на майбутнє. Суд не може прогнозувати дії відповідача та давати оцінку правовідносинам, які не настали. З огляду на вказане, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представником відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо застосування до позивача розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 08.06.2011 року №156.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Житомирського окружного адміністративного суду підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки, квитанцією №153 від 16.06.2011 року підтверджено сплату позивачем судовий збір у розмірі 3,40 грн., то сума у розмірі 1,70 грн. має бути присуджена до стягнення з Державного бюджету України на користь Житомирського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі розпорядження контрольно-ревізійного управління в Житомирській області про зупинення операцій з бюджетними коштами від 08.06.2011 року №156.
Присудити на користь Житомирського окружного адміністративного суду 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок) державного мита, сплаченого згідно квитанції №153 від 16.06.2011 року, яка міститься в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/3182/11.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Загороднюк Андрій Григорович
Судді Воробйова Інна Анатоліївна
Мультян Марина Бондівна
21.07.2011