ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2011 р. справа № 2а-914/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-914-2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про нарахування та виплаті соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати незаконними дії відповідача, що полягають в порушені вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щодо перерахунку раніше призначеної мені пенсії з урахуванням належної позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму та спричинення позивачу, шляхом щомісячної недоплати 20% прожиткового мінімуму, за період з липня 2007 року по 31 жовтня 2010 року матеріальних збитків в сумі 5732,70 грн., стягнути з відповідача на користь позивача створеної з його вини за період заборгованості з липня 2007 року по 31 жовтня 2010 року по щомісячній пенсії, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в загальній сумі 5732,70 грн..
Постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-914-2010 (суддя Третяк В.В.) позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 30 квітня по 31 жовтня 2010 року, зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 30 квітня по 31 жовтня 2010 року, в іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та з урахуванням застосування шестимісячного строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає, що в період з 16.05.2010р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає,що судом першої інстанції було допущено помилку під час розрахунку періоду для здійснення вищезазначених виплат. Так, застосовуючи шестимісячний строк звернення до суду з позовом, суд визначає початковою датою для періоду –30.04.2010р. Тоді як, з позовом позивач звернувся 16.11.2010р., а отже початковою датою для даного періоду має бути саме 16.05.2010р.
Керуючись викладеним колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача за 30 квітня 2010 року по 16.05.2010 року має бути скасована, як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З вищезазначених підстав, колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-914-2010 –скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 16 травня 2010 року по 16 жовтня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 16 травня 2010 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко