ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 року 16:45 Справа № 2а-0870/4238/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Сіпаки А.В.
при секретарі судового засідання Глінському А.А.
за участю представників позивача: Щербаня В.В., Рейшера А.О., Чулой І.С.,
за участю представників відповідача: Заболотнього О.А., Вовка Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний
комбінат «Запоріжсталь»
до: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжя
про: скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (далі - позивач або ВАТ “Запоріжсталь”) подано адміністративний позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000510801/0 від 12.07.2010.
Представники ВАТ “Запоріжсталь”підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просять позов задовольнити у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010 №0000510801/0.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що податковий орган прийшов до висновку про завищення підприємством сум податкового кредиту по відповідним податковим періодам, яке було виявлено за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та була встановлена розбіжність по ПП «Укрекспром – союз» в сумі – 93091 грн., яка виникла за рахунок не включення ПП «Укрекспром – союз» до складу податкових зобов’язань суми ПДВ 93091 грн. та не включено до складу податкових зобов’язань лютого 2010 року суму ПДВ від отриманої попередньої оплати.
На підставі викладеного в запереченнях просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 05.05.2010 по 03.06.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010. За результатом проведеної перевірки було складено акт № 376/08-01/00191230 від 30.06.2010.
На підставі зазначеного акту документальної перевірки, 12.07.2010 заступником начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000510801/0, згідно якого ВАТ “Запоріжсталь” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1953524 грн. та застосовано фінансові санкції відповідно в розмірі 45545,5 грн.
Актом перевірки встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, п. 4.7 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, п.6 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 167 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 №233/2037, п. 8, 10 “Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних”, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005 №770/11050, п. 5.3, 5.7 “Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 №702/10982, ВАТ “Запоріжсталь” завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1953524 грн. у тому числі: жовтень 2009 року 93091 грн. (суму відшкодовано), лютий 2010 року 1860433 грн. (суму не відшкодовано).
В Акті перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за жовтень 2009 року встановлено розбіжність по ПП «Укрекспром – союз» в сумі 93091 грн., яка виникла за рахунок не включення ПП «Укрекспром – союз» до складу податкових зобов’язань суми ПДВ 93091 грн.
Відповідачем було направлено запит до ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя № 8140/7/08-01/10 від 08.06.2010 з питання проведення перевірки щодо включення підприємством «Укрекспром – союз» до складу податкових зобов’язань суму ПДВ 93091 грн.
ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя надано відповідь № 3503/7/23-08 від 23.06.2010, згідно якої встановлено, що перевірку провести неможливо у зв’язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.
15.06.2010 здійснено вихід за юридичною адресою «Укрекспром – союз», за результатом якого складено акт № 101 від 22.06.2010 тематичної перевірки з питання місцезнаходження підприємства. Встановлено, що «Укрекспром – союз» за юридичною адресою не знаходиться. Встановлено, що декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року не надано до податкового органу, податкові зобов’язання відсутні; показники декларації з податку на прибуток за 2009 рік дорівнюють показникам декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року, що вказує на відсутність ведення господарської діяльності в 4 кварталі 2009 року; фахівцями ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя направлено повідомлення про відсутність платника податків за місцем знаходження за формою 18-ОПП до державного реєстратора.
На сторінці 70 акту перевірки податковим органом зазначено, що Законом України “Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому дані етапи нерозривно пов’язані між собою:
- сплата податку;
- потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ;
- та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Проте, суд з вищевказаними доводами податкового органу погодитись не можна і вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими виходячи з наступних обставин.
На час складання та подання позивачем податкової звітності за спірний період, жодною нормою законодавства України, в тому числі Законом України “Про систему оподаткування” для платників податків (Покупців) не передбачалось, а ні обов'язків (ст. 9), а ні прав (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану його “податкових взаємовідносин”з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, визначення осіб від яких походять дані товари і тим паче відомості, що стосується безпосередньо самих третіх осіб (постачальників в ланцюгу).
Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”(далі- закон Про ПДВ) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону Про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.
Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Про ПДВ встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.
При цьому, підпунктом 7.2.4 Закону Про ПДВ передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону Про ПДВ.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону Про ПДВ, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару та надає право на формування податкового кредиту - платника податків (покупця). І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податковою кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Як вбачається з акту перевірки, СДПІ по роботі з ВІIП у м. Запоріжжі при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях. Також, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що при виході на перевірку за юридичною адресою «Укрекспром – союз» за результатом якого складено акт № 101 від 22.06.2010 тематичної перевірки з питання місцезнаходження підприємства, встановлено, що «Укрекспром – союз» за юридичною адресою не знаходиться, у зв’язку з чим у платника податку відсутнє право на включення до податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість на підставі податкової накладної, складеної особою, яка на час її складання була зареєстрованою платником податку на додану вартість у визначеному законом порядку, але була відсутня за місцезнаходження.
Свідоцтво як платника податку на додану вартість, як вбачається з матеріалів справи, було анульовано 14.03.2011.
Відсутність за місцезнаходженням «Укрекспром – союз» не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих підприємством, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, та висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених такому постачальнику.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником своїх податкових зобов’язань зі сплати ними сум податку.
Отже, податковий кредит сформовано підприємством згідно до вимог закону.
Окрім того, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Отже, податковий орган безпідставно пов’язує право ВАТ “Запоріжсталь” на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування із діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання товарів, що в подальшому купуються ВАТ “Запоріжсталь” у належних платників податків.
Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов’язань відповідної звітності з податку на додану вартість і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов'язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність.
Таким чином, право покупця на формування податковою кредиту та на подальше отримання бюджетного відшкодування не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону Про ПДВ, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бюджету у випадках, зазначених цим Законом.
