ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2828/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : Чугу А. М. - на підставі статуту, ОСОБА_2 - на підставі довіреності, ОСОБА_3 - на підставі довіреності, ОСОБА_4 - на підставі довіреності;
відповідача : ОСОБА_5 - на підставі довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного підприємства "Капітан"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Капітан" (далі - ПП "Капітан") з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001082310 від 29 березня 2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами відповідача проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Капітан» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині достовірності нарахування сум податку на додану вартість за квітень 2010 року. За результатами проведення перевірки складено акт №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року.
У вказаному акті перевірки відображено інформацію про порушення позивачем п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин) в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання у сумі 755265,00 грн.
На підставі акта перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072310 від 14.01.2011 року, відповідно до якого визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість, яким збільшено податкове зобов'язання за основним платежем - 755265,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 188816,00 грн.
Враховуючи те, що висновки ДПІ у м. Вінниці, викладені в акті перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких підстав 09.06.2011 року позивач відповідно до ст. 55 Конституції України (кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
05.07.2011 року на адресу суду від представника відповідача надійшло письмове заперечення на позовну заяву. У вказаному запереченні відповідач повністю підтримав позицію ДПІ у м. Вінниці, викладену в акті перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року, вказавши, що в порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин) ПП «Капітан» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 755265 грн.
Представники позивача в судових засіданнях, які призначались на 05.07.2011 року та на 14.07.2011 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві від 09.06.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши пояснення аналогічні викладеним у запереченні на позовну заяву від 05.07.2011 року.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПП «Капітан» зареєстровано як юридичну особу 16.03.1994 року за №11741200000001779 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради; місцезнаходження підприємства: 21010, м. Вінниця, Ленінський район, вул. Івана Богуна, 92, що підтверджується свідоцтвом серії А00 № 143845 (а.с.121).
Згідно довідки Вінницького обласного управління статистики від 29.05.2002 року № 1779, відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 20090554, види діяльності за КВЕД: оптова та роздрібна торгівля авто товарами, оптова та роздрібна торгівля напоями, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.126).
На підставі направлення від 10.12.2010 року №3476/23, від 04.12.1990 року, виданого ДПІ у м. Вінниці згідно із п. 9 ч. 6 ст. 10, ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Капітан» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині достовірності нарахування сум податку на додану вартість за квітень 2010 року.
Направлення на перевірку від 10.12.2010 року №3476/23 та копія наказу ДПІ у м. Вінниці від 10.12.2010 року №2145/23 вручені 10.12.2010 року головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_3
Зазначена перевірка проводилась з відома директора ПП «Капітан» Чугу А.М. та в присутності головного бухгалтера.
За наслідками вищезазначеної перевірки складено акт №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року, відповідно до якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000072310 від 14.01.2011 року стосовно завищення значення рядка 21 (Від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) на суму 755265,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 188816,00 грн.
На вищезазначений акт позивачем було написано заперечення, яке відповідачем було відхилено. В свою чергу, зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПА у Вінницькій області, однак скарга була залишена без задоволення.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу України", відповідно до якого ДПІ у м. Вінниці є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями п. 5 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу.
Судом встановлено, що в акті перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року зазначено, що на порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин) (далі – Закону) позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 755265,00 грн. в зв’язку із зайвим включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ.
Вищевказана стаття Закону визначає дату, з якої виникає право платника податку на податковий кредит, а саме: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, робіт, послуг, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів, робіт, послуг.
Однак, в акті перевірки ревізором не зазначено в чому саме ПП «Капітан» порушено дану норму закону, адже всі суми, які були включені до податкового кредиту, підтверджені первинними документами, податковими накладними та відповідними реєстрами отриманих податкових накладних, що підтверджено в акті перевірки.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг не підтверджених податковими накладними. Дані порушення під час перевірки не були зафіксовані відповідачем. Щодо відображення операцій по придбанню товару в бухгалтерському обліку в березні, то відповідно до положень бухгалтерського обліку, підставою для зарахування товарів на баланс є видаткова накладна, яка засвідчує факт отримання товарів. Щодо податкового обліку, то право на податковий кредит виникає, відповідно п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону, лише при наявності податкової накладної.
Слід зазначити, що важливим є період, який встановлює момент закінчення права на податковий кредит, що встановлюється податковим законодавством на протязі 1095 днів.
Відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2. ст.. 7 Закону, платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно зі ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону.
