ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2906/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання Терлецькому Євгенію Броніславовичу,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Поділлявторметал»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ :
15 червня 2011 року Приватне акціонерне товариство «Поділлявторметал»(ПАТ «Поділлявторметал», Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001722330 від 18 квітня 2011 року.
Зазначили, що відповідно до наказу виконуючого обов'язки начальника ДПІ у м. Вінниця П.М.Якимчука від 12 квітня 2011 року №1960/23 проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПАТ «Поділлявторметал»з метою перевірки достовірності нарахування суми податку на додану вартість з 12 квітня 2011 року тривалістю 5 робочих днів.
За результатами перевірки на підставі акта від 12 квітня 2011 року №1485/2330/33587480, винесено податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 року №0000072310, яким встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 896435 грн.
При винесені вказаного рішення податковим органом допущено ряд порушень чинного законодавства. По-перше, в порушення пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (ПК України), не надано представнику Товариства акт перевірки, чим позбавлено права на підпис із зауваженнями, а також на написання заперечень до нього та складено акт й підписано керівником ДПІ у м. Вінниця 12 квітня 2011 року, тобто в перший же день документальної невиїзної позапланової перевірки як і наказ на перевірку, що може свідчити лише про необ'єктивність перевірки та не правомірність її проведення.
Склавши акт перевірки в перший же день - 12 квітня 2011 року, ДПІ у м. Вінниця порушено пункт 86.4 ПК України, який зобов'язує податковий орган скласти акт перевірки та зареєструвати його протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення установленого для проведення перевірки строку, тобто з 18 квітня 2011 року по 22 квітня 2011 року.
По-друге, як вбачається із рішення про результати розгляду первинної скарги Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) від 27 квітня 2011 року, збільшення суми податкового зобов'язання у ПАТ «Поділлявторметал»виникло через те, що його контрагент Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімер-Плюс»(ТОВ «Лімер-Плюс») не мало необхідних умов постачання або здійснення діяльності, в зв'язку з цим всі договори, укладені ТОВ «Лімер-Плюс»згідно акту №347/23-300/35066348 від 18 березня 2011 року визнані нікчемними.
В той же час, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, дозволяє проведення позапланової документальної перевірки за наявності такої обставини як - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо такий платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Виходячи із положень вищезазначеної статті ПК України, ДПІ у м. Вінниця мало проводити позапланову невиїзну документальну перевірку після неотримання відповіді на його обов'язковий письмовий запит на протязі 10 днів. Ніякого запиту відповідачем Товариству не надавалося, чим порушено процедуру проведення перевірки.
Крім того, пунктом 79.2 статті 79 ПК України, встановлено підставу для проведення перевірки –це вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Копію наказу представником Товариства отримано поштою, а повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки взагалі не отримано.
При цьому, наказ про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки від 12 квітня 2011 року №1960/23 ПАТ «Поділлявторметал»отримано 14 квітня 2011 року, а акт про результати перевірки ДПІ у м. Вінниці складений 12 квітня 2011 року. Тобто, наказ про проведення перевірки ПАТ «Поділлявторметал»отримано через два дні після того як акт про результати перевірки вже був сформований відповідачем.
Крім того, в наказі від 12 квітня 2011 року №1960/23 не встановлено періоду, який перевірявся, сам наказ винесений для перевірки Закритого акціонерного товариства «Поділлявторметал», в той же час «Поділлявторметал»відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію з 23 березня 2011 року є Приватним акціонерним товариством, що також може свідчити про необ'єктивність та односторонність перевірки.
По-третє, згідно з пунктом 86.8 ПК України, податкове повідомлення - рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки Це означає, що не надавши Товариству акту перевірки, ДПІ у м. Вінниця не мала законних підстав для винесення податкового повідомлення - рішення. Винесення податкового повідомлення-рішення 18 квітня 2011 року в останній день перевірки вказує на свідоме порушення відповідачем податкового законодавства та умисність його дій.
По-четверте, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у м. Вінниці, відповідно до абзацу 3 пункту 123.1 статті 123 ПК України за грудень 2010 року застосована штрафна санкція у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання, що складає 179287 грн.
Державна податкова адміністрація України листом від 14 лютого 2011 року №4091/7/23-4017/131 роз'яснила, що при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій необхідно враховувати приписи частини другої статті 58 Конституції України у частині того, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення. Тобто, за порушення, вчинені у періодах до 01 січня 2011 року та виявлені після дати набрання чинності ПК України, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01 січня 2011 року. Штрафні (фінансові) санкції встановлені податковим повідомленням - рішенням за порушення податкового законодавства за грудень 2010 року, тобто до набрання ПК України законної сили, а відповідальність за них відповідачем встановлена, виходячи із норм ПК України - тому до ПАТ «Поділлявторметал»штрафні (фінансові) санкції застосовуватись не повинні.
Таким чином, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ДПІ у м. Вінниці є неправомірним, а встановлені ним порушення прийняті із суттєвим порушеннями податкового законодавства, - ПАТ «Поділлявторметал»просило його скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 211 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
Представники позивача –ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 60), ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 62), ОСОБА_3 (довіреність на а.с. 61) в судовому засіданні вимоги підтримали в позовному обсязі й просили їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково зазначили, що будь-які господарські операції ЗАТ "Поділлявторметал" підтверджуються не тільки податковими накладними, а і іншими первинними документами, із якими закон пов’язує виникнення права податкового кредиту. За цих підстав, висновки контролюючого органу про те, що підприємством безпідставно нарахований податковий кредит є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Представник відповідача –головний державний податковий інспектор відділу супроводження актуальних та резонансних справ у судах юридичного управління ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_4 (довіреність на а.с. 63) вказуючи на необґрунтованість позовних вимог, надав суду усні заперечення в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено внаслідок порушення ПАТ «Поділлявторметалл»вимог чинного законодавства, які зафіксовано в акті перевірки від 12 квітня 2011 року №1485/2330/33587480, зокрема, через не дотримання вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, представник пояснив, що підставою перевірки слугував надісланий на адресу податкової інспекції акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лімер-Плюс»у якому встановлено, що Товариство немало необхідних умов для виконання постачання або здійснення діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також доведена доказова база щодо нікчемності укладених ТОВ ,Лімер-Плюс"" правочинів з постачальниками. Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ „Лімер-Плюс" та його контрагентами покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків.
А враховуючи, що в попередніх актах перевірок позивача здійснено застереження що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється, може бути проведена позапланова виїзна перевірка, начальником ДПІ у м. Вінниці видано наказ на перевірку.
Стосовно відсутності запиту про надання інформації (документів) представник не заперечував, а щодо не направлення акту пояснив, що оскільки перевірка невиїзна, участь платника податку в ній не обов’язкова, то акт попередньо податковому повідомленню –рішенню для надання заперечень чи інше, їм не направлявся.
На поставлене судом питання представник ДПІ у м. Вінниці також пояснив, що під час перевірки ревізором –інспектором використовувались декларації ПАТ "Поділлявторметал", ІС «Система співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», дані АС «Аудит», АІС «РПП», АРМ «Бест Звіт»та акт перевірки ТОВ „Лімер-Плюс". Додаткових первинних документів не витребовувалось.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали на підтвердження й спростування позовних вимог в сукупності, оцінивши кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, встановив наступне.
Державна реєстрація ПАТ «Поділлявторметал» згідно свідоцтва серії А01 №644190, проведена Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 09 червня 2005 року (а.с. 10).
Товариство взято на податковий облік та на даний час є платником податку на додану вартість.
У період 12 квітня 2011 року на підставі наказу начальника ДПІ у м. Вінниці №1960/23 від 12 квітня 2011 року старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Гоцою А.О. на підставі статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ, статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ проведена документальна невиїзна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності ПАТ «Поділлявторметал»з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 01 січня 2011 року.
За результатами перевірки складено акт із висновками про порушення Товариством податкового законодавства, а саме не дотримання вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 717148 грн (а.с. 37-41).
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення –рішення від 18 квітня 2011 року №0001722330, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 717148 грн (а.с. 8).
