ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/1235/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в якому позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 251,52 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не сплачує самостійно обчислену суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за січень-березень 2005 року в сумі 251,52 грн..
Відповідач заперечень на позовну заяву та повноважного представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Частиною 11 ст. 35 КАС України вважається, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстроване в УПФУ в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно з п.1 ст. 14, ч.1 ст.15 Закону України від 09.07.03 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пп.2.1.3 п.2.1 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за № 64/8663 відповідач є страхувальником та відповідно платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону №1058-ІV страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, та згідно з п.12 ч.2 ст.17 Закону №1058-ІV страхувальники повинні виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Визначення сум страхових внесків зазначеною категорією платників (що сплачують єдиний або фіксований податок) здійснюється на підставі даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру внесків, отриманих від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів ( пп.5.3.1. п. 5.3 розділу 5 Інструкції).
Згідно з п.4 ч.8 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV фізичні особи–суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.5.3.4 п 5.3 розділу 5 Інструкції, страхові внески платниками, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.
Згідно з ч.2 ст.106 Закону № 105 8-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками в передбачені строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка).
З метою уникнення надмірної сплати страхових внесків платниками єдиного та фіксованого податків (у зв’язку з одночасною дією Закону № 1058-ІV та Указу Президента України від 03.07.98 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва») суми коштів, що спрямовуються до Пенсійного фонду України у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого податків, зараховуються в рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування здійснюється органами Пенсійного фонду (згідно з листом Пенсійного фонду України від 21.12.05 №16515/03-03) на підставі пред'явлення страхувальником копій платіжних документів про сплату єдиного або фіксованого податків. Різниця між нарахованими страховими внесками та зарахованими сумами частки єдиного (фіксованого) податку за відповідний період повинна бути сплачена страхувальником у повному обсязі та в передбачений Законом № 1058-ІV термін.
З набранням чинності з 01.01.05 року Закону України №2285- ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" в редакції від 23.12.04 (далі - Закон . №2285- ІV) відповідно до п.п.2,8 ст.45 та п.п.40,41 ст.73 Закону №2285-ІV, починаючи з 01.01.05 року, відділення Державного казначейства не здійснювали перерахування (перерозподіл) сум відповідних податків.
Зазначена ситуація призвела до виникнення боргу зі сплати страхових внесків підприємцями в першому кварталі 2005 року.
З 14.04.06 набрав чинності Закон України від 16.03.06 № 3583-ІV «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року» (далі - Закон № 3583-ІV). Відповідно до ст. 1 Закону № 3583-IV суми страхових внесків, сплачені суб'єктами підприємницької діяльності в період 2004 року - 1 кварталі 2005 року в складі єдиного та фіксованого податку, але не зараховані на їх особові рахунки, відкриті в органах Пенсійного фонду, не вважати заборгованістю. Тобто, недоїмкою не вважається сума, що повинна була спрямовуватись до бюджету ПФУ у вигляді частки з єдиного податку - 42 % та з фіксованого податку -10%.
Крім того, законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування або звільнення їх від сплати (п.6 ст. 18 Закону №1058-ІV) і до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058- ІV). Враховуючи зазначене, та згідно з листом Пенсійного фонду України від 15.05.06 № 5970/03-20 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які у 1 кварталі 2005 року працювали за спрощеною системою оподаткування, зобов'язані сплатити до Пенсійного фонду фіксований розмір страхового внеску, розрахований як різниця між встановленою мінімальною ставкою страхового внеску - 83,84 грн. за повний місяць (262,00 грн. - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.05 х на 32 %) та частиною єдиного (фіксованого) податків, яка згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності" та Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" становить 42 відсотки (10 %) відповідно.
Станом на 01.11.09 р. відповідачу згідно з чинним законодавством на підставі звіту про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік (копія додається) належало до сплати сума страхових внесків за січень-березень 2005 року 251,52 грн. Заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зі сплати фіксованої ставки становить 251,52 грн. До цього часу зазначена сума відповідачем не сплачена, що призводить до виникнення недоїмки до бюджету ПФУ, чим порушуються інтереси держави.
Статтею 23 цього ж закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не сплачує прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005 року в сумі 251,52 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
О.В. Єфанова