ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2011 року 11:47 Справа № 2а-0870/4376/11
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді Чернової Ж.М.
при секретарі Батигіні О.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1- директор
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01-04/1816 від 30.06.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Мелітополь»
до: Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсними претензії та припису,
ВСТАНОВИВ:
06.06.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КК «Коменерго-Мелітополь» до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати акт відповідача від 10.05.2011 №000150 в частині висновків щодо порушення ТОВ «КК «Коменерго-Мелітополь» вимог чинного законодавства; визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області №110 від 13.05.2011 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін»; визнати протиправною та скасувати претензію Державної інспекції з контролю за цінами №01-15/1338 від 13.05.2011; визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами №01-15/1338 від 13.05.2011 «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529, наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 про затвердження «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій» та рішення органів місцевого самоврядування, висновки зроблені відповідачем при перевірці підприємства позивача щодо дотримання останнім законодавства про ціни та ціноутворення є необґрунтованими, оскільки позивачем, у повній відповідності із вимогами чинного законодавства та згідно до положень свого статуту, виключно на договірній основі надано фізичним особам послуги з технічного обслуговування теплових лічильників та ціну цієї послуги сторони договорів визначили у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідач, навпаки, стверджує, що позивачем при ведені своєї господарської діяльності були порушені Закон України «Про ціни та ціноутворення», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529, наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 про затвердження «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій».
Вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
З 18.04.2011 по 10.05.2011 на підприємстві позивача проводилася планова перевірка щодо додержання порядку формування плати за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відповідно до вимог Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 та їх встановлення і застосування відповідно до вимог чинного законодавства за період з 01.05.2010 по 15.04.2011.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «КК «Коменерго-Мелітополь» застосовувались економічно необґрунтовані тарифи на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: формування на групу будинків, а не на кожний будинок окремо, завищення розміру плати за послуги «освітлення місць загального користування» теплопостачання для населення та інших споживачів без достатнього економічного обґрунтування їх рівнів.
На балансі ТОВ «КК «Коменерго-Мелітополь» знаходиться на обслуговуванні 270 будинків житлового фонду. Із них обладнано засобами обліку теплової енергії 77, до складу яких входять 38 будинків обладнаних за рахунок бюджетних коштів та 39 – за власні кошти мешканців.
Відповідач стверджує, що мешканці будинків, які за власні кошти придбали будинкові засоби обліку теплової енергії, отримали лист від Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, яким зобов’язувалось провести загальні збори щодо ухвалення безоплатної передачі встановлених будинкових засобів обліку теплової енергії на баланс позивача та укласти додаткові угоди на технічне обслуговування засобів обліку теплової енергії.
Таким чином, в ході перевірки встановлено, що крім плати за утримання житла товариством додатково, в опалювальний період 2010-2011 років, нараховувалась плата за технічне обслуговування будинкових засобів обліку теплової енергії будинкам, обладнаним засобами обліку.
Відповідно до калькуляції, складеної товариством, плата за технічне обслуговування будинкового засобу обліку теплової енергії на один житловий будинок, який обладнано засобом обліку, складає 60,00грн. вартість послуги технічного обслуговування будинкового засобу обліку теплової енергії розподіляється згідно площі квартир кожного мешканця і складає від 0,40грн. до 1,15грн.
Тобто відповідач в акті перевірки вказує, що підприємством позивача в опалювальний період подвійно стягувалась плата за технічне обслуговування засобів обліку теплової енергії, незважаючи на те, що послуга на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-водопостачання, водовідведення і зливної каналізації включена до складу тарифу на квартирну плату у розмірі 0,3105грн. за 1 кв.м. в порушення п.2 ст.7 та п.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.5.1 наказу від 17.05.2005 №76 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», додатку №4 та додатку №11 рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.05.2008 №125.
Товариством за період з 01.11.2010 по 31.03.2011 надлишково нараховано суму в розмірі 22902,82грн. та необґрунтовано отримано виручку в розмірі 18989,14грн.
Крім того, на балансі позивача знаходиться три будинки, на яких встановлено один засіб обліку теплової енергії. Плата за технічне обслуговування одного засобу обліку повинна розноситись на площу всіх трьох будинків. Тоді як, товариством нараховувалась плата за технічне обслуговування засобу обліку теплової енергії по кожному будинку окремо у листопаді 2010 та у березні 2011. Тобто, позивачем надлишково нараховано суму у розмірі 1109,96грн. та необґрунтовано отримано суму у розмірі 965,00грн.
Перевіркою встановлено, що всього за період з 01.11.2010 по 31.03.2011 ТОВ «КК «Коменерго-Мелітополь» надлишково нараховано суму в розмірі 24012,78грн. та необґрунтовано отримано виручку в розмірі 19954,14грн.
Рішенням про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №110 від 13.05.2011 відповідачем вирішено вилучити у товариства 59862,42грн.: у дохід державного бюджету суму порушення 19954,14грн.; у дохід державного бюджету стягнути штраф у сумі 39908,28грн.
На адресу позивача була направлена претензія №01-15/1338 від 13.05.2011, якою повідомлено позивача щодо зобов’язання виконати вимоги прийнятого відповідачем рішення та перерахувати у дохід держбюджету вказані суми.