Дане рішення позивачем звернуто до адміністративного оскарження, шляхом подання скарги від 27 квітня 2011 року №31 до ДПА у Вінницькій області (а.с. 12-14). Однак рішенням останньої від 03 червня 2011 року №11953/10/25-009 скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін (а.с. 15-18).
Таким чином, не погоджуючись із висновками податкового органу, ПАТ «Поділлявторметал»звернулося до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходить з того, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є оцінка правомірності проведеної перевірки та винесеного за її результатами податкового повідомлення - рішення.
Так, за перевіряємий період (01.12.2010 –01.01.2011), пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення даних правовідносин) передбачалось, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 розглядуваного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Поділлявторметал»податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року №9006478752 від 20 січня 2011 року визначено податкові зобов’язання, податковий кредит та розрахунки з бюджетом за звітний період. Відповідно до додатку №5 до декларації «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»в розділі ІІ «Податковий кредит»встановлено, що ПАТ «Поділлявторметал»в рядку 10.1 декларації по податку на додану вартість відобразило обсяг поставки (кол. А) в сумі 3585738 грн та суму податку на додану вартість (кол. Б) 717147 грн 58 коп., сформованому по постачальнику ТОВ «Лімер-Плюс».
В свою чергу, відповідно до матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лімер-Плюс»оформлених актом від 18 березня 2011 року №347/23-300/35066348 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва встановлено, що Товариство немало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також доведена доказова база щодо нікчемності укладених ТОВ «Лімер-Плюс»право чинів з постачальниками.
Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ «Лімер-Плюс»та його контрагентами –покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків.
Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України (ЦК України), недійсний право чин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Нікчемний право чин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
В зв’язку з тим, що операції є нікчемними, нікчемні право чини є недійсними в силу закону, такі нікчемні право чини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.
Як встановлено судом, наведений акт перевірки ТОВ «Лімер-Плюс»не лише став підставою для проведення невиїзної перевірки позивача, а й фактично підставою для складення за результатами такої перевірки нового акту.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що по-перше, як вказано вище, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Викладені вище правові положення свідчать про те, що Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції. Також, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.
Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності
Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Тобто, якщо за наслідками перевірки контрагента –ТОВ «Лімер-Плюс»встановлено нікчемність правочинів по ньому, то такі висновки ні в якому випадку автоматично не можуть бути застосовані до нашого платника. При цьому, необхідним є проведення позапланової виїзної перевірки та обов’язково дослідження первинних документів ПАТ «Поділлявторметал», встановлення реальності здійснення саме ним господарських операцій.
Як вбачається із даної справи, при проведенні перевірки використано декларації з податку на додану вартість, дані електронної системи та акт перевірки ТОВ «Лімер-Плюс». Додаткові документи у Товариства не витребовувались та не досліджувались. Відтак, суд погоджується із доводами позивача, що висновки перевірки жодним чином не аргументовані з правової точки зору, не містять жодних правових підстав для позбавлення Товариства на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не містять жодного конкретного факту протиправних дій ПАТ «Поділлявторметал», так як зроблені без належної перевірки Товариства з використанням даних перевірки іншого платника.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в межах даного позову по заявленим підставам не досліджується товарність операцій, їх підтвердження первинною документацією позивача, оскільки це свідчило б про проведення судом перевірки та перейняття на себе повноважень податкового органу. Відповідно до акту, під час перевірки ПАТ «Поділлявторметал»такі питання не досліджувалися.
Таким чином, наразі суд надає оцінку висновкам перевірки лише в частині використання акту ТОВ «Лімер-Плюс»та наслідки впливу на суб’єкта господарювання дотримання контрагентом свого обов’язку по включенню суми податку до складу своїх податкових зобов’язань по виписаних ним податковим накладним, що як зазначено вище підставою для відмови у формуванні бюджетного відшкодування для нашого платника не може бути.
Крім того, суд зазначає, що ПК України передбачено лише єдину підставу для проведення повторної перевірки, яка в даному випадку не застосована і бути застосована не може. В судовому засіданні представник ДПІ у м. Вінниці посилався на те, що у всіх попередніх актах виїзних перевірок здійснено застереження про можливість проведення перевірки при отримані матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання. Однак, дане застереження стосується необхідності оформлення такої перевірки наказом начальника податкової інспекції та проведення виїзної перевірки. При цьому, в наказі необхідним є визначення конкретної підстави.