Згідно п.1.3 ст.1 Закону Про ПДВ, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до положень Закону Про ПДВ сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Згідно з п.10.2 ст.10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. “а”, “в”, “г”, “д”п.10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок його ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та на суму бюджетного відшкодування.
В ході судового провадження, суд неодноразово пропонував відповідачу надати докази з метою спростування факту здійснення спірних операцій, або інші докази в підтвердження своєї позиції. Але факт здійснення господарських операцій та реальної поставки товарів на ВАТ “Запоріжсталь” визнається відповідачем та позивачем, отже згідно ст. 72 КАС України не потребує доказуванню. Одночасно з цим позивачем надано належне документальне підтвердження здійснення операцій з поставки товарів та оплати сум ПДВ в ціні товару (договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення та ін.).
Суд вважає помилковими твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття “бюджетне відшкодування”, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Іншою такою нормою Закону про ПДВ є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, який передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить тільки від правильності визначення суми податкових зобов'язань і податкового кредиту та від розміру суми ПДВ, фактично сплаченої постачальникам.
Як свідчать матеріали справи та не спростовується відповідачем, податковий кредит ВАТ “Запоріжсталь”засновано на первісних бухгалтерських документах та на податкових накладних, які складено та видано відповідно до вимог діючого законодавства України.
Дані документи є належними та не визнані у судовому порядку недійсними, у зв'язку з чим позивач не тільки має право, а і повинен за законом враховувати їх у своєму бухгалтерському та податковому обліку.
Суд вважає безпідставним висновок податкового органу щодо заниження податкового зобов’язання за лютий 2010 на суму ПДВ – 1860433 грн., враховуючи наступне.
Відповідно до пп. 4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Згідно з пп. 7.3.1 ст. 7 даного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідач в Акті перевірки стверджує, що ТОВ «МД Холдінг» на виконання договору комісії № 20/2006/873к платіжним дорученням № 564 від 26.02.2010 перераховано грошові кошти в сумі 11162598 грн. в т.ч. ПДВ 1860433 грн. на банківський рахунок позивача, відкритий в АКБ «Індустріалбанк» в рахунок попередньої оплат за металопродукцію, що підлягає продажу на території України, у зв’язку з чим суму ПДВ не включено до складу податкових зобов’язань лютого 2010.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, дана операція не була здійснена і дані кошти не поступали на рахунок ВАТ «Запоріжсталь», що підтверджується листом АКБ «Індустріалбанк» від 06.08.2010 № 3575 та листом ТОВ «МД Холдінг» від 11.08.2010 № МД 193/10фо.
Даний факт в судовому засіданні представниками податкового органу не було спростовано належними доказами.
Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на встановлений у законі взаємозв’язок між фактичною сплатою податку до бюджету та правом на його відшкодуванням.
Так, у відповідності до п.7.7.10 Закону про ПДВ, у редакції яка діяла на час подачі податкової звітності позивачем, передбачалось, що:
- джерелом виплати бюджетного відшкодування (в тому числі боргу) є доходи Державного бюджету України;
- забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Враховуючи безпідставність донарахування основного платежу є протиправним і застосування фінансових санкцій.
Окрім того суд враховує, що відповідач застосував штрафну санкцію, яка на час виникнення спірних правовідносин не існувала та за діючим на той час законодавством, в тому числі податковим, за вчинення правопорушення такого виду не передбачалась фінансова відповідальність у вигляді штрафної санкції.
Пункт 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України набув чинності з 01.01.2011 і положеннями даної статті передбачено застосування штрафів до платника податків у разі зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування, але, до 01.01.2011 законами України, в тому числі Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”на підставі якого до 01.01.2011 застосовувались штрафні санкції за актами перевірок податкових органів з питань дотримання платниками вимог податкового законодавства, не було передбачено фінансової відповідальності за дані дії.
У відповідності статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи і ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Дана стаття закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
В порушення вказаного принципу, відповідач здійснив притягнення позивача до фінансової відповідальності за дії, які на час їх вчинення не визнавались порушенням.
Дані дії прямо порушують і інший принцип Конституції України вміщений у ст.19, як то обов’язковість дій органів влади виключно в межах закону.
При розгляді даного питання суд також враховує позицію ДПА України вміщену у листі N4091/7/23-4017/131 від 14.02.2011.
Щодо безпосереднього змісту Акту перевірки № 376/08-01/00191230 від 30.06.2010, на підставі якого було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення 0000510801/0 від 12.07.2010, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.3., п.4, п.6 розділу 1, п.5.2., п.5.3. розділу 2 “Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованому у Мінюсті України 12.01.2011 за №34/18772 (далі - Порядок), Акт документальної перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і повинен виконувати функцію носія доказової інформації про виявленні при перевірці порушення.
На виконання даних завдань акт повинен містити систематизований опис виявлених порушень, який викладається чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовано в бухгалтерському та податковому обліку підприємства та підтверджують наявність виявлених перевіркою фактів.
В даному випадку в акт перевірки не відповідає вищевказаним вимогам. Так, за змістом акту перевірки не наведено посилань на первинні, або інші документи відображені в обліку платника та на підставі яких податковий орган встановив порушення. Належним чином не досліджено наявні документи, щодо вчинених операцій з придбання ВАТ “Запоріжсталь” відповідного металобрухту, а саме: договори, рахунки, накладні, податкові накладні, платіжні документи та ін., які було враховано позивачем при визначені суми бюджетного відшкодування та надано до суду в якості доказів.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття оспорюванного податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 12.07.2010 № 0000510801/0 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 12.07.2010 № 0000510801/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (Південне шосе, буд.72, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00191230) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Сіпака А.В.