ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2560/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники на підставі довіреностей;
відповідача : ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" (далі – ПАТ "Вінницяоблпаливо") до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі – ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002232330 від 20 травня 2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки додержання ПАТ «Вінницяоблпаливо» вимог податкового та іншого законодавства відповідачем було складено акт №1856/23/01880670 від 05 травня 2011 року, в якому зафіксовані порушення позивачем статтей 186, 187, 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України та ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002232330 від 20 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 117976 гривень, у т.ч. 117975 гривень – за основним платежем, 1 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та просили їх задовольнити, посилаючись на обставили, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.58-59).
З ініціативи представника податкового органу в судовому засіданні в якості свідка допитано податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4, який проводив перевірку 05 травня 2011 року. Свідок пояснив, що ним проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Вінницяоблпаливо» на предмет дотримання вимог податкового законодавства. В ході проведеної перевірки використовувалась виключно база данних органу державної податкової служби, жодних документів (договору, видаткових накладних, актів прийому-передачі, накладних тощо) досліджено не було. Висновки про відсутність у контрагентів намірів на реальне настання наслідків договірних відносин податковий інспектор зробив на підставі інформації, що надійшла із Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганськ. Свідок зазначив, що в основу складеного ним акту перевірки від 05 травня 2011 року було покладено лише дані, що наводилися у зазначеній вище інформації Ленінської МДПІ м. Луганськ. При цьому, в підтвердження наведеного суду не було надано жодного документа.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
За результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «Вінницяоблпаливо» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року складено акт №1856/23/01880670 від 05 травня 2011 року.
У вказаному акті йдеться про порушення ПАТ «Вінницяоблпаливо» вимог податкового законодавства. Так, зокрема, позивачем порушено вимоги статтей 186 та 187 Податкового кодексу України та ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ПАТ «Вінницяоблпаливо» при взаємовідносинах із ПП «ЛФ «Чиж-2010; також допущено порушення статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ 117975 гривень по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року; внаслідок порушення п.200.1, п.200.3 статті 200 Податкового кодексу України позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за лютий 2011 року на суму 117975 гривень.
Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкового інспектора слугувала інформація Ленінської МДПІ м. Луганськ, з якої видно, що контрагент позивача – ПП «ЛФ «Чиж-2010» не знаходиться за юридичною адресою. У підприємства відсутні основні засоби, відповідно до довідки форми 1 ДФ у 4 кварталі 2010 року на підприємстві працювала одна особа. Зазначені обставини, на думку податкового інспектора, свідчать про відсутність у контрагентів намірів щодо реальних наслідків укладеного правочину.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0002232330 від 20 травня 2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 117976 гривень, у т.ч. 117975 гривень – за основним платежем, 1 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
В зв’язку із тим, що спірні правовідносини виникли в період дії нового податкового законодавства, тому застосовувати слід положення Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2011 року.
Так, правила формування податкового кредиту визначені статтями 198 та 199 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу зазначеної норми випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.
При цьому, наявність податкових накладних (на чому наголошено у пункті 198.6 статті 198 ПК України) є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною (на що також вказує Верховний Суд України в інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби").
Отже, формування податкового кредиту ставиться в залежність від певних обставин, які відіграють важливу роль при визначенні реальних намірів контрагентів у їх господарській діяльності. Тому, для визначення обґрунтованості формування платником податку податкового кредиту обов’язково необхідно встановити чи дійсно господарська операція між контрагентами мала місце та чи мала ця операція на меті настання реальних наслідків.
Як випливає із матеріалів справи, між приватним акціонерним товариством «Вінницяоблпаливо» (Покупець) та приватним підприємством «ЛФ «Чиж-2010» (Постачальник) 01 лютого 2011 року було укладено письмовий договір №01-02/01 (а.с.20), згідно з яким Постачальник зобов’язувався відвантажити вугілля з якісними показниками, в асортименті та по цінам, визначеним цим договором, а Покупець – прийняти його та провести оплату.
Окремими розділами даного договору визначено порядок поставки і приймання вугілля, ціну та порядок розрахунків, якість товару, відповідальність сторін договору, а також реквізити сторін.
В ході судового розгляду судом особливу увагу приділено дослідженню документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, які б підтвердили реальність намірів та реальність наслідків укладеного договору.
Так, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ПП «ЛФ «Чиж-2010» на кориться позивача спочатку було поставлено 201,4 тон вугілля (що підтверджується видатковою накладною №060201 від 16 лютого 2011 року (а.с.22), а згодом – 343,1 тон (підтверджується видатковою накладною №81 від 17 лютого 2011 року (а.с.28).
Документами, що підтверджують факт отримання позивачем вугілля, є акт приймання-передавання вугільної продукції від 16 лютого 2011 року (а.с.23) в кількості 201,4 тон, а також акт від 17 лютого 2011 року (а.с.29), яким підтверджено отримання позивачем 343,1 тон вугільної продукції.
Окрім наведених первинних документів, які підтверджують реальність проведених поставок вугільної продукції, суду надано також накладні Укрзалізниці (а.с.24, 30, 32, 34, 36, 38), а також квитанції про приймання вантажу (а.с.26, 27, 31, 33, 35, 37, 40). Також в матеріалах справи наявні комерційні акти (а.с.25, 39), що складені в зв’язку із виявленою різницею у вазі вугільної продукції, що, безумовно, свідчить про товарність господарської операції між позивачем та ПП «ЛФ «Чиж-2010».
В матеріалах справи також містяться довідки – підтвердження відвантаження вугільної продукції, обумовленої договором, у місцях, зазначених позивачем. Зокрема, в.о. начальника станції Тростянець-Подільський підтвердив надходження 21.02.2011 року до Тростянецького паливного складу вагону №61789814 із вантажем вугілля (а.с.116); начальник станції Рахни підтвердив надходження на станцію Рахни 22.02.2011 року на користь Рахнянського паливного складу по залізничній накладній №49162050 вагону №67673053 із вантажем вугілля в кількості 65,23 тон (а.с.117); начальник станції Вапнярка своїм листом (а.с.118) підтвердив надходження до станції 22.02.2011 року на користь Томашпільського паливного складу вугілля в кількості 61,3 тон (по залізничній накладній №49138324); начальник станції Вінниця листом (а.с.119) підтвердив надходження до станції 20.02.2011 року вагону із вугіллям в кількості 68,5 тон (по залізничній накладній №49161599); начальник станції Вороновиці підтвердив отримання 68,7 тон вугілля 21.02.2011 року на користь Вороновицького філіалу Вінницького паливного складу ПрАТ «Вінницяоблпаливо» (по залізничній накладній №49161797).
Зазначені вище докази не викликають сумнівів у реальності господарської операції з приводу поставки вугільної продукції, обумовленої договором від 01 лютого 2011 року між ПАТ «Вінницяоблпаливо» та ПП «ЛФ «Чиж-2010».
Про рух коштів, тобто проведення оплати позивачем, свідчать платіжні доручення (а.с.43-51), виписки із банківської установи (а.с.73, 77, 82, 84, 88, 92, 93, 103, 108, 112), довідка філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця» (а.с.71), а також акт звірки взаєморозрахунків (а.с.52).
Окремо судом досліджувались накладні Укрзалізниці, з яких випливає, що відправником вугілля зазначено ТОВ «Торговельно-промислова компанія «Регіон-Восток». Проте, представниками позивача надано суду лист ТОВ «ТПК «Регіон-Восток» (а.с.127), у якому йдеться, що дане Товариство є вантажовідправником вугілля на підставі укладеного між ним та ПП «ЛФ «Чиж-2010» договору про надання послуг. При цьому, власником вугілля зазначено ПП «ЛФ «Чиж-2010».
Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що поставки вугільної продукції згідно із договором між позивачем та ПП «ЛФ «Чиж-2010» реально мали місце, а обставини, викладені у акті перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Більше того, посилання у акті перевірки на неможливість встановлення місця знаходження ПП «ЛФ «Чиж-2010» як на одну із підстав для визнання господарської операції нікчемною є безпідставним, оскільки відсутність платника податку (контрагента) за місцем своєї реєстрації чи за місцем знаходження не є підставою для незарахування сум до податкового кредиту його контрагентом; тим більше, що такі ускладнення жодним чином не можуть впливати на визнання операцій такими, що не породжують реальність наслідків (вказане узгоджується із позицією, викладеною у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року).
З приводу посилань у акті перевірки на неможливість встановлення місця виконання зобов’язання, то суд зважає на те, що обумовлення місця виконання зобов’язання не визначено чинним законодавством як істотну умову договору купівлі-продажу (поставки), а відтак, такі посилання є необґрунтованими, адже сторонами досягнуто домовленостей щодо всіх істотних умов даного правочину. Більше того, з пояснень представників позивача випливає, що у сторін даного договору не виникає будь-яких претензій один до одного з приводу його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення; більше того, обставини, що були підставою для його прийняття спростовані матеріалами справи. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню 3,40 гривень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно платіжного доручення №11737 від 30 травня 2011 року.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0002232330 від 20 травня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" 3 грн. 40 коп. судових витрат.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
08.07.2011