Як же встановлено судом, зокрема із наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Поділлявторметал»від 12 квітня 2011 року №1960/23, підставою для її проведення визначено підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, згідно із яким документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Водночас, як вбачається із обставин справи, відповідачем, в порушення вищезазначених вимог статті ПК України, письмовий запит до ПАТ «Поділлявторметал»не надсилався. Більше того, ця обставина не заперечувалась представником ДПІ у м. Вінниці і в судовому засіданні, що також свідчить про відсутність права у податкового органу застосовувати положення цієї норми у такому випадку. Тобто, перевірка у позивача проведена без наявності підстав для її проведення.
Більше того, суд враховує і ту обставину, що навіть у випадку застосування підстави проведення перевірки - пункту 78.1.1 ПК України, необхідним є проведення позапланової саме виїзної перевірки, в той час, коли ДПІ у м. Вінниці проведена невиїзна перевірка.
Крім того, досліджуючи наказ «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Поділлявторметал»», судом встановлено, що у ньому не зазначено за який період проводиться перевірка, її предмет конкретно. В судовому засіданні представником податкового органу надано пояснення, що на виконання цього наказу в усному порядку керівництвом відповідного відділу ДПІ у м. Вінниці безпосередньо інспектору надаються вказівки та рекомендації щодо проведення перевірки. Такі дії податкового органу, на думку суду, можуть свідчити про зловживання наданими їм правами, довільне здійснення перевірки, що не відповідає вимогам, зокрема, статті 19 Конституції України й більше того, за умови, що призначення перевірки іншими документами не врегульовано. Тобто, відсутній і план-графік відповідно до наведеного положення ПК України, а наявний лише наказ на проведення перевірки, акт і податкове повідомлення-рішення.
Крім того, відповідачем в порушення положень пункту 79.2 статті 79 названого Кодексу не виконано вимоги щодо належного вручення наказу Товариству. Тобто, суд враховує доводи представника ДПІ у м. Вінниці, що ПК України не передбачає період часу, за який наказ із повідомленням про проведення перевірки має бути вручений платнику. Однак, суд виходить з того, що такі дії мають бути вчинені до початку проведення перевірки з метою інформування суб’єкта господарювання та надання йому можливості, зокрема, прийняти участь, надати пояснення, документи та інше.
В судовому засіданні встановлено, що наказ та повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Поділлявторметал»від 12 квітня 2011 року направлено саме 12 квітня 2011 року та отримано, відповідно 14 квітня 2011 року. В той час, коли перевірку розпочато та закінчено 12 квітня 2011 року, про що свідчить акт.
У такій ситуації слід зазначити, що платник податку був позбавлений права знати про проведення перевірки, ознайомитись з підставами її проведення, оскаржити дії податкової інспекції щодо призначення, проведення перевірки, в тому числі і не допустити працівників інспекції до перевірки. В судовому засіданні представниками позивача надані пояснення, які не заперечувались і представником відповідача про те, що про проведення перевірки вони дізналися лише 14 квітня 2011 року.
Також слід відмітити, що і акт перевірки від 12 квітня 2011 року №1485/2330/33587480 в порушення чинного законодавства Товариству вручено не було. З цього приводу представник ДПІ у м. Вінниці пояснив, що акт перевірки не вручено позивачу, оскільки повноважений представник Товариства не був присутній під час перевірки. Тобто, при невиїзній документальній перевірці платник податків повідомляється про її проведення в податковому органі, а тому платник податків має право з’явитися до інспекції та бути присутнім при її проведені.
Однак, на думку суду, така позиція податкового органу не відповідає змісту положень пункту 86.4 ПК України та пункту 2 розділу ІV «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», з огляду на наступне.
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.
