донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.07.2011 р. справа №19/36пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Новікової Р.Г.
суддівВолкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача:не з’явився
від відповідача:ОСОБА_1 за дов.№599 від 03.03.2011р.
від третьої особи:ОСОБА_1 за дов.№119 від 14.03.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Союз Донбасу» м.Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від01.06.2011 року (повний текст рішення підписано 06.06.2011р.)
по справі№19/36пд (суддя Демідова П.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Союз Донбасу» м.Донецьк
доПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»м.Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет споруТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІзіЛайф»м.Київ
провизнання недійсним кредитного договору №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний Союз Донбасу» м.Донецьк звернулось до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» м.Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІзіЛайф»м.Київ з позовом про визнання недійсним кредитного договору №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.2011р. (повний текст підписаний 06.06.2011р.) по справі №19/36пд у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний Союз Донбасу» м.Донецьк не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2011р. у справі №19/36пд та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на неможливість видачі відповідачем кредиту в іноземній валюті та використання іноземної валюти як платежу без одержання індивідуальної ліцензії Національного Банку України.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»м.Донецьк у відзиві на апеляційну скаргу не погодилось з твердженнями позивача та наполягало на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні від 04.07.2011р. повноважний представник відповідача та третьої особи підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу. Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його представника у даному судовому засіданні, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином.
Оскільки явка представників сторін ухвалою про порушення апеляційного провадження від 17.06.2011р. по справі №19/36пд не була визнана обов’язковою, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Союз Донбасу»м.Донецьк (далі - позичальник) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»м.Донецьк) (далі –банк) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-4958/07, згідно до п.1.1. якого банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4500000грн.00коп. (ліміт кредитної лінії), з можливістю кредитування в гривнях та доларах США, часткової або повної конвертації кредиту в національну валюту, на умовах передбачених цим договором.
Пунктом 1.2. даного договору передбачено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –07.11.2010р., або 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплати відсотків у визначених цим договором випадках.
Відповідно до п.1.3. договору, відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16 відсотків річних по заборгованості у гривні, 12 відсотків річних по заборгованості в доларах США.
За приписами п.п.5.1., 5.5. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.
Договором №8 від 11.09.2008р. були внесені зміни до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р., зокрема, збільшений ліміт кредитної лінії, встановлена можливість кредитування у євро.
Крім того, сторонами був укладений договір №9 від 19.11.2008р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р., яким підвищена процентна ставка за користування кредитом та встановлена додаткова відповідальність за порушення строків повернення кредиту у вигляді сплати підвищеної ставки відсотків річних.
В подальшому, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф»був підписаний договір відступлення права вимоги №39/24-7 від 29.04.2010р., відповідно до умов якого банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф»право вимоги за договором застави №15-94/19-1735/08 від 19.03.2008р., укладеного в забезпечення виконання кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р.
Виходячи з наданих до матеріалів справи платіжних доручень, банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором та неодноразово перераховував позичальнику кредитні кошти. Проте, доказів повернення відповідачу зазначених коштів до суду не надано.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, їх вільного волевиявлення, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.
Як стверджує позивач, умови кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р. суперечать вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим цей договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст.345 Господарського кодексу України, кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року N2121-III розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик відносить до кредитних операції.
Згідно ст.2 зазначеного Закону, кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
За приписами ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від №275 від 17.07.2001р., зокрема, такі операції з валютними цінностями, як ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Таким чином, діючим законодавством встановлено, що індивідуального ліцензування потребують лише ті операції, що виходять за межі строків та сум, які встановлені Національним Банком України.
Але позивач не надав до суду доказів щодо встановлення чинним законодавством зазначених вище обмежень, а відтак не довів застосування до спірних правовідносин вказаної норми.
Декретом встановлено, що індивідуальний режим ліцензування потрібний при використанні іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Проте, відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями.
Як свідчать матеріали справи, відповідач має видані Національним банком України банківську ліцензію №1 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл №1-4 на право здійснення операцій, визначених пп. 1 - 4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»із додатком до такого дозволу.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»м.Донецьк як фінансова установа може здійснювати валютні операції в іноземній валюті, у тому числі розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2011р. у справі №19/36пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника –Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний Союз Донбасу»м.Донецьк.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Союз Донбасу»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2011р. у справі №19/36пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2011р. у справі №19/36пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 6 прим.:
1-. позивачу
2- відповідачу
1- у справу
1- господарському суду
1- ДАГС