Так, зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до податкового законодавства. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної, не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку (визначеній у такій податковій накладній) до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
Крім того, виходячи із положень порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року та зареєстрованого в Мін’юсті 18.07.2005 року за №770/11050, п.п. 9.2 п.9 передбачає відповідну графу 2, де вказується дата отримання податкової накладної, тобто реєстр передбачає включення всіх податкових накладних, які були отримані у звітному періоді, незалежно від дати їх виписки, що також підтверджується додатком до листа ДПА України від 18.04.2008 року за №8109/7/16-1117 «Податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах. Дане роз’яснення також підтверджено і в примітці до графи 3 додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, де чітко зазначено, що включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності, а саме: 1095 днів.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що ПП «Капітан» мало всі підстави для включення податкових накладних за березень 2010 року до реєстру отриманих накладних за квітень 2010 року, який передбачає дату отримання та дату виписки податкових накладних різними графами.
Крім того, вказаний акт перевірки не містить жодного обґрунтування порушень Закону з боку позивача та ґрунтує свої твердження про порушення лише на відсутності підтвердження документами затримки в отриманні податкових накладних, що з огляду на вище зазначене, в жодній мірі не є порушенням Закону. Жоден законодавчий чи інший правовий акт не містить вимоги від платника податків підтверджувати факт отримання податкової накладної з запізненням.
Висновок посадових осіб відповідача про те, що ПП «Капітан» не мало права на податковий кредит із-за відсутності підтверджуючих документів затримки в одержанні податкових накладних суперечить п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1. п. 7.5. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, на який посилається ревізор у складеному ним акті перевірки. Вищезазначені пункти Закону при затримці від постачальників податкових накладних, передбачають написання заяви про затримку контрагентами податкових накладних, однак це є правом, а не обов’язком платника. Дана заява подається в тому випадку, якщо постачальник відмовляється надати податкову накладну, проте, постачальники не відмовляли в наданні податкових накладних. Інших підтверджуючих документів про надходження податкових накладних, а саме: листів, конвертів, бандеролі чи іншої поштової документації в платника податку для включення до податкового кредиту даний Закон не передбачає.
Слід зазначити, ревізором-інспектором на сторінці №8 акту перевірки вказано збільшення податкового кредиту в квітні 2010 року на суму 755265 грн. в зв’язку із самостійним виправленням помилки за березень 2010 року. Причина виправлення, як самостійна помилка також зазначена в рядку 16.1 податкової декларації по податку на додану вартість та у додатку 1 до податкової декларації по податку на додану вартість.
На підтвердження вище викладеного, слід також зазначити, що порядок заповнення і подання податкових декларацій з податку на додану вартість встановлений Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрований в Мін’юсті України 30.06.2005 року за №702/10982, в якому, зокрема, в п. 4.4. вказується, що якщо платник податків самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник податків зобов’язаний подати у порядку, встановленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Так, платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених в першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону №2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.
Підпункт 4.4.1. Наказу ДПА України №166 зазначає, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники – повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнюючих показників.
Відповідно до вимог вищезазначених нормативних актів, ПП «Капітан» подано декларацію за квітень 2010 року з включенням уточнених показників податкового кредиту за березень 2010 року.
Згідно з п.п. 5.8. вищезазначеного Наказу ДПА України, у рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.
Виходячи з цього, ПП «Капітан», відповідно до вимог Закону та Наказу ДПА України №166, правомірно було включено, до відповідного рядка декларації за квітень 2010 року уточнюючі показники попереднього податкового періоду.
Положення Закону, п. 7 Наказу ДПА України №244 та п.п. 4.4, п. 5.8 Наказу ДПА України №166 надають право платнику податку на виправлення помилок, допущених в попередніх податкових періодах, а твердження в акті перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року ДПІ у м. Вінниці про обов’язкове документальне підтвердження факту отримання податкових накладних із запізненням не передбачено податковим законодавством, а дії позивача по виправленню помилок здійснені у відповідності до роз’яснень ДПА України, зокрема, відповідно до листа від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 «Щодо порядку відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих із запізненням, та правомірності прирівнювання записів про такі податкові накладні до самостійно виправлених помилок» та інших аналогічних листах ДПА України, а саме: №8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року, №26652/7/15-0717 від 01.12.2009 року.
Таким чином, вимоги викладені у акті перевірки ДПІ у м. Вінниці №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року про формування податкового кредиту звітного періоду тільки за такими податковими накладними, які виписані і отримані в результаті господарської діяльності цього ж самого періоду – суперечать положенням нормативних документів вищестоящої установи – ДПА України, які були зареєстровані в Мін’юсті України та видані у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» і дають право платнику податків виправляти допущені ним помилки.
Враховуючи викладене, відповідач не мав законних підстав донараховувати суму податкового зобов'язання, в тому числі застосовувати до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно нібито встановлених ним порушень п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного на момент спірних правовідносин).
Визначаючись за таких обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідачем винесено з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001082310 від 29 березня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Капітан" (вул. Фурманова, 28, м. Вінниця, р/р 26008301868 в ПІБ м. Вінниця, МФО 302571, ЗКПО 20090554, ІПН 200905502283) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
14.07.2011