ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2011 року < Текст > Справа № 2а-0870/3835/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Авдєєва М.П.,
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.05.2011);
відповідача – ОСОБА_2 (довіреність №5528/10/10-010 від 30.05.2011);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Електроснаб» (далі – ПАТ «Електроснаб», позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі – ДПІ у Жовтневому районі, відповідач), у якій суд просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту №86/23-2/31831117 від 28.03.2011 та зобов’язати відповідача надати позивачу письмове спростування висновків на підставі вище вказаного акту.
26.05.2011 ухвалою суду відкрито провадження у справі №2а-0870/3835/11 та призначено розгляд справи на 08.06.2011, в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.06.2011.
24.06.2011 представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача за наслідками якої було складено акт №86/23-2/31831117 від 28.03.2011.
Ухвалою суду від 11.07.2011 за клопотанням відповідача було зупинено провадження у справі для надання додаткових доказів.
11.07.2011 в судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Зокрема вказує, що перевіряючими особами не були досліджені первинні документи, які б підтвердили правомірність укладених позивачем угод. Крім того, зазначає, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними та відповідачем порушений порядок проведення перевірок. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснює, що проведена позапланова невиїзна перевірка питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альянс 3», за результатами якої прийнято Акт № 86/23-2/31831117 від 28.03.2011 на підставі якого встановлені порушення норм цивільного законодавства, вчинення правочинів. які не спрямовані, на реальне настання наслідків, що обумовленні такими правочинами.
Відповідачем проведена перевірка на підставі матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, А1С «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДНА України», оскільки на письмовий запит відповідача ЗАТ ТБ «Електроснаб» первинні бухгалтерські документи для перевірки не надало.
Відповідач під час проведення перевірки керувався виключно вимогами чинного законодавства.
Пунктом 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);
Підпунктом 20.1.4 ст. 20 ПК України визначено право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із ст. 75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право провидити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до ст. 79.2, 79.3 ПК України визначено порядок проведення документальної позапланові невиїзної перевірки, яка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленою наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних нсвиїзиих перевірок не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів такої перевірки передбачено ст. 86.4 ПК України якою визначено, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Отже, законодавцем чітко передбачено різновиди перевірок в ст. 75.1 ПК України, яка містить в т.ч. такий вид перевірки, як документальна позапланова невиїзна, і порядок та підстави виходу на такі перевірки зокрема ст. 79.2 ПК України.
Акт документальної позапланової невиїзної перевірки складений на підставі ст. 86 ПК України та Наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».
Зазначимо, що проведеною перевіркою були встановлені порушення норм цивільного законодавства ПАТ «ТБ «Електроснаб», що ставить під сумнів реальність здійснюваних господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «ГД «Альянс 3», тим більше, шо висновки зроблені у акті перевірки ґрунтуються на відповідних даних. Також слід зазначити, що акт перевірки не породжує жодних прав та обов'язків для платника податків оскільки: по перше, не винесено жодного повідомлення - рішення на його підставі, по - друге, акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, який би міг викликати певні юридичні факти для обох сторін публічних правовідносин.
Відповідно до Наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010 акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Таким чином вимоги викладені в адміністративному позові є безпідставними оскільки проведення та оформлення невиїзних документальних перевірок є безспірним правом ОДПС що встановлене ст.ст. 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» 20.1.4, 75.1,79.2 та Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010.
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.
Посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД Альянс 3» за період з 01.02.2009 по 12.03.2011, за результатами якої було складено акт №86/23-2/31831117 від 28.03.2011 (далі – Акт).
Під час перевірки встановлено та у Акті викладені наступні висновки (розділ 4 Акту):
У позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності згідно із частиною 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , зазначена угода має ознаки нікчемності.
З урахуванням вимог «Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби …» наведених листом ДПА України від 03.02.2009 №2012/7/10-1017, матеріали перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя по позивачу підлягають направленню до інших ДПІ для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України.
Позивач надіслав відповідачу заперечення до Акту аргументуючи тим, що висновки викладені в Акті є необґрунтованими та не відповідають наявним первинним документам бухгалтерського та податкового обліку.
Вважаючи висновки, викладені у Акті необґрунтованими та дії податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 79.1. ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, обов’язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є:
наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України;
надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення про початок проведення позапланової невиїзної перевірки (лист від 24.03.2011 №3021/10/23-2) та запрошення на підписання акту перевірки (лист від 17.03.2011 №3792/10/23-212). Проте, ні у тексті зазначених вище листів, ні у змісті Акту не зазначені обставини, на підставі яких податковий орган визнав необхідним проведення перевірки.
Щодо змісту викладених у Акті висновків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у Акті податковим органом зроблені висновки про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем у перевіряємому періоді та про безтоварність господарських операцій.
Такі висновки суд вважає необґрунтованими та такими, що зроблені із перевищенням повноважень податкового органу.
Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.211 № 34/18772 (далі - Порядок).
Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Суд вважає, що інформація, викладена у Акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.
Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, у відповідності до ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, та представником відповідача не заперечується факт, що перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару, а тому суд вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарським операціям не передавався непідтвердженим та недоведеним належним чином, а тому і висновки Акту з цього приводу не можуть бути носієм доказової інформації.
Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).
Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ст.216).
Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Так, під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт того, що під час перевірки відповідна первинна бухгалтерська документація не досліджувалась, а висновки про нікчемність правочинів зроблені на підставі аналізу інформаційних баз та податкових звітностей. Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз та податкових звітностей неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.
До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.
Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем є недоведеними, проте, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.
Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов’язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, викладені у Акті, хоча є недоведеними та необґрунтованими, проте не впливають на права та обов'язки позивача. Відповідне рішення за результатами перевірки не приймалося, тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Торговий будинок «Електросенаб» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними – відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст.160 КАС України оформлена і підписана 25.07.2011
Суддя (підпис) М.П. Авдєєв
25.07.2011 постанова не набрала законної сили
Суддя М.П. Авдєєв