Приписом №01-15/1339 від 13.05.2011 вимагалось в місячний термін усунути порушення порядку формування тарифів на послуги шляхом здійснення розрахунків відповідно до вимог п.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.05.2008 №125; здійснити перерахунок з населенням.
Суд не може погодитися з доводами відповідача, викладеними у акті перевірки, оскільки:
За правилами статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги поділяються на три групи: 1) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; 2) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Виконуючи вимоги п.2 ч.1 ст.14 вказаного Закону Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області Рішенням №125 від 28.05.2008 встановив тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення. За п.5 додатком №4 до рішення встановлена структура тарифу на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації. Пунктом 2 додатку №11 встановлений перелік платних послуг, що виконуються по заявкам, згідно калькуляції, а саме періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після перевірки) квартирних засобів обліку за теплової енергії.
Статтею 19 вказаного Закону встановлений перелік осіб – учасників договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг: власник, споживач, виконавець, виробник.
За приписами ст.20 споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.
На підставі вказаних норм, протоколів загальних зборів мешканців будинків які обслуговує позивач, між власниками квартир та виконавцем (позивач) у 2008 році були укладені договори про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та додатки до нього. Пунктом 1.4.1 договору встановлений розмір щомісячної плати за наданні послуги з обслуговування теплового лічильника на один житловий будинок, що становить 60грн. в опалювальний сезон.
Діяльність Товариства регламентується Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 №1497, Правилами утримання житлових будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529.
Згідно з вимогами п.17 постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 №955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» до структури складу витрат із збуту теплової енергії включається витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонту засобів вимірювання теплової енергії (за їх наявності), якщо зазначені засоби є власністю підприємства. Такі витрати включаються до тарифів лише для тих споживачів, що проживають у будинках, обладнаних будинковими приладами обліку.
Пунктом 15 «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 №1497 вбачається, що у разі встановлення будинкових (або на групу будинків) теплолічильників споживач сплачує за опалення згідно з показаннями цих приладів пропорційно до опалюваної житлової площі квартири. Відповідно до п.16, у разі встановлення будинкових (або на групу будинків) теплолічильників з обладнанням квартир приладами-розподілювачами теплової енергії споживач сплачує за опалення згідно з результатами розрахунку витрати теплової енергії, який здійснюється виконавцем за встановленою методикою на підставі показань будинкових (або на групу будинків) теплолічильників та квартирних приладів-розподілювачів теплової енергії.
З аналізу приведених норм вбачається, що оплата за обслуговування приладів обліку теплової енергії не включена до загальної оплати послуг.
Крім того, законодавством України прямо не передбачено віднесення теплового лічильника до мережі теплопостачання будинку, тепловий лічильник, за своїм призначенням є засобом обліку. Його наявність або відсутність будь-яким чином не впливає на функціонування мережі теплопостачання будинку, та його встановлення виключно з метою обліку плати за спожиту теплову енергію.
Згідно до висновків акту перевірки та пояснень, наданих в судовому засіданні, державна інспекція з контролю за цінами стверджує, що позивачем подвійно стягувалась плата за технічне обслуговування засобів обліку 39 будинків, обладнаних за власні кошти мешканців. Як зазначалось раніше, на обслуговування лічильників, позивачем з кожним власником квартири було укладено окрему угоду.
Твердження відповідача щодо зобов’язання позивача переглянути тарифи на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не знайшли правового обґрунтування оскільки, відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів (частина друга статті 31 у редакції Закону України від 09.07.2010 р. N 2479-VI). Згідно до ст.21 виконавець має право зокрема, розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством. Тобто, законом встановлено право, а не обов’язок виконавця (позивач) подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів.
Відповідно до приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Стосовно вимог позивача, щодо визнання протиправним та скасування акту Державної інспекції з контролю за цінами та визнання протиправним та скасування претензії відповідача, необхідне зазначити наступне, вказані акт та претензія не є розпорядчими документами, так як не містять приписів управлінського характеру щодо здійснення певних дій або утримання від їх здійснення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) чи бездіяльності.
Оскаржувані акт перевірки та претензія не є рішеннями суб’єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
За своєю правовою природою, акт перевірки – це документ, який лише посилається на проведення певним органом будь-яких дій та видається на підставі відповідних документів та є рішенням суб’єкта владних повноважень в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Акт не містить норм права, тобто не є нормативно-правовим актом, він не містить норм обов’язкового характеру, не встановлює прав та обов’язків позивача, не змушує останнього вчиняти будь-які дій, що погіршують його становище, не зобов’язує до сплати штрафних санкцій, тощо.
В оскаржуваній претензії міститься лише пропонування виконати рішення щодо застосування економічних санкцій (яке окремо оскаржується), в акті міститься лише опис виявлених відповідачем порушень з боку позивача.
Тому в цієї частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 7-12, 69-71, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області № 110 від 13.05.2011 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін».
Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області № 01-15/1338 від 13.05.2011 «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін».
У задоволені решти позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М.Чернова
Постанова виготовлена у повному обсязі 18.07.2011 р.