Відповідно до статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Дане положення реалізується та узгоджується з підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, який передбачає, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Тобто, наведені правові норми по-перше, не ставлять обов’язок податкового органу щодо вручення акту перевірки в залежність від присутності представника платника податку при перевірці, по-друге, вказують на обов’язковість його підписання платником чи складення відповідного акту у випадку відмови від такого підписання та по-третє, забезпечують особам можливість ознайомитися із висновками перевірки та реалізувати своє право на подання до них заперечень, які в свою чергу є обов’язковими до розгляду податковим органом до прийняття податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, невручення акту перевірки також позбавило Товариство можливості в силу в пункту 85.5 статті 85 ПК України надати усі необхідні на перевірку документи для захисту своїх прав як добросовісного платника податків.
Єдине що, суд не погоджується із доводами представників Товариства в частині не надсилання на їх адресу повідомлення про проведення перевірки. В судовому засіданні оглянуто таке повідомлення від 12 квітня 2011 року №20943/10/23-314 та встановлено, що воно разом із наказом надсилалось позивачу та й ним отримано, що не заперечувалось учасниками процесу. Посилання ПАТ «Поділлявторметал»на його відсутність обґрунтовані неналежним оформленням такого повідомлення, так як воно носить супровідний характер, тобто містить повідомлення про направлення наказу на перевірку без вказівки про проведення перевірки. З цього приводу суд зазначає, що чинне законодавство вимог до складення повідомлення не містить, а відтак, достатнім дотриманням суб’єктом владних повноважень законодавства є направлення самого повідомлення.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Як вбачається з матеріалів справи, всі вищезазначені вимоги норм ПК України відповідачем не було дотримано, в тому числі акт перевірки з правової точки зору жодним чином не аргументовано, жодних правових підстав для позбавлення Товариства на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування не зазначено, жодного конкретного факту протиправних дій ПАТ «Поділлявторметал»не вказано, в той час, коли використано матеріали перевірки ТОВ «Лімер-Плюс»та їх висновки застосовано для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість, чим порушено права платника, гарантовані йому чинним законодавством, відновлення яких відповідно до статті 162 КАС України можливе шляхом скасування податкового повідомлення – рішення.
Що стосується посилань ПАТ «Поділлявторметал»на неможливість застосування до них штрафної санкції відповідно до абзацу 3 пункту 123.1 статті 123 ПК України у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов’язання, що складає 179287 грн, тобто, що відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення повинно застосовуватись законодавство, яке діяло на момент складання такого акта, а не норми ПК України, який набрав законної сили лише з 01 січня 2011 року, суд їх не приймає до уваги з огляду на таке.
У зв’язку з набранням 01 січня 2011 року чинності ПК України, втратили чинність низка нормативно-правових актів, зокрема Закон України “Про податок на додану вартість” та Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”.
З огляду на викладене, у ДПІ у м. Вінниці при прийняті рішень застосовувати Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” підстав не було, оскільки частиною п’ятою Підрозділу ХХ “Інші перехідні положення” ПК України визначено, що штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватись до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.
В судовому засіданні представник ДПІ у м. Вінниці додатково пояснив, що під час допущених ПАТ «Поділлявторметал»порушень податкового законодавства (на думку податкового органу) чинними були Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, Закон України «Про податок на додану вартість» в той час, коли при прийнятті податкового повідомлення-рішення дані акти втратили чинність. Відтак, у рішенні здійснено посилання при фіксуванні порушень на Закон України «Про податок на додану вартість». З 01 січня 2011 року підлягає застосуванню Податковий кодекс України, який містить відповідальність за такі порушення та більше того, її пом’якшує в порівняні із Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”. Застосування відповідальності в оскаржуваних рішеннях до позивача відповідно до кодексу є свідченням дії органу державної влади в межах чинного законодавства, тобто неможливості застосування на даний час законодавства, яке втратило чинність, та підтвердженням неможливості ухилення платника податків від відповідальності при прийнятті інших законів.
Таким чином, з огляду на викладене, з посиланням позивача взагалі на неможливість застосування до них відповідальності суд погодитись не може.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, відтак підлягає задоволенню, а понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі статтею 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на їх користь.
Керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001722330 від 18 квітня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Поділлявторметал»витрати по сплаті судового збору в розмірі 03 грн 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна